2. Інвестиції та капітальні вкладення

Інвестиції – це сукупні вкладення матеріальних і інтелектуальних цінностей в підприємницьку діяльність з метою досягнення ефекту (економічного або соціального).

До них можуть належать:

• кошти (паї, кредити, акції тощо);

• рухоме або нерухоме майно;

• „ноу-хау”;

• майнові права;

• тощо.

Інвестор – юридична особа або фізична особа, яка здійснює вкладення капіталу.

Інвестиційна діяльність підприємства – сукупність дій інвесторів та учасників щодо вкладення капіталу з метою отримання доходу.

Мета інвестиційної діяльності – забезпечення ефективності інвестиційної стратегії підприємства через слідуючи завдання:

• збільшення темпів економічного зростання підприємства;

• максимізація прибутку;

• мінімізація інвестиційного ризику;

• забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Види інвестицій:

1) за характером інвестування:

• прямі; - непрямі;

2) за об’єктом інвестування:

- фінансові; - реальні;

3) за формою власності:

- приватні; - державні; - іноземні; - спільні (у вигляді інвестиційних сертифікатів інвестиційних компаній, фірм, фондів;

4) за періодом інвестування:

коротко - (до 3 років); - довго – ( більше 10 років); - середньострокові (3-10р)

Реальні інвестиції ­ - вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі національної економіки (суспільного виробництва) для оновлення існуючих, створення нових „капітальних” (матеріальних) благ і одержання за рахунок цього більшого прибутку. Такі реальні інвестиції називають виробничими, проте в практиці господарювання за ними закріпилася інша загальновживана назва – капітальні вкладення.

Поділяються на:

• валові – на просте і розширене відтворення;

• чисті – на розширене відтворення (це різниця між валовими КВ та сумою амортизаційних відрахувань);

До складу КВ включають:

• вартість буд-матер. робіт;

• вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструмент та інвентар зі складу основних фондів;

• витрати на проектно-пошукові роботи;

• вартість земельних ділянок, ліцензій, патентів тощо.

Види структури КВ:

Джерела фінансування даних заходів:

• власні кошти;

• позичкові інвестиційні кошти (довгострокові кредити; емісія акцій, облігацій підприємства тощо)

• залучені інвестиції (державний бюджет, іноземні, вітчизняні).

Необхідна умова ефективності інвестиційної діяльності підприємства – розробка інвестиційної стратегії:

• визначення часових горизонтів формування стратегії;

• визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

• вибір найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

• оцінка інвестиційної стратегії.

Офіційна методика оцінки

• абсолютна ефективність (загальна величина їх віддачі)

а)

через фонди:

Е_р порівнюємо з Е_н

б) ;

- галузева;

- територіальна;

- технологічна;

- відтворювальна;

- за формами власності.

3. Обчислення обсягу та оцінка ефективності капітальних вкладень

Для визначення необхідного обсягу КВ необхідно проаналізувати економічну ситуацію на ринку. Можливі варіанти:

а) попит дорівнює пропозиції, що не потребує додаткових капіталовкладень. Необхідний розмір капіталу йде на просте відтворення ОВФ за рахунок амортизаційних відрахувань (нове устаткування, ціни з урахуванням монтажу);

б) попит більший за пропозицію. Для розширеного відтворення ОВФ необхідно реконструювати, технічно переоснащувати. Розробляється спеціальний проект (техніко-економічні показники; потреба в устаткуванні). Сума капіталовкладень визначається методом прямого розрахунку (за даними кошторисів);

в) попит менший за пропозицію. Необхідно модернізація виробництва нової продукції. Сума капіталовкладень визначається за даними кошторису плюс значні затримки на маркетингові дослідження, диверсифікацію виробництва.

Для додаткових КВ:

- порівняльна ефективність:

Тривалість інвестиційного процесу потребує врахування фактору часу, приведення різночасових КВ до одного періоду (як правило, до 1-го року інвестування).

Коефіцієнт приведення КВ :

і – дисконт;

t – кількість років, що віддаляють результати і затрати даного року від початку розрахункового.

а) якщо КВ мали місце до розрахункового року, то:

б) після розрахункового року:

де min там найкращий варіант.

Але ця методика має ряд недоліків:

1) враховується лише прибуток, а ігноруються амортизаційні відрахування і обмежуються тим самим грошові потоки;

2) лише частково враховується фактор часу через відсутність приведення до теперішньої вартості.

3) З_прив практично не використовуються (теоретично).

4) не враховується госпрозрахунковий ризик і рівень інфляції.

Тому більш вдосконалена (ринкова) методика передбачає розрахунок:

1) Чиста теперішня вартість (ЧТВ)

ГП – очікувані грошові потоки у кожному із років періоду реалізації проекту;

ГП – сума чистого доходу підприємства та амортизаційних відрахувань.

ЧТВ більше нуля – вигідно.

2) Індекс доходності інвестицій:

3) Внутрішня норма доходності:

(ВНД) – така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості ГП є однаковими, тобто ЧТВ = 0.

4) Період окупності інвестицій:

Реалізація ІД пов’язана з певним ризиком, тобто можливістю того, що відбудуться несприятливі зміни.

Для зниження ступеня ризику використовують такі методи:

• страхування (через страховий поліс і хеджування);

• розподіл ризиків (пропорційним вкладенням в інвестиційний процес);

• створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат;

• розсіювання ризику.

Реалізація КВ здійснюється у сфері капітального будівництва.

Кап. будівництво – це процес створення нових, технічних переоснащень, реконструкція, розширення діючих об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури підприємства.

Капітальне будівництво включає:

- спорудження будівель і об’єктів виробничого і невиробничого призначення;

- монтаж;

- проектно-пошукові роботи;

- капітальний ремонт.

Способи:

• підрядний;

• господарський.