2.3. Сценарій судового засідання (коментований).

Діючі особи:

1. «громадяни, які бажають послухати судове засідання»

2. секретар судового засідання Петров (журнал судового засідання)

3. судовий розпорядник

4. суддя (головуючий)

5. позивач Іваненко І.І. (копія паспорту)

6. представник позивача Сидоренко С.С. (копія паспорту, довіреність)

7. представник відповідача Миколаєнко М.М. (копія банківської ліцензії, копія паспорту, довіреність)

8. свідок Іваненко

9. свідок Бауліна

Спочатку входять «громадяни, які бажають послухати судове засідання». (Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом (ст. 6 ЦПК). Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).)

Позивач та представник відповідача займають своє місце (3.6.4 Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 18 жовтня 2004 року N 182/04: «для попередження конфліктів між учасниками процесу та присутніми в залі судового засідання громадянами судовий розпорядник до початку розгляду справи визначає їм конкретні місця розташування в залі судового засідання таким чином, щоб сторони процесу (позивач, відповідач, потерпілий, підсудний) не сиділи у залі поруч».)

Представник позивача займає своє місце поруч із позивачем (ділова практика).

Свідки розсаджуються окремо від «громадян, які бажають послухати судове засідання».

Судовий розпорядник займає своє місце (Відповідно до п. 3.6.5 Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 18 жовтня 2004 року N 182/04, «своє місце розташування у залі судового засідання судовий розпорядник визначає самостійно таким чином (неподалік від головуючого, біля виходу із залу судового засідання, біля секретаря судового засідання, працівників правоохоронних органів, які здійснюють охорону затриманих, підсудних тощо), щоб мати візуальний контакт з головуючим та можливість стежити за залом і вільно пересуватися по ньому, а також контролювати вхід до залу та вихід з нього громадян»)

Головуючий (ч. 1 ст. 160 ЦПК) входить до залу засідань (ч. 1, 3 ст. 158 ЦПК).

Судовий розпорядник промовляє: «Встати, суд іде» (п. 3 ч. 1 ст. 49 ЦПК, формулювання - ділова практика). Присутні встають, головуючий проходить і займає своє місце.

Головуючий: «Прошу сідати».

Всі (окрім судового розпорядника) сідають

Головуючий: «Судове засідання у справі за позовом Іваненка Івана Івановича до ВАТ КБ "Надра" Кіровоградське регіональне управління про стягнення суми по договору та відшкодування моральної шкоди, оголошую відкритим (ч. 1 ст. 163 ЦПК. Формулювання випливає з аналізу доктрини та законодавства. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Це відбувається тому, що ці три ознаки вичерпно характеризують будь-яку цивільну справу. І якщо колись розглянута справа має такі ж самі ознаки, як і пред’явлений зараз позов, то ці дві справи розглядають не як дві різні, а як одна й та ж, незважаючи на проміжок часу. Немає сенсу двічі розглядати одну й ту саму справу. Тому, при відповіді на питання: «яка справа розглядається», доцільно відповідати з точки зору цих трьох критеріїв, називаючи їх почергово. В даному випадку названі сторони, предмет (про стягнення суми та відшкодування), підстава також названа(про стягнення суми – по договору, тобто, підстава позову – договір; відшкодування – на якій підставі? – на підставі завдання моральної шкоди)».

Секретар судового засідання: «В судове засідання з’явився позивач Іваненко Іван Іванович, представник позивача Сидоренко Сидор Сидорович, представник відповідача Миколаєнко Микола Миколайович». (ч. 2 ст. 163 ЦПК. При перерахуванні осіб, які з’явились, називається їх процесуальний статус, а також П.І.Б. Це – ділова практика).

Секретар судового засідання відмічає в журналі судового засідання про відкриття судового засідання словами «Відкриття судового засідання» (п. 4 ч. 1 ст. 48 ЦПК, формулювання слів – довільне).

Головуючий: «Прошу осіб, які з’явились, подати документи, що посвідчують їх особу, а представникам, крім того, подати документи, які підтверджують їх повноваження в процесі» (ч. 3 ст. 163 ЦПК).

Зазначені особи готують документи (паспорти та довіреності(п. 1, 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК)).

Коли документи підготовлено, судовий розпорядник підходить до зазначених вище осіб, збирає в них документи та передає їх головуючому (п. 6 ч. 1 ст. 49 ЦПК).

Головуючий перевіряє особи присутніх за фотокартками в паспортах, перевіряє оформлення довіреностей. Закінчивши перевірку, залишає паспорт та довіреності для підшиття у матеріали справи (ч. 5 ст. 42 ЦПК. Щодо паспорту, то суддя має право долучити його до справи, як і всі інші подані сторонами документи, але на практиці за цим майже завжди слідують клопотання осіб, які беруть участь у справі, про повернення паспортів (ст. 138 ЦПК). Паспорт лише підтверджує особу того, хто його подав, тому для особи, яка його подала він має набагато важливіше значення, аніж для справи. Разом із тим якщо суддя поверне паспорт, ст. 138 ЦПК вимагає, щоб у такому разі в справі залишалась засвідчена суддею копія паспорту. Тому, на практиці головуючому часто подають паспорти разом із завчасно зробленими копіями. Оригінал паспорту суддя повертає одразу після перевірки особи, а копію посвідчує та долучає до матеріалів справи. Така практика не зовсім законна, адже, відсутнє клопотання, на підставі якого, згідно зі ст. 138 ЦПК суддя повертає оригінал, але вона є розповсюдженою).

Секретар судового засідання відмічає в журналі судового засідання про перевірку осіб присутніх словами «перевірка осіб присутніх» (п. 4 ч. 1 ст. 48 ЦПК, формулювання слів - довільне).

Головуючий: «Прошу свідків видалитись із зали судового засідання». (ст. 165 ЦПК)

Свідки видаляються (Як правило, свідки видаляються в коридор, але головуючий цього не вимовляє, він просто просить їх видалитись. Судовий розпорядник також не проводжає їх без спеціального розпорядження головуючого, не показує їм, куди їм вийти. Тому на практиці сторона (або її представник), яка приводить свідка до суду, перед цим проводить зі свідком роз’яснювальну роботу і інструктує його, як йому діяти в суді в такій та інших ситуаціях).

Секретар судового засідання відмічає в журналі судового засідання про видалення свідків словами «видалення свідків».

Головуючий: «Справа розглядається судом у складі одного судді, який є головуючим і діє від імені суду (ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 166 ЦПК). Секретар судового засідання – Петров (ч. 1 ст. 166 ЦПК). Шановні позивач, представники! У разі, якщо Ви маєте сумнів у незалежності і безсторонності діючих судді (ч.1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 20 ЦПК) або секретаря судового засідання (ст. 20, ч. 1 ст. 22 ЦПК) або вважаєте, що є обставини, які перешкоджають цим особам виконувати свої обов’язки належним чином, Ви маєте право заявити відвід судді або секретареві судового засідання. Крім цього, Ви маєте право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, а також подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Ви також маєте право укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. Позивач та відповідач мають право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується відповідно позивача або відповідача. Представники мають право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується особи, яку вони представляють. Додатково до зазначеного, позивач та його представник мають право: протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Відповідач та його представник мають право визнати позов повністю або частково. Позивач, відповідач, їх представники зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ст.ст. 27, 31 ЦПК)».

Секретар судового засідання зазначає в журналі судового засідання про доповідь головуючого щодо складу суду та роз’яснення прав та обов’язків особам, які беруть участь у справі (п. 4 ч. 1 ст. 48 ЦПК).

Позивач: «Ваша честь (ст. 161 ЦПК), я заявляю клопотання (ЦПК не містить норм щодо того, коли клопотання слід заявляти в усній формі, а коли – в письмовій. Цікавитись з цього питання іншими нормативними актами немає потреби, бо відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК, «цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Тобто, таких актів просто немає. Це питання слід вважати неврегульованим. Разом із тим, усне клопотання можна заявити лише під час попереднього судового засідання (ст. 130, глава 4 розділу 3 ЦПК) або під час судового засідання (глава 4 розділу 3 ЦПК), бо в іншому випадку таке клопотання не буде зафіксовано (ч. 11 ст. 130, ч. 1 ст. 197, ч. 1 ст. 198 ЦПК). Практика йде тим шляхом, що в судовому або попередньому судовому засіданнях можна заявляти як усні, так і письмові клопотання, незалежно від порушуваних питань, а поза попереднім судовим засіданням та судовим засіданням необхідно заявляти тільки письмові клопотання), щоб в цьому судовому засіданні замість мене давав пояснення, а також реалізовував інші мої процесуальні права, мій представник. Крім того, я клопочусь про повернення мені та моєму представникові оригіналів паспортів. В нас є копії паспортів (ч. 1 ст. 44, ч. 2 ст. 176, ст. 138 ЦПК. Процесуальне законодавство не забороняє особі, яка бере участь у справі, заявляти клопотання по декілька одразу, а не по одному. Отже, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, це дозволено)».

Головуючий: «Чи має представник відповідача певні думки з приводу висловлених клопотань позивача? (ч. 1 ст. 168 ЦПК)».

Представник відповідача: «Вважаю, що задоволення клопотань не зашкодить розглядові справи.» (формулювання довільне)

Головуючий: «Позивач, передайте суду копії паспортів». (формулювання довільне)

Судовий розпорядник підходить до позивача.

Позивач подає судовому розпорядникові копії паспортів

Судовий розпорядник бере у нього копії паспортів та передає головуючому, потім повертається на своє місце (п. 6 ч. 1 ст. 49 ЦПК).

