4. Відтворення основних виробничих фондів та їх амортизація.

Функціонуючи у виробництві, основні фонди з часом втрачають свої властивості, стають непридатними для подальшого використання. Тому виробничий процес потребує постійного відтворення основних фондів.

Безперервне оновлення зношених засобів праці та нагромадження основних фондів, зумовлене прискореним розвитком виробництва, називається відтворенням основних фондів.

Відтворення основних виробничих фондів відбувається при здійсненні ремонту, модернізації, технічного переозброєння, реконструкції, при спорудженні нових виробничих об’єктів тощо.

Протягом тривалого використання в господарській діяльності підприємства основні фонди зазнають:

• фізичного спрацювання – це втрата основними фондами своїх первинних фізичних якостей, погіршення техніко–експлуатаційних характеристик, зниження продуктивності, підвищення експлуатаційних витрат, зміна режимів роботи тощо;

• морального спрацювання – погіршення характеристик основних фондів у порівнянні з аналогічними основними фондами, що випускаються в даний період.

Швидкість фізичного зносу залежить від своєчасності і якості ремонтів, дотримання правил експлуатації, від режиму роботи (завантаження обладнання), кваліфікація робітників, особливостей технічного процесу та ступеню захисту від впливу зовнішніх умов тощо.

Фізичне спрацювання (знос) визначається на основі термінів служби основних фондів за декількома методами:

• за терміном служби:

де, Тф, Тн – фактичний та нормативний термін служби устаткування відповідно, років;

Вл– ліквідаційна вартість основних фондів у відсотках від балансової вартості.

• експертне обстеження технічних характеристик елементів основних фондів використовується для більш точного визначення зношення:

,

де, Ві – вартість і-того елементу основних фондів;

Р – відсоток фізичного спрацювання і–того елементу;

В_б – загальна балансова вартість об’єкту.

• залежно від обсягу продукції необхідної якості:

,

де, Qф - фактичний випуск продукції за рік;

Qн - нормативна потужність ОВФ (максимальний обсяг виробництва).

Моральне спрацювання – це передчасне, до закінчення терміну фізичної служби, знецінення основних фондів. Воно настає раніше, ніж фізичне, тобто основні фонди, що ще можуть використовуватись вже економічно неефективні. При моральному зношенні споживча вартість основних фондів не змінюється, а змінюється лише їх вартість.

Моральне спрацювання буває двох видів :

• втрата частини вартості машин без відповідного фізичного старіння в результаті здешевлення виготовлення цих машин.

де, Вп, Вв, Вб – первісна, відновлена та балансова вартість засобів праці.

• скорочення тривалості дії наявних машин, обладнання, зумовлене не зменшенням їх продуктивності чи потужності, а тим, що подальша експлуатація старих машин порівняно з новими приведе до затрат виробництва.

,

де, Мо,М₁, - продуктивність нової і старої машини.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Для відновлення основних фондів необхідною умовою є їх вартісне відшкодування, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація – процес перенесення частинами вартості основних фондів на новостворену продукцію з метою їхнього повного відновлення.

Після реалізації продукції від одержаної виручки відокремлюють вартість основних фондів, які використовуються для її створення. Ці відрахування включаються до собівартості продукції. Далі вони нагромаджуються в амортизаційні фонди підприємства, які є джерелом відновлення зношених основних фондів.

На сьогоднішній день підприємства можуть нараховувати амортизацію основних фондів за такими методами:

• прямолінійним – полягає в тому, що вартість об’єкта основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації. Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період корисного використання об’єкта основних засобів:

де, Вп – первісна вартість основних фондів;

Вл– ліквідаційна вартість основних фондів;

Т – період корисного використання основних фондів.

• зменшення залишкової вартості– ґрунтується на тому, що новий об’єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації і тому економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

де, Вп(зал) – первинна або залишкова вартість об’єкту;

Na – норма амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

• прискореного зменшення залишкової вартості– за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та подвоєної річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

• кумулятивним– річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт визначається діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Сума числа років знаходиться таким чином: наприклад, якщо строк корисного використання об'єкта 3 роки, то сума числа років дорівнюватиме 1+2+3=6.

де, Тк - кількість років, до закінчення терміну використання об’єкта основних засобів;

Тn – кількість років корисного використання об’єкту основних засобів (наприклад, число років 4, сума чисел років дорівнює: 1+2+3+4= 10).

• виробничим– місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити з використанням об'єкта основних засобів.

де, С_ам^вир – виробнича ставка амортизації;

Q– загальний обсяг продукції, який планується випустити на даному об'єкті основних засобів.

де, Ам_міс – сума амортизаційних відрахувань за місяць;

Qм– обсяг продукції, випущеної за місяць на даному об'єкті основних засобів.