3. Ключові сфери прийняття управлінських рішень у міжнародних корпораціях
Важливо підкреслити три основні сфери прийняття управлінських рішень у міжнародних корпораціях: управління якістю, спільні підприємства і форми кооперації, а також міжнародна конкуренція.
Детально проблеми управління якістю розглядатимуться в темі 9. У цій темі варто звернути увагу слухачів на кординальні зміни критеріїв ефективного управління якістю протягом 90-х років для енергетичного устаткування.
Важливо звернути увагу слухачів і на другу ключову сферу прийняття рішень, пов’язану зі створенням міжнародних спільних підприємств, учасниками яких виступають, з одного боку, транснаціональні корпорації, а з іншого — зарубіжні партнери, що діють у приймаючій країні. У такому разі створюються міжнародні команди для просування певного продукту (послуги) в певній країні. Такі кооперативні угоди вигідні для обох сторін: міжнародна корпорація отримує доступ на зарубіжні ринки; місцева національна компанія — нові продукти (послуги) для просування на національному ринку. Саме так діють американські, японські і корейські компанії на ринках Східної і Центральної Європи. Одним з таких прикладів в Україні є створення «АвтоЗАЗ-ДЕУ». Іншими прикладами можуть бути міжнародні спільні підприємства на Луцькому підшипниковому заводі, телевізійних заводах у Львові, Дніпропетровську і т. ін. Прийняття рішень у цій сфері потребує серйозних переговорів не тільки з партнерами, але й органами вищої державної влади, місцевими адміністраціями, представниками профспілок та ін.
Дуже важливим у самостійному вивченні теми є розуміння ще однієї сфери прийняття міжнародних управлінських рішень, пов’язаної з атакуванням конкурентів. У цьому зв’язку заслуговує на увагу практика прийняття рішень у корпорації «Дженерал Електрик», пов’язана з постановкою таких п’яти «правильних питань»:
Що являє собою конкурентне середовище, в якому діє підприємство?
Чого досягли ваші конкуренти за останні три роки?
Що за той же час зробили ви?
Яким чином конкуренти можуть загрожувати вашому бізнесу в майбутньому?
Які ви маєте наміри для того, щоб випередити їх?
4. Методи оцінки політичних ризиків.
Самостійне опанування теми слухачем включає розуміння місця політичних ризиків у прийнятті міжнародних рішень.
Стосовно міжнародного менеджменту політичний ризик являє собою ймовірність того, що ділові іноземні інвестиції стануть предметом тиску й ущільнення з боку урядової політики країни-господаря.
Управління політичними ризиками ґрунтується на врахуванні дії трьох груп факторів:
Категорії політичного ризику:
трансферні ризики;
операційні ризики;
ризик втрати контролю власності.
Загальні інвестиції:
конгломеративні інвестиції;
вертикальні інвестиції;
горизонтальні інвестиції.
Спеціальні інвестиції (сектори економічної діяльності).
Схематично ці фактори представлені на рис. 4.4.
Користуючись цією моделлю, можна визначити рівень ризиків у кожному випадку. Спеціальні інвестиції розрізняються по галузях і формах власності. Тип І має найвищий рівень ризику (наприклад, у разі прямих інвестицій у високотехнологічні галузі). Тип V характеризується найнижчим ризиком (наприклад, у разі звичайних технологій, коли устаткування може бути легко демонтовано). Так, якщо ми прагнемо знизити трансферні ризики для конгломеративних інвестицій, пов’язаних з виробництвом товарів, яких немає в приймаючій країні, то слід обирати спеціальні інвестиції V класу, тобто звичайні технології і можливості швидкого демонтування устаткування. У даному разі рівень ризикубуде «7» за умов такої шкали: високий (В)=3, середній (С)=2, низький(Н)=1.
Рис. 4.4. Тримірна мережа для оцінки політичних ризиків
Конкретніші інструменти визначення політичного ризику наведені в табл. 4.3.