Головуючий звіряє копії паспортів із оригіналами, пересвідчившись в автентичності, посвідчує копію.

Головуючий: «Клопотання позивача задоволені. Позивач, представник позивача, можете забрати Ваші паспорти» (Формулювання довільне. В теорії цивільного процесу всі рішення суду, що виносяться під час розгляду справи, по поточних питаннях, називаються ухвалами. За формою ухвали можуть бути усними та такими, які оформлюються окремим документом. Практика йде тим шляхом, що окремим документом виносяться ухвали, передбачені ч. 2 ст. 208 ЦПК, хоча з її буквального тлумачення це й не випливає. Всі інші ухвали можуть виноситись усно. До таких відносяться й клопотання, заявлене зараз позивачем, оскільки в ч. 2 ст. 208 ЦПК воно не зазначене).

Після цих слів судовий розпорядник підходить до стола головуючого та забирає оригінали паспортів, передає їх позивачеві та його представникові, після чого повертається на своє місце. Копії паспортів суддя залишає для підшиття до матеріалів справи.

Представник відповідача: «Ваша честь, я заявляю клопотання про повернення мені оригіналу банківської ліцензії на право здійснення банківських операцій, оскільки вона необхідна для здійснення банківської діяльності, а також оригіналу мого паспорту. В мене є копії цих документів» (ст. 138 ЦПК)

Головуючий: «Чи мають позивач або представник позивача певні думки з приводу висловленого клопотання представника відповідача? (ч. 1 ст. 168 ЦПК)»

Позивач: «Вважаю, що задоволення цього клопотання не зашкодить розглядові справи».

Представник позивача: «Приєднуюсь до думки позивача».

Головуючий: «Представник відповідача, передайте суду копію паспорта та копію банківської ліцензії».

Судовий розпорядник підходить до представника позивача.

Представник позивача подає судовому розпорядникові копії документів.

Судовий розпорядник бере у нього копії та передає головуючому (п. 6 ч. 1 ст. 49 ЦПК), потім повертається на своє місце.

Головуючий звіряє копії з оригіналами, пересвідчившись в автентичності, посвідчує копії.

Головуючий: «Клопотання представника відповідача задовольняється частково. Представник відповідача, можете забрати Ваш паспорт. Оригінал банківської ліцензії залишається в матеріалах справи. Ви зможете забрати його після з’ясування фактичних обставин справи» (суддя відмовляє в поверненні оригіналу банківської ліцензії оскільки його необхідно буде досліджувати щоб встановити право відповідача надавати банківські послуги. З’ясування фактичних обставин справи – мається на увазі другий етап судового засідання).

Після цих слів судовий розпорядник підходить до стола головуючого та забирає оригінал паспорту, передає його представникові відповідача, потім повертається на своє місце. Копії документів суддя залишає для підшиття до матеріалів справи.

Секретар судового засідання відмічає в журналі про заявлення та вирішення клопотань словами «заявлення клопотань особами, які беруть участь у справі, та вирішення клопотань» (п. 4 ч. 1 ст. 48 ЦПК, формулювання - довільне).

Головуючий: «Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 35000 гривень – суми вкладу за договором банківського вкладу № N 557471, 10000 гривень – суми відшкодування моральної шкоди, сум сплачених судових витрат – а саме державного мита у сумі 850 гривень 00 копійок (п. 37 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» тут не застосовується, оскільки об’єктом позову є не збитки від неповернення суми, як зазначається у цьому пункті, а сама сума. Неотримання основної суми не може вважатись збитками, оскільки відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК, збитками є або реальні збитки, під категорію чого це не підпадає, або упущена вигода. Під категорію упущеної вигоди це також не підпадає, оскільки упущена вигода – це доходи (п.2 ч.2 ст. 22 ЦК). А дохід – це матеріальне надбання (Тлумачний словник Ушакова, Інтернет), тобто, надбання чогось нового. Саме в такому сенсі категорія «дохід» розглядається в інших словниках, хоча прямо не зазначається, що це надбання чогось нового. Така ж сума для кредитора не є чимось «новим», оскільки належить йому на праві власності, але тимчасово знаходиться в володінні іншої особи), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн, витрат пов’язаних з правовою допомогою – 3000 грн, а всього - 3880 грн. сплачених судових витрат. Попереднє судове засідання у даній справі не провадилось (ч.7 ст. 130 ЦПК). Позивач, Ви підтримуєте свої вимоги? (ч.1 ст. 173 ЦПК)».

Позивач: «Так, підтримую».

Головуючий: «Представник відповідача, чи визнаєте Ви вимоги позивача? (ч.1 ст. 173 ЦПК)».

Представник відповідача: «Відповідач вимоги не визнає в повному обсязі». (Не є помилкою те, що питання адресовано до представника відповідача, а відповідь дається від імені відповідача – див. ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 176 ЦПК, ст. 239 ЦК, тобто, всі дії, які вчиняються представником сторони, вважаються такими, що вчинені цією стороною)

Головуючий: «Позивач, чи бажаєте Ви укласти мирову угоду із відповідачем або передати справу на розгляд третейського суду? (ч.1 ст. 173 ЦПК)»

Позивач: «Ні, не бажаю.»

Головуючий: «Представник відповідача, чи бажаєте Ви укласти мирову угоду із позивачем або передати справу на розгляд третейського суду? (ч.1 ст. 173 ЦПК)»

Представник відповідача: «Ні, не бажаю.»

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «доповідь головуючого про зміст заявлених вимог та з’ясування позиції сторін у справі».

Головуючий: «Для дачі пояснень по суті справи слово надається представникові позивача (ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 176 ЦПК, ст. 239 ЦК. Як зазначено вище, позивач заявив клопотання про те, щоб від його імені виступав його представник. Тому слово й надається представникові)».

Представник позивача: «Ваша честь, 10.05.2010 року між позивачем та філією Кіровоградського регіонального управління ВАТ КБ "Надра" укладений договір банківського вкладу N 557471 строком на 3 місці. На виконання умов договору, на депозитний рахунок позивача № 000001 зараховано 35000 гривень (ч. 1 ст. 1058 ЦК), що підтверджується квитанціями - N 1 від 10.05.2010 року на суму 17500 гривень; N 1 від 12.07.2010 року на суму 17500 гривень.

11.08.2010 року позивач звернувся до банку з листом про повернення коштів (абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 1060 ЦК). На лист отримав відповідь від 16.08.2010 р., в якій зазначалось, що банк має право тимчасово не повертати йому його вклад. До теперішнього часу позивач свій вклад не отримав.

Неповернення грошових коштів спричинило неможливість позивача виїхати на запланований відпочинок у Карпати, санаторій «Ставиця». Відсутність запланованого відпочинку спричинило душевні страждання, призвело до загального погіршення самопочуття, підвищеної вразливості, часткового розладу відносин із членами сімї та знайомими, погіршення взаємовідносин із колегами по роботі. Нервовий розлад призвів до загострення хвороби шлунка (абз. 1, 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4).

У зв’язку із зазначеним прошу задовольнити позовні вимоги позивача.» (законодавство не містить вимог які відомості повинні міститись у поясненні сторони або її представника. Тому, слід виходити з того, що необхідно обґрунтувати свою вимогу перед судом, зібрати «воєдино» ті роздрібнені обставини справи, які поки що лише чекають на своє встановлення і «розпорошені» у справі, викласти справу у вигідному для себе світлі.)

Головуючий: «Для дачі пояснень по суті справи слово надається представникові відповідача». (ч. 1 ст. 176 ЦПК)

Представник відповідача: «При відмові позивачу у задоволенні його вимог банк керується наступним. Відповідно до статті 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів (у тому числі і тимчасове неповернення вкладів) щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.

Постановою Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ "Надра" N 59/БТ від 12 серпня 2010 року з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 (шість) місяців – 12.08.2010 року до 12.02.2011 року.

Оголошення про призначення тимчасового адміністратора ВАТ КБ "Надра" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" N 26 від 14.08.2010 року.

Таким чином, на задоволення вимоги позивача було введено мораторій строком на 6 місяців. Отже, банк діє правомірно.

Стосовно ж відшкодування моральної шкоди, то сторона відповідача вважає таку вимогу необґрунтованою з наступних підстав: 1) моральна шкода відшкодовується, якщо вона заподіяна протиправними діями (ч. 1 ст. 1167 ЦК). Банк же в даному випадку діяв правомірно; 2) між протиправними діями та шкідливим наслідком повинен існувати причинно-наслідковий зв'язок (ч. 1 ст. 1167 ЦК). Тут такого зв’язку чітко не вбачається, оскільки нервовий стан позивача та, як наслідок, загострення його хвороби міг бути викликаний іншими життєвими обставинами, наприклад, сімейна сварка на побутовому підґрунті тощо. З поданих позивачем доказів не вбачається, що таких життєвих обставин не було, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).»

