План семінарського заняття

1. Виборче право та його джерела.

2. Вибори та їх класифікація.

3. Виборчий процес.

4. Стадії виборчого процесу та їх характеристика.

5. Порядок організації і проведення виборів.

6. Поняття і види виборчих систем:

а) мажоритарна виборча система та її види;

б) пропорційна виборча система;

в) змішані виборчі системи.

7. Оцінка різних видів виборчих систем.

8. Інші інститути безпосередньої демократії в зарубіжних країнах:

- референдуми;

• відкликання;

• народна демократична ініціатива;

• опитування населення.

Методичні вказівки

Вибори - це процедура формування органів публічної влади чи надання повноважень посадовій особі, яка здійснюється шляхом голосування уповноважених на це осіб при умові, що на кожний мандат, який заміщується претендує декілька кандидатів. Це найдревніший спосіб наділення владними повноваженнями окремих осіб чи політичних партій. Їх широке використання в демократичних державах пояснюється тим широким колом соціальних функцій, які вони виконують. Це барометр політичного життя в тій чи іншій країні. Це засіб вибору політичних лідерів, який дає громадянам можливість доручити функції по управлінню особам, які заслуговують довіри і мають відповідні якості. Крім того, це засіб забезпечення легітимності влади (її визнання населенням та готовністю добровільно виконувати її розпорядження). І, найголовніше, це один з важливих елементів механізму забезпечення народного суверенітету та демократичного політичного режиму, завдяки якому повноваження найважливіших органів публічної влади мають своїм джерелом волю народу.

Такою категорією для виборів, а також для інститутів відкликання, референдумів та народної законодавчої ініціативи є поняття виборчого права. Слід мати на увазі, що термін „виборче право” використовується в конституційному праві в двох значеннях: об’єктивному та суб’єктивному. Об’єктивне право це інститут конституційного права, який складається з правових норм, які регулюють порядок проведення виборів. На семінарському занятті необхідно виділити джерела об’єктивного виборчого права.

Суб’єктивне виборче право - це право конкретного громадянина стати учасником конституційно-правових відносин, які виникають при виборах. Розрізняють активне та пасивне виборче право.

Як суб’єктивне так і об’єктивне виборче право базується на комплексі принципів які, як правило, закріплюються в конституціях. Детальне регулювання виборчого права віднесене до прийняття спеціального, звичайного чи органічного закону. В більшості випадків конституції згадують такі принципи виборчого права – свобода волевиявлення, загальне, рівне, пряме виборче право при таємному голосуванні.

Наступним важливим елементом виборів є виборчий процес. Це врегульована нормами виборчого права діяльність різних суб’єктів по підготовці, організації та проведенню виборів. Виборчий процес включає в себе цілий ряд стадій, які необхідно розглянути під час підготовки до семінарського заняття: призначення виборів; утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; створення виборчих органів; реєстрація виборів та складання виборчих списків; висунення кандидатів; передвиборча агітація; голосування; підрахунок голосів і встановлення результатів виборів. Виборча система представляє собою сукупність встановлених законом правил, принципів та критеріїв, за допомогою яких встановлюються результати голосування.

Ті виборчі системи, які в основу визначення результатів голосування кладуть принципи більшості, називаються мажоритарними. Розрізняють три основних види мажоритарної системи – абсолютної, відносної та кваліфікованої більшості.

Більш демократичною, в порівнянні мажоритарною, є пропорційна виборча система. Вибори за цією системою являються виключно партійними та можуть проводитись в багатомандатних або загальнодержавних (національних) округах. За цією системою мандати розподіляються пропорційно до кількості голосів, поданих за кожну політичну партію чи блок партій. На семінарі слід розглянути різні способи розподілу мандатів, які застосовуються в світовій практиці при запровадженні пропорційної виборчої системи.

Однак як мажоритарна так і пропорційна виборча система мають свої плюси та мінуси. Тому в наш час в світі все частіше спостерігається тенденція об’єднання цих систем: частина депутатів парламенту чи колегіального органу місцевого самоврядування обирається по одній системі; а друга частина – по іншій. Така виборча система називається змішаною.

Референдум - це голосування виборців, шляхом якого приймається рішення державного або самоврядовчого характеру, які мають загальнодержавне або місцеве значення. Це рішення має закону силу, а іноді і більшу силу, чим звичайний закон, прийнятий парламентом, чи силу важливої постанови органу місцевого самоврядування. На семінарському занятті доцільно звернути увагу на питання пов’язані з організацією проведенням референдумів, їх види та правові наслідки. Доцільним буде зупинитись на спільних та відмінних рисах референдумів.

Народна законодавча ініціатива, подібно до виборів та референдуму, також є одним із способів здійснення безпосередньої демократії. Це право певної групи виборців запропонувати проект закону, який підлягає обов’язковому розгляду парламентом. Хоча останній має право прийняти будь-яке рішення: погодитись з проектом, внести до нього поправки чи взагалі відхилити.

Література: основна [1, 11, 14 ]; додаткова [17, 18, 32, 38, 39, 47, 51, 54, 57, 60, 79, 107 ]

Тема семінарського заняття № 8. Парламент в зарубіжних країнах