Питання для самостійної роботи:

1. Проблема суб’єкта і об’єкта історії.

2. Проблема сенсу історії.

3. Майбутнє людства як філософська проблема.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Необхідно пояснити поняття суб’єкту та об’єкту історичного процесу. Суб’єктом історії є активний діяч історії. Ним може бути людина, група людей чи навіть нація. Об’єктом історії виступають природа, культурні процеси. Історія є процесом взаємодії суб’єкта та об’єкта.

2. Цікавим питанням для обговорення на семінарі є проблема сенсу історії. Студент повинен вміти пояснити існуючі філософські бачення цієї проблеми. Варто усвідомити, що сенс історії − це спосіб сприйняття соціального часу який надає останньому спрямованість до певної мети. Існує декілька підходів в розумінні сенсу історії. Згідно одного, історія повинна мати сенс − мету, спрямованість, завдання. Для християнства таким сенсом є рух до майбутнього есхатологічного царства. Для марксизму загальний рух історі до нового, справедливого соціального ладу. Навіть віра позитивізму в поступовий прогрес людства містить елементи провіденціальної ідеї. В той же час, з XІX ст. серед філософів та наукоців все наполегливіше заперечується будь який сенс історії. Особливо сучасна постмодерністська думка доводить відсутність як єдиного сенсу історії, так і взагалі будь якого сенсу людського існування, тому, що він не є очевидним. Найбільше такі настрої втілилися в ідеї очикування кінця історії яку, так чи інакше, розвивали Ніцше, Шпенглер, Бердяєв, Фукуяма та ін.

3. Предметом роздумів та дискусій може стати проблема майбутнього людства, яка осмислюється особливою наукою футурологією. Доцільно підготувати доповіді в яких аналізуються ознаки можливого кінця історії. Актуально поміркувати про можливі сценарії подальшого розвитку світу. Чи є шанс у людства вижити? Чи знайдуть люди вихід з трагічного становища в якому опинилася планета? Футурологія − це не лише загальна концепція майбутнього, але й наука, що систематично вивчає прогнозовані процеси, що відбуваються в практичному житті та сфері науково-технічного прогресу задля планування майбутніх процесів. Існує два види прогностичних досліджень − інтуїтивне та нормативне передбачення. Існує принаймні два напрями футурологічних досліджень: оптимістичні та песимістичні. Згідно першого − в межах якого реалізуються «сценарії катастрофи», людство неминуче загине в результаті згубного розвитку цивілізації. Згідно другого, в якому переважає «оптимістична трагедія», в решті після тривалих пошуків та криз, людство знайде можливість вижити.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Назвіть особливості філософії історії Гегеля.

2. Проаналізуйте формаційну концепцію історії К. Маркса.

3. Цивілізаційна концепція історії А. Тойнбі, О. Шпенглера.

4. Концепція занепаду культури Й. Хейзенга.

Теми творчих робіт:

1. Проблема сенсу та спрямованості історії.

2. Суперечності сучасного світу і моделювання майбутнього.

3. Сценарії майбутнього людства.

4. Історія України: реалізація лінійної чи нелінійної моделі історії?

Першоджерела:

1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество − М., 1995.

2. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К., 1996.

3. Бердяев Н.А. Смисл истории. – М., 1990.

4. Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального. – Екатеринбург, 2000.

5. Вольтер. Философия и методология истории // Историки и история. Жизнь, судьба, творчество: В 2 т. – М., 1998.

6. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. – СПб., 2000.

7. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – Л., 1990.

8. Данилевський Н.Я. Россия и Европа. – М., 2003.

9. Карсавин Л. Философия истории. – СПб., 1993.

10. Колінгвуд Р. Ідея історії. – К., 1996.

11. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії //Сучасна зарубіжна філософія. – К., 1996.

12. Ортега-и-Гасет Х. История как система // Избранные труды. – М., 1997.

13. Поппер К. Выдкрите суспільство і його вороги. – К., 1994.

14. Рікер Поль. Історія та істина. – К., 2001.

15. Тойнбі А. Дослідження історії. – К., 1995.

16. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М., 2003.

17. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1998.

18. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

Основна література:

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. – К., 1996.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

3. Бойченко І.В. Філософія історії. Підручник. – К., 2000.

4. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К., 2005.

5. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

6. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2010.

7. Пигров К.С. Социальная философия. Учебное пособие. – СПб., 2002

8. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

9. Философия истории: Учеб. Пособие / Под ред. проф. А.С. Панарина. – М., 1999.

10. Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002.