Представник позивача: «Чи визнає відповідач факт укладення 10.05.2010 року договору банківського вкладу N 557471 між відповідачем та позивачем на вказаних вище умовах? (ч. 5 ст. 176 ЦПК) та факт виконання своїх зобов’язань позивачем за цим договором?» (Хоча на перший погляд може скластися враження, що це питання зайве, адже в справі є один з примірників договору, що залишився у позивача, і він все це підтверджує, але все ж воно потрібне. Адже представник відповідача може в подальшому стверджувати, наприклад, про фальшивість примірника документа, поданого позивачем, (зокрема, в цій справі достатньо підробити тільки строк договору в самому договорі) з метою затягнути розгляд справи. Яким же чином це спричинить затягування її розгляду? За загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст. 10 ЦПК). Тому, представник відповідача повинен довести, що примірник договору, поданий позивачем, фальшивий, оскільки вже він на це посилається. Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року N 2, у разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо). В нашому випадку довести фальшивість примірника можна тільки шляхом представлення іншого примірника, для чого необхідно їхати у банк, отже, треба оголошувати перерву у судовому засіданні (ч.2 ст. 191 ЦПК). Суд повинен буде оголосити перерву, оскільки зобов’язаний сприяти у збиранні доказів. ЦПК не встановлює максимальний строк для перерви, а на практиці у суддів всі судові засідання й інші дії розписані на 3-4 тижня вперед. Тому, таке клопотання може суттєво затягнути розгляд справи. Слід також відмітити, що представник відповідача, у разі не підтвердження такої інформації (а вона в нашому випадку не підтвердиться), не несе ніякої цивільної процесуальної відповідальності за таку заяву.

Таке питання може задати й головуючий на підставі ч.4 ст. 176 ЦПК, втім, задавати це питання треба скоріше представникові позивача, бо з відповіді на це питання можуть бути встановлені обставини справи, які є вигідними для позивача, адже, якщо відповідач визнає наявність зазначених фактів, то вони будуть вважатись встановленими (ч. 1 ст. 61 ЦПК). Крім того, саме сторони мають довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 10 ЦПК)).

Представник відповідача: «Так, визнає».

Представник позивача: «Дякую, в мене більше немає запитань».

Представник відповідача: «В мене також немає запитань до позивача». Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «пояснення осіб, які беруть участь у справі та взаємні запитання-відповіді».

Головуючий: «Для підтвердження фактів, які обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, сторонами було подано певні матеріали (не можна казати – докази, бо докази – це фактичні дані, тобто та інформація, яка міститься в документі (ч. 1 ст. 57 ЦПК)).

Передусім, треба встановити, чи має право відповідач надавати послуги банківського вкладу. Для цього необхідно дослідити установчі документи відповідача (ст. 87 ЦК), банківську ліцензію на вчинення банківських операцій (ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Потім необхідно встановити факт перебування сторін у відповідних правовідносинах, зміст їх взаємних прав та обов’язків у цих правовідносинах. Необхідно встановити факт прийняття відповідачем вкладу позивача (оскільки банк зобов’язаний видати саме вклад (абз. 1 ч. 2 ст. 1060 ЦК). Поняття вкладу міститься у ч. 1 ст. 1058 ЦК. Якщо вкладу не було, то немає чого повертати. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК, стороною в договорі банківського вкладу є не просто «банк», а «банк, який прийняв вклад». Тому банк, який не прийняв вклад, не є стороною договору. У такому разі в договорі відсутня одна з сторін, що суперечить ч. 1 ст. 626 ЦК, такий договір необхідно вважати неукладеним, тобто, його юридично немає. Отже, немає і правовідносин між позивачем та відповідачем, і відсутня підстава вимоги у позивача.). Для цього необхідно врахувати пояснення представника відповідача, який визнав їх наявність та зміст, дослідити документ - договір банківського вкладу (не можна обійтися без дослідження договору – див. п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року N 2), а також квитанції N 1 від 10.05.2010 року; N 1 від 12.07.2010 року. Потім необхідно встановити факт звернення позивача до відповідача із вимогою про повернення вкладу, для чого необхідно дослідити заяву позивача від 11.08.2010 р. (Це важливо, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 1060 ЦК, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором, а отже, неповернення банком грошей 11.08.2010 р. є правомірним).

Якщо з’ясується, що відповідні правовідносини мали місце, то необхідно встановити факт невиконання банком вимоги позивача. Цей факт можна встановити шляхом дослідження письмової відповіді банку позивачеві від 16.08.2010 р. про відмову у задоволенні його вимоги, з урахуванням відсутності в матеріалах справи розписки позивача про отримання ним від банку свого вкладу. В матеріалах справи наявні наступні документи: витяг із статуту ВАТ КБ «Надра», банківська ліцензія № 465 від 21.04.1995 р., договір банківського вкладу 557471 від 10.05.2010 р., квитанції N 1 від 10.05.2010 року; N 1 від 12.07.2010 року, копія заяви позивача від 11.08.2010 р., лист від банка позивачеві від 16.08.2010 р. про відмову у задоволенні його вимог. Ці документи будуть досліджені одночасно (ст. 177 ЦПК. Ні в ст. 177, ні в статті 185 ЦПК не встановлено заборони на одночасне дослідження письмових доказів. Навпаки, як зазначено в ч. 2 ст. 177 ЦПК, «порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин», тобто, від конкретних обставин справи. Тут одночасне дослідження документів уявляється доцільним, оскільки обсяг документів дозволяє це, і це скоротить час. Крім того, так більш зручно досліджувати докази у їх взаємозв’язку).

Якщо буде встановлений факт протиправного невиконання банком умов договору, то необхідно буде встановити факт наявності у позивача моральної шкоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною діяльність відповідача. Щоб встановити наявність моральної шкоди, необхідно допитати свідків Бауліну О.В., Іваненко А.І., дослідити письмові докази – медичну довідку щодо загострення в Іваненка І.І. захворювання шлунку. Крім того, позивачем подано до суду висновок лікаря стосовно можливості спричинення загострення хвороби нервовим розладом. По вимозі щодо відшкодування моральної шкоди спочатку будуть допитані свідки, потім – досліджені письмові докази. Чи є у сторін певні думки з приводу порядку дослідження доказів (ч. 1, 2 ст. 177 ЦПК)».

Представник позивача: «Немає, Ваша честь».

Представник відповідача: «Немає, Ваша честь».

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «встановлення порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів».

Головуючий: «Для дослідження в судовому засіданні відповідачем подано до суду витяг зі статуту ВАТ КБ «Надра». Відповідно до цього витягу,

відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі - Товариство) створено згідно з рішенням засновника (засновників) від "22" жовтня 1994 року N 24).

Засновниками Товариства є: 1) Погорецький Віктор Іванович, паспорт серія ММ № 809 345; 2) Василенко Олег Гаврилович, паспорт серія НМ № 892 343.

Найменування Товариства:

• повне найменування – Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра».

• скорочене найменування – ВАТ КБ «Надра».

• комерційне (фірмове) найменування – Банк «Надра».

Місцезнаходження Товариства: м. Київ, вул. Саксаганського, 10.

ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА

Товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації.

Товариство має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність відповідно до цього Статуту та закону. Товариство може бути відповідачем у суді.

Товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

МЕТА ТА ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА

Предметом діяльності Товариства є здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5 – 11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банковську діяльність, в тому числі, операції, передбаченої п.1 ч.1 ст. 47 цього Закону: приймання вкладів (депозитів) від фізичних осіб.» (ч. 1 ст. 185 ЦПК). (прочитавши документ, головуючий відкладає його)

«Для дослідження в судовому засіданні відповідачем подано суду оригінал банківської ліцензії N 320895432. Згідно з цією ліцензією, відкритому акціонерному товариству комерційному банку «Надра» надано дозвіл на здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5 – 11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в тому числі, на операцію, передбачену п.1 ч.1 ст. 47 цього Закону: приймання вкладів (депозитів) від фізичних осіб.» (ч. 1 ст. 185 ЦПК) (прочитавши документ, головуючий відкладає його)

«Для дослідження в судовому засіданні позивачем подано суду оригінал договору банківського рахунку № 557471 від 10.05.2010 р., укладений між ним та відповідачем. Згідно з цим договором, відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (надалі іменується "Банк") та Іваненко Іван Іванович, що проживає за адресою: 00321, м. Кіровоград, вул. Світла, 15 (надалі іменується "Вкладник"), з іншої сторони, (в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона") уклали цей Договір банківського вкладу (надалі іменується "Договір") про наступне.

1. Вкладник передає Банку грошову суму у розмірі 17500 (сімнадцять тисяч п’ятсот) гривень (надалі іменується "вклад") в день підписання цього Договору шляхом зарахування цієї суми на депозитний рахунок № 000001, та 17500 (сімнадцять тисяч п’ятсот) гривень 12.07.2010 р. шляхом зарахування цієї суми на депозитний рахунок № 000001, а Банк приймає вклад і зобов'язується виплачувати Вкладникові суму вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

2. Вид вкладу - строковий.

3. Вклад вноситься та оформлюється у відповідності із банківськими правилами, встановленими для вкладів цього виду. Внесення вкладу за цим Договором підтверджується шляхом видачі Вкладникові квитанції № 1 та квитанції № 2 відповідно, а також ощадної книжки № 5278 та внесеннім до неї змін відовідно.

4. Строк вкладу становить: 3 місяця з дня, наступного за днем укладення цього Договору.

5. Реквізити депозитного рахунку, який відкривається за цим Договором: № 000001.

11. Банк зобов'язується повернути вклад зі спливом строку вкладу.

12. Банк також зобов'язується видати вклад (або його частину) на першу вимогу Вкладника. У такому разі проценти виплачуються у розмірі 7,5 % річних.

17. У випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

17.1. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

17.2. Сторони не несуть відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з їх вини (умислу чи необережності).

17.3. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору.

18. Цей Договір підписується Сторонами та скріплюється печаткою Банку.

19. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту внесення вкладу Вкладником.

20. Строк цього Договору починає свій перебіг з наступного дня після дня його укладення та закінчується 10.08.2010 р. (ч. 1 ст. 185 ЦПК. На практиці, якщо документ великий за обсягом, а для вирішення справи має значення лише якась його частина, то він може зачитуватись не весь, а зачитується лише якась його частина, яка потрібна. Хоча це прямо і не вказано у статті 185 ЦПК, але це й прямо не забороняється).» (ч. 1 ст. 185 ЦПК) (прочитавши документ, головуючий відкладає його)

Для дослідження в судовому засіданні позивачем подано суду оригінали квитанцій № 1 від 10.05.2010 р. та № 1 від 12.07.2010 р. Згідно з цих квитанцій, позивачем передано відповідачеві 17500 гривень 10.05.2010 р. та 17500 гривень 12.07.2010 р. відповідно на виконання своїх зобов’язань за договором банківського вкладу між ним та відповідачем № 557471 від 10.05.2010 р. Також позивачем подано копію його заяви до відповідача від 11.08.2010 р. із вимогою про повернення депозиту за договором банківського вкладу від 10.05.2010 р. На копії заяви стоїть вхідний номер 12/11.08.2010 р. та підпис працівника канцелярії Кіровоградського регіонального відділення ВАТ КБ «Надра» про прийняття заяви. Позивачем надано також лист від банка від 16.08.2010 р. про відмову у задоволенні його вимог. (ч. 1 ст. 185 ЦПК) (прочитавши документи, головуючий відкладає їх)

«Судовий розпорядник, передайте документи позивачеві та його представнику для ознайомлення з ними». (В ч. 1 ст. 185 ЦПК не зазначено, кому необхідно подавати документ спочатку – позивачеві, чи відповідачеві, чи обом одночасно. Але виходячи з того, що як правило, позивач та відповідач в залі судового засідання не сидять поруч (відповідно до п. 3.6.4 Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, затвердженої Державної судової адміністрації України від 18 жовтня 2004 року N 182/04, «для попередження конфліктів між учасниками процесу та присутніми в залі судового засідання громадянами судовий розпорядник до початку розгляду справи визначає їм конкретні місця розташування в залі судового засідання таким чином, щоб сторони процесу (позивач, відповідач, потерпілий, підсудний) не сиділи у залі поруч», то одночасно вони фізично не зможуть ознайомитись із документом. Немає також норми, яка б регламентувала, кому першому подається документ на ознайомлення – позивачу чи відповідачу. Але, враховуючи, що позивач є «ініціативною» фігурою в процесі (за його ініціативою розпочалася справа, він першим дає пояснення (ч. 1 ст. 176 ЦПК)), то справедливим буде давати саме йому першим ознайомлюватись із матеріалами справи. П. 6 ч. 1 ст. 49 ЦПК встановлено обов’язок судового розпорядника передавати документи навпаки – від сторін до суду але є ще п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК, згідно з яким, судовий розпорядник виконує також інші доручення головуючого, пов’язані із створенням належних умов для розгляду справи. У даному випадку, коли документів, наданих для ознайомлення, багато, і шлях їх складний (спочатку до сторони позивача, потім – до відповідача, потім – до головуючого), то для уникнення плутанини доцільно їх передачу доручити окремій особі. Хоча «головним» учасником процесу є, звісно, позивач, але в основному, ознайомлюється із документом, як правило, його представник як обізнана у сфері права особа. Як правило в судових засіданнях позивач та його представник сидять поряд). Після того, як сторона позивача (Тобто, позивач та його представник. ЦПК не містить такого терміну, але на практиці він використовується) ознайомиться із документом, передайте його представнику відповідача. (ч.1 ст. 185, п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК). Після того, як представник відповідача ознайомиться із документом, передайте його для долучення до матеріалів справи (тобто, головуючому.)

Судовий розпорядник передає документи позивачеві та його представнику для ознайомлення (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК).

Позивач та його представник ознайомлюються із документами, потім передають його судовому розпорядникові. (Процес ознайомлення включає в себе різні дії залежно від конкретних обставин справи. ЦПК не містить норм, які б регламентували процес ознайомлення. Якщо сторона бачить відповідний документ уперше, то процес ознайомлення із ним може бути складним – засвоєння змісту документа, перевірка його реквізитів тощо. Якщо брати наш випадок, то тут обидві сторони вже певною мірою ознайомлені із більшістю документів (за виключенням витягу з статуту ВАТ КБ «Надра» та банківської ліцензії - ані позивач, ані представник позивача, цих документів ще не бачили). Втім, незважаючи на це, доцільно ще раз проглянути документи, для виключення, наприклад, можливості підміни документу, тощо.)

Судовий розпорядник передає документи представнику відповідача (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК).

Представник відповідача ознайомлюється із документами, потім передає його судовому розпорядникові.

Судовий розпорядник передає документ головуючому.

Головуючий: «Чи є у сторін якісь пояснення (ч.1 ст. 185 ЦПК) або клопотання (ст. 168, ч. 1 ст. 27 ЦПК) з приводу поданих на ознайомлення документів?»

Представник позивача: «Немає, Ваша честь».

Представник відповідача: «Немає, Ваша честь».

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «дослідження письмових доказів, що стосуються вимоги стягнення сум вкладу».

Головуючий: «Для допиту викликається свідок Бауліна О.В. Судовий розпорядник, покличте свідка». (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК, формулювання доручення - довільне)»

Судовий розпорядник підходить до вхідних дверей зали судового засідання, відкриває їх і викликає свідка словами: «Свідок Бауліна!».

Свідок заходить.

Судовий розпорядник зі словами «Прошу Вас» підводить свідка до місця, з якого свідок буде давати показання (ділова практика) і повертається на своє місце (Відповідно до п. 3.6.5 Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 18 жовтня 2004 року N 182/04, «своє місце розташування у залі судового засідання судовий розпорядник визначає самостійно таким чином (неподалік від головуючого, біля виходу із залу судового засідання, біля секретаря судового засідання, працівників правоохоронних органів, які здійснюють охорону затриманих, підсудних тощо), щоб мати візуальний контакт з головуючим та можливість стежити за залом і вільно пересуватися по ньому, а також контролювати вхід до залу та вихід з нього громадян»).

Головуючий встановлює особу свідка (звіряє обличчя із фотокарткою у копії паспорту свідка, що знаходиться в матеріалах справи).

Головуючий: «Ваше прізвище, імя та по-батькові, рік народження?»

Свідок: «Бауліна Олена Вікторівна, 1961»

Головуючий: «Ваша професія або рід занять та місце проживання?»

Свідок: «Кондитер, м. Кіровоград, вул. Прорізна, 20»

Головуючий: «Чи знайомі Ви з позивачем або його представником, чи представником відповідача? Чи існують якісь відносини між Вами та відповідачем?»

Свідок: «Із позивачем знайома, він працює в одному відділі зі мною на конфетній фабриці «Зоря», із представниками я не знайома, бачу їх уперше, із відповідачем ніяких відносин у мене немає».

Головуючий: «Під час допиту Ви маєте право давати показання рідною мовою або мовою, якою володієте, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. До таких за законом відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб. Чи не відмовляєтесь Ви давати показання?». (ч. 3 ст. 180 ЦПК)

Свідок: «Ні, не відмовляюсь» (передбачена в ЦПК процедура з’ясування відомостей про свідка залишає відкритим питання про те, як бути, якщо особа, яка викликана як свідок, наприклад, визнана в установленому порядку недієздатною. Або є інші обставини, які унеможливлюють її допит як свідка, передбачені в ст. 51 ЦПК. ЦПК не вимагає подання документів, які підтверджують відсутність цих обставин. Але як тоді встановити їх відсутність? Може ми зараз допитуємо недієздатну особу?! Уявляється, що тут треба керуватись ч. 3 ст. 10 ЦПК, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Це означає, що спростовувати показання цього свідка, зокрема в такий спосіб, як ствердження про його недієздатність або про існування інших підстав, передбачених ст. 51 ЦПК, повинна протилежна сторона, якій показання цього свідка будуть невигідними. Якщо вона, незважаючи на свою заінтересованість усунути цього свідка з процесу, не змогла нічого проти нього знайти, то це є вагомою підставою вважати, що обставини, передбачені в ст. 51 ЦПК, відсутні. Гарантією зазначеного є право протилежної сторони на ознайомлення з матеріалами справи. З ними можна ознайомитись до судового засідання, узнати, який свідок буде викликатись (ст. 131, 132 ЦПК) і зібрати до судового засідання інформацію проти цього свідка ).

Пауза 3-5 секунд щоб представник відповідача міг заявити клопотання, якщо воно в нього є (оскільки ч. 5 ст. 180 ЦПК починається словами: «якщо перешкод для допиту свідка не встановлено». А протилежна сторона якраз і може висвітлити ці перешкоди).

Представник відповідача: «Ваша честь, я заявляю клопотання про усунення цього свідка від розгляду цієї справи на тій підставі, що цю особу у встановленому порядку визнано недієздатною, а тому, згідно з п.1 ч.1 ст. 51 ЦПК, вона не підлягає допиту як свідок. В мене є докази.»

Головучий: «Клопотання відхиляється на підставі ст. 131 ЦПК.». (Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК, сторони зобов'язані подати свої докази суду до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням цієї вимоги, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин (ч.2 ст. 131 ЦПК). Представник відповідача у своєму клопотанні не те що не довів існування цих поважних причин, а навіть не поставив про це питання. Тому це клопотання й відхилено). «Більше немає клопотань?» (Клопотання можуть виникнути і у сторони, яка викликала свідка).

