Етапи розвитку

I етап (кінецьХIX - початок XX в.). Світове господарство був представлений двома полюсами: імперіалістськими державами. з одного боку, та його колоніями - з іншого. Цілісність світового господарства трималася з допомогою системи позаекономічного примусу, коли він колоніальні країни втягнутими в міжнародні економічних відносин до формування національних ринків, об'єктивних потреб розвитку на силу експансії капіталізму. У цьому змінилася й ролі колоній в міжнародний поділ праці. Коли раніше (а процес колонізації почався ще ХVI столітті) підлеглі території були переважно областю вигідного збуту товарів, надходили з метрополій, то XX в. вони стають додатковими джерелами сировини, дешевої робочої сили, областю вигідного докладання капіталу, найважливішими воєнно-стратегічними районами. Колоніям нав'язувалась така спеціалізація яка визначалася потребами іноземного капіталу. Такий розвиток світового господарства породило глибокі соціально-економічні протиріччя, що призвели до війнам і масштабного національно-визвольному руху.

2 етап (50 - 80 рр. ХХ століття). Освіта соціалістичних держав під час другої світової війни та хвиля національно-визвольного руху колоніальних країн сприяли розпаду світового господарства на дві автономні й у певної міри, ізольовані системи: світове капіталістичне господарство, у тому числі 160 держав, і світова соціалістичне господарство, у тому числі 14 держав, і навіть країни "третього світу". Економічне співробітництво і до мирного співіснування двох соціальних систем розглядалися в якості основи формування. У цьому домінуючим у системі всесвітнього господарства залишалося світове капіталістичне господарство, яким доводилося дев'ять десятих всієї світової торгівлі, чиї закони визначали потоки міжнародного руху капіталів.

3 етап (з середини 80-х рр. ХХ століття) характеризується розпадом світової соціалістичної системи, процесами болючого включення економік "колишніх соціалістичних країн" на світовий капіталістичне господарство і формуванням цій основі єдиної світової економічного простору. У цьому "умови" включення і закони функціонування світового господарства повністю визначаються інтересами країнах світового капіталістичного господарства і законами його функціонування. Інший характерною рисою 3-го етапу є транс націоналізація економік, захоплення основних потоків міжнародного руху товарів найбільшими ТНК і фінансово-промисловими групами .

Процес формування світового господарства триває. Але вже однозначно, що друга половина XX в. ввійде у історію як період безпрецедентного зростання всесвітнього характеру еволюції людства. Сьогодні що зростає, хоч і суперечливе єдність світу виявляється в взаємозалежності економік у межах світового господарства, у політичному взаємозалежності, . у широкому діалозі культур і цивілізацій, тобто в усьому, із чим збігається багатогранне поняття глобалізація. Попри різницю у підходах більшість дослідників відзначають, під глобалізацією слід розуміти такий рівень інтегрованості економік з урахуванням транс-націоналізації і інтернаціоналізації, коли він стираються всі перешкоди для руху потоків факторів виробництва, все національні економічні відмінності втрачають своє значення і формується світовий ринок, функціонуючий без жодних обмежень і державної регулювання, неможливого за умов стирання міждержавних економічних і політичних кордонів.

Основні розбіжності серед економістів з питань глобалізації виявляються оцінках позитивних і негативним наслідкам цього об'єктивного явища й визначенні тенденцій його розвитку.

Результати аналізу світової господарської кон'юнктури після 1998 року роботи свідчать про різкому уповільнення темпів економічного зростання. По даним МВФ приріст сукупного обсягу постійних цінах становив