3. Показники використання основних виробничих фондів

В сучасних умовах функціонування підприємств особливого значення набуває поліпшення використання виробничого потенціалу. Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів і удосконалення планування капітальних вкладень потрібен аналіз показників, які характеризують рівень використання засобів праці на промисловому підприємстві.

Розрізняють такі основні загальні показники ефективності використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, рентабельності основних фондів.

У випадку, якщо кількість продукції і виробничих фондів задана в натуральній формі, ці показники мають натуральну форму, якщо ж дані у грошовій - вартісну.

Узагальнюючим показником використання основних фондів є фондовіддача, яка відображає ту кількість продукції, яка виробляється однієї гривнею вартості основних виробничих фондів та визначається відношенням обсягу виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів:

де, ВП – обсяг виготовленої продукції за звітний період, грн.;

ОФср.р – середньорічна вартість основних виробничих фондів , грн.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів визначається за формулою:

де, ОФпоч – вартість основних фондів на початок року, грн.;

ОФвв, ОФвив – вартість введених протягом року та виведених основних фондів відповідно, грн.;

Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонували введені основні фонди;

Твив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Як бачимо, показник фондовіддачі показує ефективність вкладання коштів в основні виробничі фонди. Оберненим до нього є показник фондомісткості, який показує яка вартість основних фондів припадає на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. Визначається фондомісткість за формулою:

Економічний зв’язок між фондовіддачею і фондоозброєністю знаходить відображення в показнику продуктивності праці (ПП) і розраховується за формулою:

Тут відображається інтенсивна і екстенсивна залежність і вплив факторів виробництва на ПП.

За нормальних умов функціонування підприємств фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість – до зменшення. Збільшення Ф_в – наслідок підвищення інтенсивності завантаження обладнання, підвищення ПП, ВП без вводу додаткових фондів. Збільшення Ф_озб – екстенсивний шлях розвитку.

Фондоозброєність, що характеризує озброєність одного працівника основними виробничими фондами та розраховується як відношення середньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу:

де, Ч_ПВП – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Рентабельність (прибутковість) основних фондів – є показником ефективності використання основних фондів, який може бути визначений як за валовим так і за чистим прибутком, за формулою:

де, П – прибуток за звітний період, грн.;

ОФср– середня вартість основних фондів за той же період, грн.

Іншою групою показників, що характеризують рівень використання основних фондів залежно від окремих факторів, є часткові показники.

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування, характеризує рівень використання його в часі й визначається за формулою:

де, Т_ф - час фактичної роботи устаткування, год;

Т_н - час можливого використання устаткування (номінальний фонд), год/рік.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається за формулою:

де, О_ф, О_н – фактична та нормативна (визначена паспортними даними) кількість виготовленої продукції за одиницю часу відповідно;

Т_ф.пр, Т_н.пр – фактично витрачений та нормативний час на виготовлення одиниці продукції відповідно, н-год.

Коефіцієнт змінності роботи устаткуванняще один показник екстенсивного використання засобів праці, який можна обчислити не лише за кількість працюючого, але й наявного (встановленого) устаткування за формулою:

де, ΣК_в-зм - сума фактично відпрацьованих верстато-змін;

n– загальна кількість одиниць обладнання;

N₁,N₂, N₃ – кількість одиниць обладнання, що працювало відповідно в першу, другу та третю зміну;

N_max - кількість обладнання, що працювало в максимально завантажену зміну, або кількість наявного обладнання.

Коефіцієнт змінності може бути також розрахований з урахуванням вартості обладнання:

де, - коефіцієнт змінності роботи і-ї групи обладнання;

В_і – балансова вартість і-ї групи обладнання;

- балансова вартість всіх груп обладнання.

Коефіцієнт фактичного використання обладнання – характеризує рівень використання устаткування з врахуванням його вартості.

В_{обл.факт.}– вартість обладнання, що фактично використовується;

В_{обл. всього} – вартість всього обладнання.

Показник напруженості використання устаткування показує обсяг випуску продукції в розрахунку на одиницю устаткування.

Q – обсяг продукції;

n – кількість устаткування.

Інтегральний коефіцієнт використання відображає рівень використання устаткування як у часі, так і щодо продуктивності й визначається за формулою:

Обладнання використовується на підприємстві певний час, в зв’язку з цим розраховується календарний, номінальний (режимний) і ефективний фонд часу роботи обладнання.

Календарний фонд визначається за місяць, квартал, рік за формулою:

24 – кількість годин в добі;

D_кал – кількість календарних днів за місяць, квартал, рік.

Номінальний (режимний) залежить від числа календарних і неробочих днів в періоді і прийнятого режиму змінності роботи.

d_кл – кількість днів в періоді;

d_вих – кількість вихідних і святкових днів в періоді;

t_зм – тривалість зміни;

d_ск – кількість передвихідних і передсвяткових днів, що мають скорочувати час роботи;

t_ск – тривалість скороченої зміни;

n_зм – кількість змін.

Ефективний (дійсний, плановий) враховує, крім номінального фонду, затрати часу на ремонт, наладку тощо.

t_рм, t_нал – затрати часу на ремонт і наладку засобів праці у % до номінального фонду.

Резерви і темпи зростання виробництва значною мірою визначаються рівнем використання основних виробничих фондів. Разом з цим, чим вищий ступінь використання основних фондів, тим менше потрібно капітальних вкладень для розвитку галузі і забезпечення потреб суспільства у певних видах продукції. Виходячи з цього, пошук резервів покращення використання основних фондів, є пріоритетним напрямом роботи керівників промислових підприємств.

Рис.__ Шляхи збільшення ефективності використання основних виробничих фондів

Окрім цього можна виділити:

• рівень завантаження обладнання підвищується, коли робітники-верстатники володіють одночасно декількома суміжними спеціальностями;

• при завчасному отриманні змінно-добових завдань робітник може заздалегідь продумати план роботи, вивчити креслення, підібрати технологічне оснащення;

• для покращення використання виробничих площ застарілі засоби праці потрібно замінювати на нові, більш продуктивні;

• необхідно здійснювати раціональне планування розміщення обладнання, впроваджувати техніку, яка краще використовує площі тощо.