Представник позивача: «Немає, Ваша честь».

Представник відповідача: «Немає, Ваша честь».

Головуючий: «Свідок, попереджаю Вас під розписку, що у разі дачі завідомо неправдивого показання або за відмову від давання показань Ви будете нести кримінальну відповідальність за статтями відповідно 384 та 385 Кримінального кодексу України. Судовий розпорядник, передайте свідкові документ. Коли свідок розпишеться, передайте його назад для долучення до матеріалів справи». (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК)

Судовий розпорядник бере від головуючого документ, де свідок повинен розписатись і передає його свідкові.

Головуючий: «Свідок, розпишіться.» (ч. 5 ст. 180 ЦПК)

Свідок розписується, віддає документ судовому розпорядникові.

Судовий розпорядник віддає документ головуючому

Головуючий відкладає його для долучення до матеріалів справи та подає свідкові текст присяги.

Головуючий: «Бауліна Олена Вікторівна, складіть присягу свідка та розпишіться у її складенні».

Свідок: «Я, Бауліна Олена Вікторівна, присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи». Розписується та передає присягу із підписом судовому розпоряднику.

Судовий розпорядник забирає текст присяги у свідка і передає його головуючому (п. 6 ч. 1 ст 49 ЦПК)

Головуючий приймає текст та відкладає його для долучення до матеріалів справи.

Головуючий: «Свідок Бауліна, розкажіть, що Вам відомо відносно цієї справи» (ч. 7 ст. 180 ЦПК).

Свідок: «Щодо суті спору мені нічого не відомо. Єдине, що я можу розповісти – це про позивача – Іваненка Івана Івановича. Я працюю з ним в одному відділі на кондитерській фабриці «Зоря» вже десь років 5. Він дуже чесна, порядна, в основному спокійна, іноді трохи емоційна людина. Ми спілкуємося з ним як друзі. Ще два роки тому він мріяв поїхати на відпочинок у Карпати, він сам мені про це говорив. Але внаслідок невеликої заробітної плати, він тривалий час не міг поїхати. Внаслідок цієї ж невеликої зарплати він два роки поспіль працював фактично без відпустки – вона йому надавалась, але він у час відпустки йшов заробляти на сезонні роботи. Взагалі то, як я вже казала, на роботі він майже завжди спокійний та оптимістичний. Але останні днів 15 він став зовсім не такий. Він приходить на роботу похмурий, не завжди вітається, розмовляє неохоче, у спілкуванні став невитриманим, декілька разів наговорив не зовсім коректні речі як мені, так і моїм і своїм співробітникам по відділу. Крім того, він став неуважним в роботі і з-за цього в нашого відділу вже декілька разів були проблеми із керівництвом. Коли я спробувала дізнатись у нього що трапилось, то він не захотів зі мною розмовляти, тільки сказав, що більше в житті ніколи не довірить свої гроші банкам. У позаминулу п’ятницю він ходив до керівництва відпроситись на один день з роботи за станом здоров’я – щось у нього було із шлунком. Ось, взагалі-то і все, що я можу розповісти».

Представник позивача: «Скажіть, будь-ласка, чи погіршилось ставлення колективу до Іваненка за ці 15 днів?» (ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 176 ЦПК, ч. 7 ст. 180 ЦПК, ст. 239 ЦК. Це означає, що вважається, що всі дії, які вчиняються представником позивача, вважаються такими, вчиняються позивачем. Питання є важливим, оскільки відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4, моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми).

Свідок: «Так. Він значно втратив довіру до нього колективу. Тепер із ним також намагаються не спілкуватись без необхідності. Крім того, керівництво дало йому випробовувальний строк – 3 тижні. Якщо він не виправиться, то його переведуть на нижчу посаду».

Представник позивача: «Дякую за відповідь. І скажіть, будь-ласка, чи не можете Ви уточнити – що саме у нього було зі шлунком і чи відчував позивач страждання від такого погіршення здоров’я?» (Питання є важливим, оскільки відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.)

Свідок: «Не можу – він не говорив мені про це – тільки у минулий понеділок ходив до медичної частини - казав, що шлунок болить».

Представник позивача: «Дякую. І останнє запитання: чи можете Ви сказати, негативні зміни в ньому відбулися точно 15 днів тому, чи може вони з’явились ще раніше?» (Питання є важливим тому, що якщо негативні зміни відбулися раніше імовірної причини (банк), то вони не можуть бути її наслідком).

Свідок: «Ні, точно, вже тижні два тому. Я точно пам’ятаю, що тоді був вівторок, він прийшов розлючений, нагрубив мені. Я тоді це звела про себе на жарт, подивилась у календар, сказала про себе «сьогодні ж наче й не понеділок». Я точно пам’ятаю що це був вівторок… (пауза, пригадує) Так, 17 число.

Представник позивача: «Дякую, в мене більше немає запитань».

Представник відповідача: «Свідок, скажіть, будь-ласка, в чому конкретно виразилась втрата довіри колективу до позивача? І одразу наступне: звідки Вам відомо про рішення керівництва щодо випробовувального строку та переведення на нижчу посаду? І, як Ви бачите, зовнішньо, позивач переживає з цього чи ні?»

Свідок: «Втрата довіри виразилась, як вже казала, передусім, у спілкуванні колективу з ним, а потім, знаєте, інколи на роботі бувають моменти, коли когось треба підмінити ненадовго, або попросити про щось. То тепер до нього не звертаються. Я думаю, що навряд чи й він може до когось звернутись, окрім, може, мене. Щодо рішення керівництва, то я це чула від нього самого. Щодо його переживань, то зовнішньо вони виражаються, можливо, тільки в цій розлюченості. Більше ніяк.»

Представник відповідача: «Скажіть, будь-ласка, як на Вашу думку, чим міг бути викликаний роздратований стан позивача?»

Головуючий (втручаючись у процедуру допиту): «Питання знімається (довільне формулювання). Суд цікавлять факти, що може повідомити свідок, а не його думки» (ч. 2 ст. 160 ЦПК).

Представник відповідача: «Вибачаюсь, Ваша честь. Я переформулюю питання. Свідок, скажіть, будь-ласка, чи не пригадуєте Ви, може, була якась причина, обставина, яка могла породити такий незвичайний стан позивача?». (Із надією почути, що роздратування викликане іншою причиною, аніж банк)

Свідок: «Як я вже казала, що коли я спробувала дізнатись у Івана Івановича, що трапилось, він мені чітко не відповів, сказав тільки про недовіру до банків. Я подумала, що може, якась неприємність із кредитом, або щось у такому роді. Крім цього (пауза, пожимає плечима) він більше мені ні про що таке, що могло б його роздратувати, не розповідав, а на роботі нічого такого не було. Він ні з ким по відділу не сварився, все було спокійно.»

Представник відповідача: «Дякую, в мене більше немає запитань».

Головуючий: «Свідок Бауліна, Ви можете зайняти місце в залі судового засідання» (ч. 10 ст. 180 ЦПК).

Свідок Бауліна О.В. проходить і сідає на будь-яке вільне місце.

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «допит свідка Бауліної О.В.».

Представник позивача: «Ваша честь, я заявляю клопотання, про надання свідокві Бауліній дозволу залишити залу засідання суду оскільки їй необхідно йти на роботу». (Відповідно до ч. 10 ст. 180 ЦПК, суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін.

Головуючий: «Чи не заперечує проти цього представник відповідача?» (ст. 168, ч. 10 ст. 180 ЦПК)

Представник відповідача: «Заперечую, Ваша честь, оскільки з’ясування обставин справи можуть зумовити необхідність повторного допиту» (присутність свідка Бауліної О.В. може знадобитись також, наприклад, для одночасного допиту (ч. 12 ст. 180 ЦПК)).

Головуючий: «Клопотання представника позивача відхиляється».

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «заявлення та вирішення клопотання Сидоренка С.С.».

Головуючий: Позивач, чи погоджуєтесь Ви бути допитаним у якості свідка з приводу підтвердження тієї обставини, що керівництво надало Вам випробовувальний строк, та щодо переведення на нижчу посаду? (ст. 184 ЦПК не надає можливості провести допит сторони як свідка, якщо сторона не заявляє, що факти, які мають значення для справи, їй відомі особисто, але якщо такий допит є необхідним, то ЦПК не забороняє судді спитати у сторони згоди на такий допит та за її згодою допитати сторону). Якщо ні, показання свідка в цій частині не можуть бути покладені в основу судового рішення, і цей факт буде недоведеним, якщо не буде інших доказів на його підтвердження» (ч. 4 ст. 10 ЦПК – суд повинен, якщо це необхідно роз’яснити особі,яка бере участь у справі, наслідки тієї чи іншої процесуальної дії).

Позивач: «Так, погоджуюсь».

Головуючий: «Ваше прізвище, імя та по-батькові, рік народження?»

Свідок (позивач): «Іваненко Іван Іванович, 1957»

Головуючий: «Ваша професія або рід занять та місце проживання?»

Свідок (позивач): «Кондитер, м. Кіровоград, вул. Світла, 15»

Головуючий: «Чи знайомі Ви з представником відповідача? Чи існують якісь інші відносини між Вами та відповідачем, крім тих, які є предметом спору?»

