шпоры на мову
.docxДля ефективності ділових взаємин варто зорієнтуватися не лише в собі, а й в тих, хто оточує, виробити свою манеру спілкування. Спілкуючись, треба триматися скромно й впевнено. Належить подбати й про атмосферу приязності, товариськості, вільного й рівноправного обміну думками. Необхідно передбачати і враховувати реакцію слухачів.
Доповідач повинен говорити чітко, переконливо, не поспішаючи, в ході мовлення змінювати інтонацію, щоб мова не була монотонною. Буває й так, що спілкуючись, співрозмовники не завжди розуміють один одного. Не слід забувати, що в будь-якій ситуації можна дійти згоди. Запорукою успіху в цьому є взаємодовір'я.
Отже, уважне, дбайливе ставлення до мови є зовнішньою ознакою мовного етикету.
17. Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм: звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням.
Важливим засобом урізноманітнення мовлення є використання синонімів (від грецьк. synonymia — однойменність), тобто слів, у яких значення повністю чи частково збігаються, як-от: байдужий, апатичний; двоєдушний, дволичний, лицемірний; акцент, наголос, наголошування; асоціація, об’єднання, товариство, спілка.
Група слів, об’єднаних синонімічними відношеннями, називається синонімічним рядом. Наприклад, для позначення форми державного устрою, побудованого на визнанні народу джерелом влади, на принципах рівності й свободи, використовується синонімічний ряд демократія, народовладдя, народоправство.
У текстах офіційно-ділового та наукового стилю повинні використовуватися ті синоніми, які забезпечують нейтральність викладу і допомагають найточніше висловити думку. Наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, найточніше висловити думки і почуття.
Крім значення, синоніми можуть відрізнятися емоційним забарвленням, стилістичними особливостями (тобто закріпленістю за певними сферами чи ситуаціями спілкування).
18. Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Спілкування — це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає досягнення деякого результату. Таким результатом звичайно є зміна поведінки і діяльності інших людей. У ході спілкування його учасникам можна не тільки брати участь у комунікації, але й організувати обмін діями, спланувати загальну діяльність, виробити форми та норми сумісних дій. За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування: контактне, дистантне. Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є ситуація, жести, міміка та інтонація.
До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніканти розділені простором і часом. Це може бути розмова телефоном, спілкування у листах тощо.
Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини:1. Соціальні функції спілкування; a) Організація спільної діяльності; b) Керування поводженням і діяльністю; c) Контроль 2. Психологічні функції спілкування; a) Функція забезпечення психологічного комфорту особистості; b) Задоволення потреби в спілкуванні;c) Функція самоствердження
19. Велике значення для підсилення смислової виразності та впливу на слухачів мають невербальні засоби спілкування – міміка та жести, погляд, поза промовця.
Міміка – це вираз обличчя, пов'язаний зі змінами положення м’язів навколо рота, очей.
Жести – це рухи тулуба, голови, рук та ніг. Природна жестикуляція зближує промовця зі слухачами і робить зміст виступу більш зрозумілим. Однак для цього жести мають бути природними, стриманими та узгоджуватись з рухами всього тіла, не бути різкими. Погляд – це контакт за допомогою очей. Він потрібен для того, щоб визначити реакцію на свої слова.
Виділяють такі невербальні засоби спілкування:
Оптичні – жести, міміка, поза, хода, контакт очей, одяг, косметика.
Акустичні – темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, сила голосу, паузи, інтонація.
Кінетичні – дотик, потиск рук, поцілунок.
Ольфакторні –запах тіла, запах косметики.
Просторово–часові – відстань між співбесідниками, розміщення в просторі, тривалість контакту.
20. Загальновживана лексика – це слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, місця проживання тощо. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які зв’язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю тощо. Загальновживана лексика стилістично нейтральна, тому вільно, без всяких обмежень вживається в усіх функціональних стилях мови.
Мова професійного спілкування, зокрема фахівців з економіки, фінансової справи, передбачає широке використання виробничо-професійної та науково-термінологічної лексики.
Виробничо-професійна лексика вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів, знарядь, продуктів виробництва. Кожна професія має своє коло виробничо-професійної лексики. Спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної групи, називають професіоналізмами.Науково-термінологічна обслуговує сферу науки й наукової й професійно-виробничої діяльності. Терміноло́гія — це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж. Номенклатура: 1)сукупність номенів або назв; 2)Сукупність умовних символів, графічних позначок, що нерідко складаються з цифр та букв; 3)сукупність термінів без дефініцій; 4)сукупність міжнародних назв на позначення видів та елементів у біології, хімії, медицині тощо.