Свідок (позивач): «Із представником відповідача я не знайомий, бачу його уперше, із відповідачем перебуваю у договірних відносинах за договором банківського вкладу № 557471 від 10.05.2010 р. Більше ніяких відносин із відповідачем не маю».

Головуючий: «Під час допиту Ви маєте право давати показання рідною мовою або мовою, якою володієте, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. До таких за законом відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб. Чи не відмовляєтесь Ви давати показання?». (ч. 3 ст. 180 ЦПК)

Свідок (позивач): «Ні, не відмовляюсь»

Пауза 3-5 секунд щоб представник відповідача міг заявити клопотання, якщо воно в нього є.

Головуючий: «Свідок, попереджаю Вас під розписку, що у разі дачі завідомо неправдивого показання або за відмову від давання показань Ви будете нести кримінальну відповідальність за статтями відповідно 384 та 385 Кримінального кодексу України. (особа має право відмовитись давати показання стосовно себе, але якщо вже вона погодилась, то повинна казати тільки правду). Судовий розпорядник, подайте свідкові документ для підпису. Коли свідок розпишеться, передайте документ для долучення до матеріалів справи»

Судовий розпорядник подає свідкові документ, в якому необхідно розписатись за попередження про кримінальну відповідальність.

Головуючий: «Свідок, розпишіться»

Свідок (позивач) розписується за попередження про кримінальну відповідальність та повертає документ судовому розпоряднику.

Судовий розпорядник повертає документ головуючому.

Головуючий відкладає документ для долучення до матеріалів справи, потім подає свідкові текст присяги свідка із словами: «Іваненко Іван Іванович, складіть присягу свідка та розпишіться у її складенні» (ч. 5 ст. 180 ЦПК).

Свідок (позивач), бере з рук головуючого документ, потім зачитує текст присяги: «Я, Іваненко Іван Іванович, присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи». Розписується. Потім передає текст присяги із підписом.

Судовий розпорядник бере у свідка текст та передає його головуючому.

Головуючий бере текст присяги із підписом та відкладає його для долучення до матеріалів справи (ч. 6 ст. 180 ЦПК).

Головуючий: «Свідок Іваненко, чи підтверджуєте Ви інформацію, яку висвітлила свідок Бауліна відносно рішення керівництва фабрики щодо надання Вам випробовувального строку та можливого переведення на нижчу посаду».

Свідок (позивач): «Так підтверджую все, що вона сказала. З-за нервового стресу я почав неуважно відноситись до роботи. Внаслідок цього було декілька неприємних інцидентів із керівництвом. Тому керівництво й прийняло таке рішення».

Представник позивача: «У мене до свідка питань немає».

Представник відповідача: «Скажіть, будь-ласка, коли було винесено це рішення?» (Задає питання із надією почути відповідь, що таке рішення керівництва було винесено до 11.08.2010 р., а отже, не пов’язано із порушенням прав позивача банком. Якщо надія справдиться, то на підставі цього можна буде потім вимагати зменшення розміру відшкодування моральної шкоди).

Свідок (позивач): «Тиждень тому, 24 числа»

Представник відповідача: «В мене більше немає запитань».

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «допит позивача Іваненка І.І. у якості свідка».

Головуючий: «Для допиту викликається свідок Іваненко Ірина Анатоліївна. Судовий розпорядник викличте свідка». (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК)

Позивач сідає на своє місце.

Судовий розпорядник підходить до вхідних дверей зали судового засідання, відкриває їх і викликає свідка словами: «Свідок Іваненко!».

Свідок заходить.

Судовий розпорядник зі словами «Прошу Вас» підводить свідка до місця, з якого свідок буде давати показання (ділова практика) і повертається на своє місце (Відповідно до п. 3.6.5 Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 18 жовтня 2004 року N 182/04, «своє місце розташування у залі судового засідання судовий розпорядник визначає самостійно таким чином (неподалік від головуючого, біля виходу із залу судового засідання, біля секретаря судового засідання, працівників правоохоронних органів, які здійснюють охорону затриманих, підсудних тощо), щоб мати візуальний контакт з головуючим та можливість стежити за залом і вільно пересуватися по ньому, а також контролювати вхід до залу та вихід з нього громадян»).

Головуючий встановлює особу свідка (звіряє обличчя із фотокарткою у копії паспорту свідка, що знаходиться в матеріалах справи).

Головуючий: «Ваше прізвище, ім’я та по-батькові, рік народження?»

Свідок: «Іваненко Ірина Анатоліївна, 1957»

Головуючий: «Ваша професія або рід занять та місце проживання?»

Свідок: «Реалізатор, м. Кіровоград, вул. Світла, 15»

Головуючий: «Чи знайомі Ви з позивачем або його представником, чи представником відповідача? Чи існують якісь відносини між Вами та відповідачем?»

Свідок: «Із позивачем знайома, він мій чоловік, проживаю разом з ним. Із представниками я не знайома, бачу їх уперше, із відповідачем ніяких відносин у мене немає».

Головуючий: «Під час допиту Ви маєте право давати показання рідною мовою або мовою, якою володієте, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. До таких за законом відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб. Чи не відмовляєтесь Ви давати показання?». (ч. 3 ст. 180 ЦПК)

Свідок: «Ні, не відмовляюсь» (передбачена в ЦПК процедура з’ясування відомостей про свідка залишає відкритим питання про те, як бути, якщо особа, яка викликана як свідок, наприклад, визнана в установленому порядку недієздатною. Або є інші обставини, які унеможливлюють її допит як свідка. ЦПК не вимагає подання документів, які підтверджують відсутність цих обставин. Але як тоді встановити їх відсутність? Може ми зараз допитуємо недієздатну особу?! Уявляється, що тут треба керуватись ч. 3 ст. 10 ЦПК, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Це означає, що спростовувати показання цього свідка, зокрема в такий спосіб, як ствердження про його недієздатність або про існування інших підстав, передбачених ст. 51 ЦПК, повинна протилежна сторона, якій показання цього свідка будуть невигідними. Якщо вона, незважаючи на свою заінтересованість усунути цього свідка з процесу, не змогла нічого проти нього знайти, то це є вагомою підставою вважати, що обставини, передбачені в ст. 51, відсутні).

Пауза 3-5 секунд щоб особи, які беруть участь у справі могли заявити клопотання, якщо вони є.

Головуючий: «Свідок, попереджаю Вас під розписку, що у разі дачі завідомо неправдивого показання або за відмову від давання показань Ви будете нести кримінальну відповідальність за статтями відповідно 384 та 385 Кримінального кодексу України. Судовий розпорядник, передайте свідкові документ. Коли свідок розпишеться, передайте його назад для долучення до матеріалів справи». (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК)

Судовий розпорядник бере від головуючого документ, де свідок повинен розписатись і передає його свідкові.

Головуючий: «Свідок, розпишіться.» (ч. 5 ст. 180 ЦПК)

Свідок розписується, віддає документ судовому розпорядникові.

Судовий розпорядник віддає документ головуючому

Головуючий відкладає його для долучення до матеріалів справи та подає свідкові текст присяги.

Головуючий: «Іваненко Ірина Анатоліївна, складіть присягу свідка та розпишіться у її складенні».

Свідок: «Я, Іваненко Ірина Анатоліївна, присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи». Розписується та передає текст присяги із підписом головуючому.

Головуючий приймає текст та відкладає його для долучення до матеріалів справи.

Головуючий: «Свідок Іваненко, розкажіть, що Вам відомо відносно цієї справи» (ч. 7 ст. 180 ЦПК).

Свідок: «Мій чоловік Іваненко Іван Іванович давно хотів поїхати на відпочинок у Карпати, але з-за невеликої заробітної плати він довго не міг це здійснити. Нарешті вдалося накопити значну суму і він поклав її на депозит у банк 10.05.2010 р., бо не хотів таку велику суму грошей тримати вдома. Невдовзі, 12.07.2010 р. він отримав гроші – це був його заробіток за відпустку – він їздив на заробітки до Росії, і він знову поклав гроші на депозит. 11.08.2010 р. він звернувся до банку в письмовій формі з вимогою про повернення грошей, але отримав відмову, з поясненням, що банк має право тимчасово не повертати гроші. Як це може бути? Адже, це ж наші гроші? Чому ми не можемо їх забрати? До сьогоднішнього часу наших грошей ми так і не отримали. Внаслідок цього в нас вдома значно погіршилася атмосфера – в основному через нього – він раніше був спокійний, ну, може, трохи емоційний іноді, а тепер він емоційний майже завжди, і не в кращий бік. Декілька разів з того часу, як він отримав остаточну відповідь, ми з ним навіть сварились. Хоча я його частково розумію, але лише частково, іноді терпіння не вистачає. Нехай буде проклято той день, коли він зв’язався із цим банком. З-за цього в нас тепер нема ні ладу в домі, і у чоловіка проблеми зі здоров’ям почались на нервовому підґрунті. І на роботі проблеми. Вибачте, будь-ласка, за емоційність. От, мабуть, і все».

Представник позивача: «Я Вас розумію, Ірино Анатоліївно, і співчуваю Вам. Ірино Анатолівно, скажіть, будь-ласка, які саме проблеми зі здоров’ям з’явились у Вашого чоловіка і чи переживав він з-за цього?»

Свідок: «В нього ще давно була виразка шлунка, але на нервовому підґрунті вона загострилась, тепер йому треба більш сувору дієту, шлунок болить частіше та сильніше. Лікар сказав, що на нервовому підґрунті виразка шлунка перетворилась у прободну виразку шлунку першого ступеня. Якщо не прийняти термінові заходи щодо активного лікування, то треба буде госпіталізуватись. Так, він переживав, і взагалі відчував, і зараз переживає і відчуває, дуже великий дискомфорт, бо самі знаєте, що таке прободна виразка шлунку. Він не виняток з загального правила».

Представник позивача: «Дякую, в мене більше немає запитань»

Представник відповідача: «Свідок, скажіть, будь-ласка, звідки Вам відомо, що загострення хвороби відбулося на нервовому підґрунті?»

Свідок: «Мені сказав про це чоловік, а йому сказав про це лікар. І взагалі, я знаю, що 90 % всіх хвороб – від нервів».

Представник відповідача: «Це дуже важливо, будь-ласка, подумайте і пригадайте, може, його нерви могли бути викликані іншими обставинами? Якщо так, то, будь-ласка, назвіть ці обставини».

Свідок: «До цього випадку із банком між нами остання сварка була дуже давно. Може неприємності на роботі? Але неприємності якраз і почались після цього випадку. Ні, іншої причини бути не могло.»

Представник відповідача: «Дякую, в мене більше немає запитань».

Головуючий: «Свідок Іваненко, Ви можете зайняти місце в залі судового засідання». (ч. 10 ст. 180 ЦПК)

Свідок Іваненко проходить і сідає на вільне місце.

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «допит свідка Іваненко І.А.».

Представник позивача: «Ваша честь, я заявляю клопотання, про надання свідкам Бауліній та Іваненко дозволу залишити залу засідання суду оскільки їм необхідно йти на роботу»

Головуючий: «Чи не заперечує проти цього представник відповідача?» (ст. 168 ЦПК)

Представник відповідача: «Не заперечую, Ваша честь».

Головуючий: «Клопотання представника позивача задовольняється, свідки можуть покинути залу судового засідання».

Свідки виходять. (пересідають на місця в кінці аудиторії)

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «розгляд та задоволення клопотання Сидоренка С.С., залишення свідками зали засідання суду».

Головуючий: «Для дослідження в судовому засіданні позивачем було подано медичну довідку № 345 Кіровоградської районної лікарні щодо загострення в нього, починаючи з 20.08.2010 р., хвороби, та медичний висновок лікаря, що лікує позивача № 368 від того ж числа. Згідно з медичною довідкою, має місце загострення хвороби порівняно із станом на 15.07.2010 р. Наразі має місце перетворення виразки шлунка у прободну виразку шлунку першого ступеня. Відповідно до медичного висновку, найбільш імовірним є те, що загострення хвороби відбулось на нервовому підґрунті. Судовий розпорядник, передайте документи позивачеві та його представнику для ознайомлення з ними». (В ч. 1 ст. 185 ЦПК не зазначено, кому необхідно подавати документ спочатку – позивачеві, чи відповідачеві, чи обом одночасно. Але виходячи з того, що як правило, позивач та відповідач в залі судового засідання не сидять поруч (відповідно до п. 3.6.4 Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, затвердженої Державної судової адміністрації України від 18 жовтня 2004 року N 182/04, «для попередження конфліктів між учасниками процесу та присутніми в залі судового засідання громадянами судовий розпорядник до початку розгляду справи визначає їм конкретні місця розташування в залі судового засідання таким чином, щоб сторони процесу (позивач, відповідач, потерпілий, підсудний) не сиділи у залі поруч», то одночасно вони фізично не зможуть ознайомитись із документом. Немає також норми, яка б регламентувала, кому першому подається документ на ознайомлення – позивачу чи відповідачу. Але, враховуючи, що позивач є «ініціативною» фігурою в процесі (за його ініціативою розпочалася справа, він першим дає пояснення (ч. 1 ст. 176 ЦПК)), то справедливим буде давати саме йому першим ознайомлюватись із матеріалами справи. П. 6 ч. 1 ст. 49 ЦПК встановлено обов’язок судового розпорядника передавати документи навпаки – від сторін до суду але є ще п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК, згідно з яким, судовий розпорядник виконує також інші доручення головуючого, пов’язані із створенням належних умов для розгляду справи. У даному випадку, коли документів, наданих для ознайомлення, багато, і шлях їх складний (спочатку до сторони позивача, потім – до відповідача, потім – до головуючого), то для уникнення плутанини доцільно їх передачу доручити незаінтересованій особі. Хоча «головним» учасником процесу є, звісно, позивач, але в основному, ознайомлюється із документом, як правило, його представник як обізнана у сфері права особа. Як правило в судових засіданнях позивач та його представник сидять поряд). Після того, як сторона позивача (Тобто, позивач та його представник. ЦПК не містить такого терміну, але на практиці він використовується) ознайомиться із документом, передайте його представнику відповідача. (ч.1 ст. 185, п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК). Після того, як представник відповідача ознайомиться із документом, передайте його для долучення до матеріалів справи (тобто, головуючому.)

Судовий розпорядник передає документи позивачеві та його представнику для ознайомлення (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК).

Позивач та його представник ознайомлюються із документами, потім передають його судовому розпорядникові.

Судовий розпорядник передає документи представнику відповідача (п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК).

Представник відповідача ознайомлюється із документами, потім передає його судовому розпорядникові.

Судовий розпорядник передає документ головуючому.

Головуючий: «Чи є у сторін якісь пояснення (ч.1 ст. 185 ЦПК) або клопотання (ст. 168, ч. 1 ст. 27 ЦПК) з приводу поданих на ознайомлення документів?»

Представник позивача: «Немає, Ваша честь».

Представник відповідача: «Немає, Ваша честь».

Головуючий: «Чи бажають присутні в залі судового засідання особи, які беруть участь у справі, дати додаткові пояснення?» (ч. 1 ст. 192 ЦПК)

Представник позивача: «Не бажаю, Ваша честь».

Представник відповідача: «Не бажаю, Ваша честь».

Головуючий: «Суд закінчив з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами та переходить до судових дебатів. Для виступу в судових дебатах слово надається представникові позивача». (ч. 3 ст. 192, ч. 1 ст. 193 ЦПК)

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «закінчення з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами та перехід до судових дебатів».

Представник позивача: «Ваша честь, досліджені в цьому судовому засіданні докази дають мені підставу дивуватись, яким чином представник відповідача ще не визнав в повному обсязі позов, а продовжує витрачати свій та наш час. Правомірність вимоги позивача повернути грошові за договором банківського вкладу повністю доведена, адже досліджено договір банківського вкладу, відповідні квитанції, що підтверджують факт виконання позивачем своїх обов’язків за цим договором. Крім того, вважаю за потрібне звернути увагу суду – цей факт не отримав належного акценту під час дослідження доказів – на те, що мораторій на задоволення вимог вводиться тільки з 12.08.2010 р., а строк дії договору закінчився раніше – 10.08.2010 р. Як відомо, за загальним правилом, закон зворотної сили не має (ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 58 Конституції України, в даному випадку закон зворотної сили не має). Тому в мене викликає подив, як представник відповідача може з такою настійливістю заперечувати повністю правомірну вимогу позивача.

Можна також зробити висновок і щодо повної доведеності другої вимоги позивача – вимоги про відшкодування моральної шкоди. Дійсно, якщо особа два роки збирала гроші на відпустку, і ці два роки фактично працювала без відпустки, то дуже неприємно, коли вже відпустка ось-ось, а майже в останній момент, коли вже все розплановано, мало того що поїздка зривається, але й невідомо взагалі, коли можна отримати свої гроші, і з’являються підозри, а чи можна їх взагалі в найближчому майбутньому, отримати. Наскільки це було неприємно для позивача – видно з матеріалів справи. Не кажучи вже про те, що тепер ці ж гроші, якщо їх і вдасться отримати, доведеться витрачати на лікування. Дякую за увагу». (ч. 1, 8 ст. 193 ЦПК – вимоги до промови в судових дебатах)

Представник відповідача: «Ваша честь! Відносно вимоги позивача про задоволення позовних вимог, що випливають з договору банківського вкладу хочу зауважити, що є Закон України «Про звернення громадян», згідно із ст. 20 якого звернення громадян розглядаються впродовж 15 днів, а ті, що потребують додаткового вивчення – впродовж місяця. Якщо після 10.08.2010 р. відрахувати 15 днів, то 25.08.2010 р. – це вже дата, коли мораторій діє.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то не доведено ані наявності протиправної поведінки, ані причинного зв’язку між такою поведінкою банку та шкідливими наслідками. Адже могли бути такі життєві обставини, що спричинили нервовий зрив позивача, про які жодному із свідків не було відомо. Чи знаємо ми вичерпно все коло знайомих Іваненко, чи можемо допитати всіх цих осіб? Звісно, що не можемо. Тому, ще раз наголошую, що доказування не повинно ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК), а отже, причинно-наслідковий зв'язок слід визнати невстановленим».

Головуючий: «Суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Орієнтовний час його проголошення - 13.00». (ч. 1 ст. 195 ЦПК)

Судовий розпорядник промовляє: «Всім встати. Суд виходить до нарадчої кімнати». (п. 3 ч. 1 ст. 49 ЦПК)

Всі присутні встають.

Головуючий виходить із зали судового засідання.

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «закінчення судових дебатів та вихід суду до нарадчої кімнати».

Перерва на 5 хвилин. Потім всі заходять до зали судового засідання та розсаджуються на ті ж місця, які займали до перерви.

Головуючий заходить до зали судового засідання.

Судовий розпорядник промовляє: «Всім встати. Суд іде». (п. 3 ч. 1 ст. 49 ЦПК).

Всі присутні встають.

Головуючий займає своє місце, не пропонуючи присутнім сісти, не сідає (головуючий стоїть під час проголошення рішення - практика).

Всі присутні у залі судового засідання вислуховують судове рішення стоячи (ч. 1 ст. 162 ЦПК).

Головуючий:

«31 серпня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі: головуючого судді Дьомич Л. М., при секретарі Вовкуненко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Іваненка Івана Івановича до ВАТ КБ "Надра" Кіровоградське регіональне управління про стягнення суми по договору, за участю представника позивача Сидоренка Сидора Сидоровича та представника ВАТ КБ "Надра" Кіровоградське регіональне управління Миколаєнка Миколи Миколайовича, суд встановив (п. 1 ч. 1 ст. 215 ЦПК):

Іваненко Іван Іванович звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з ВАТ КБ "Надра" 35000 гривень, 10000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 3000 грн.

На обґрунтування вимог представник позивача в судовому засіданні пояснив, що 10.05.2010 року між позивачем та ВАТ КБ "Надра" укладений договір банківського вкладу № 557471 строком на 3 місці. На виконання умов договору, на його депозитний рахунок № 000001 зараховано 35000 гривень, що підтверджується квитанціями - N 1 від 10.05.2010 року на суму 17500 гривень; N 1 від 12.07.2010 року на суму 17500 гривень.

11.08.2010 року позивач звернувся до банку з листом про повернення йому коштів, в зв'язку з закінченням строку дії договору, а 16.08.2010 р. отримав від банку відповідь про відмову у задоволенні його вимоги

У судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги. Представник відповідача вимоги повністю не визнав, заперечував проти позову (ч. 2 ст. 128 ЦПК) на підставі статті 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність", постанови Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ "Надра" N 59/БТ від 12 серпня 2010 року, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 1167 ЦК, ч. 4 ст. 60 ЦПК, стверджуючи, що на задоволення вимог позивача накладено мораторій, а щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то невстановленим є фактичний склад, наявність якого необхідна для задоволення вимоги позивача. (п. 2 ч. 1 ст. 215 ЦПК)

З'ясувавши обставини спору, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено, що згідно з договором банківського вкладу № 557471 від 10.05.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та філією ВАТ КБ "Надра" КРУ, останній прийняв грошові кошти в сумі 17500 гривень на строк 3 місяці під 11,4 % річних та 17500 гривень – до 10.08.2010 року під аналогічний процент, що підтверджується відповідно квитанціями № 1 від 10.05.2010 р. та №1 від 12.07.2010 р.

Після закінчення строку договору відповідач не повернув депозит, що підтверджується тим, що відповідач не надав у судове засідання розписку позивача про отримання грошових коштів, а також його відповіддю позивачеві від 16.08.2010 р.

11.08.2010 року позивач звернувся до ВАТ КБ "Надра" КРУ із письмовою заявою з вимогою повернути вклад у розмірі 35000 гривень, у зв'язку з закінченням терміну дії договору № 557471, але до теперішнього часу вимога не виконана.

Відповідач заперечуючи протии основних вимог послався на ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постанову Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ "Надра" N 59/БТ від 12 серпня 2010 року, згідно якої банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі, зокрема, оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідач наголошував на тому, що невстановленим є причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, також на тому, що невстановленим є сам факт наявності протиправного діяння.

Але заперечення відповідача не можна взяти до уваги з тих підстав, що: 1) мораторій вводиться з 12.08.2010 року, а строк вимоги настав раніше – 10.08.2010 року, а згідно з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 58 Конституції України, в даному випадку закон зворотної сили не має; 2) Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, який має пріоритет перед іншими актами цивільного законодавства, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Це означає, що коли норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" вступають у суперечність із нормами ЦК, то слід застосовувати норми ЦК як акта, що має вищу юридичну силу. Посилання представника відповідача на Закон України «Про звернення громадян» також не може бути взяте до уваги, оскільки даний закон не регулює спірних правовідносин. (На перший погляд дійсно може скластись враження, що представник відповідача правий. Втім, цей закон створений, передусім, для осіб, які розглядають звернення громадян. Норма ст. 20 визначає лише строк виконання вимоги, визначає, якщо можна так казати, «відстрочку». Але ця норма не визначає і не може визначати момент виникнення права вимоги, тому що цей момент визначено у договорі та ст. 1060 ЦК. Закон України «Про звернення громадян» не може регулювати такий момент виникнення, бо не є актом цивільного законодавства. Іншими словами, право вимоги у позивача існувало 10.08.2010 р., а лише 25.08.2010 р. воно могло бути виконане, тобто, Закон України «Про звернення громадян» дає «відстрочку». Але він цим не усуває право вимоги 10.08.2010 р. Він лише дає «відстрочку» на виконання цього права. Тобто за станом на 10.08.2010 р. можна сказати так: «право існує, тільки воно не може бути виконаним, але воно існує, і мораторій на нього не поширюється. Мораторій поширюється лише на ті вимоги, право на які виникло лише після 25.08.2010 р.»).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, незалежно від виду вкладу (на вимогу чи строкового) відповідач зобов'язаний повернути вклад на першу вимогу вкладника. Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, який має пріоритет перед іншими актами цивільного законодавства, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Постанови НБУ є підзаконними актами і не змінюють закон.

Отже, відмова банку у поверненні депозитного вкладу є незаконною і суперечить як укладеному між сторонами договору, так і діючому законодавству.

Тому, на підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з ВАТ КБ "Надра" 35000 гривень, які знаходяться на депозитному рахунку № 000001 згідно з договором банківського вкладу № 557471 від 10.05.2010 року - підлягають задоволенню.

Стосовно ж відшкодування моральної шкоди, то і в цій частині вимоги позивача слід визнати обґрунтованими, оскільки встановленим є факт протиправної поведінки відповідача, наявності наслідків цієї поведінки у вигляді погіршення здоров’я, душевних страждань позивача, погіршення стосунків на роботі та вдома. Встановленим є також причино-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, оскільки при таких обставинах справи така протиправна поведінка банка могла і повинна була спричинити саме такі наслідки. Саме з цієї причини твердження представника відповідача про невстановленість такого зв’язку не береться до уваги (Встановити причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та моральною шкодою, не вдаючись, хоч трохи, до припущень, майже неможливо. Тому, на практиці питання доказування моральної шкоди є одним із найскладніших. Судді у таких випадках, як правило, вдаються до припущень, і виносять рішення про задоволення позову у тих випадках, коли передумови є такими, що із високою імовірністю спричиняють подібні переживання (або іншу моральну шкоду (ст. 22 ЦК). В такому випадку, якщо розмірковувати з формальної точки зору, то є порушення згаданої ч.4 ст. 60 ЦПК. Але уявляється, що це краще, аніж взагалі позбавляти особу судового захисту в подібних випадках). Відповідач не довів свою невинуватість (ч. 1, 2 ст. 614 ЦК). Тому, враховуючи ст.ст. 22, 614, 1167 ЦК, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 10000 грн моральної шкоди є обґрунтованою. Зважаючи на характер погіршення здоров’я позивача, його душевні переживання, розмір відшкодування також є обґрунтованим.

(Позивач ще мав право на стягнення 665 гривень 50 копійок, що становить нарахована процентна ставка по вкладу, відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 1061 ЦПК, оскільки мала місце вимога про повернення вкладу, але оскільки він не заявив відповідної вимоги, то на підставі ч.1 ст. 11 ЦПК суд не розглядає справу в цій частині.)

Відповідно до ст. 79, 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 30,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Враховуючі, що розмір задоволених позовних вимог складає разом 45000 гривень, з яких 10000 – компенсація моральної шкоди, тому судовий збір становить 850 гривень. (ст. 3 Декрету Кабінету міністрів Україні «Про державне мито»: по основній вимозі її ціна 35000 грн., отже, сума судового збору тут складає 350 грн., по відшкодуванню моральної шкоди сума судового збору – 500 грн. Разом це складає 850 гривень.)

Щодо повернення витрат пов'язаних з правовою допомогою, то керуючись ст.ст. 11, 80, ч. 1 ст. 88 ЦПК, суд стягує з відповідача на користь позивача 3000 грн. сплачених витрат на оплату правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 11, 79, 80, 88, 213 - 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 22, 614, 1058, 1060, 1167 ЦК,

суд вирішив:

Позовні вимоги позивача Іваненка Івана Івановича до ВАТ КБ "Надра" Кіровоградське регіональне управління про стягнення суми по договору – задовольнити повністю.

Стягнути з ВАТ КБ "Надра" на користь позивача Іваненка Івана Івановича 35000 гривень, які знаходяться на депозитному рахунку № 000001 на підставі договору банківського вкладу № 557471 від 22.10.2008 року.

Стягнути з ВАТ КБ "Надра" на користь позивача Іваненка Івана Івановича 10000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди

Стягнути з ВАТ КБ "Надра" на користь позивача Іваненка Івана Івановича - 30,00 грн. сплачених судових витрат.

Стягнути з ВАТ КБ "Надра" на користь позивача Іваненка Івана Івановича суму судового збору в сумі – 850 гривень.

Стягнути з ВАТ КБ "Надра" на користь позивача Іваненка Івана Івановича – 3000 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. (п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК)

Судове засідання об’являю закритим (довільне формулювання)».

Секретар судового засідання відмічає в журналі про зазначені дії словами: «проголошення рішення суду».