
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.2.2. Особливості відтворення в аграрному секторі економіки
- •12.1.3. Форми сукупного суспільного продукту в процесі відтворення
- •Сектори інституційних одиниць в снр
- •Примітки
- •Завдання до таблиці 1:
- •Динаміка валового внутрішнього продукту України (2005-2010 рр., січень-березень 2011 р.)
- •Примітки
- •Коментар до завдання
- •12.2. Коментар до питань, винесених на самостійне
- •12.2.1. Теорія реалізації сукупного суспільного продукту ф. Кене
- •Примітки
- •12.2.2. Теорія відтворення сукупного суспільного продукту к. Маркса
- •Примітки
- •12.4. Коментар до питань, які винесено на семінарське заняття, але не розглядалися на лекції і не вивчалися самостійно
- •12.4.3. Розвиток теорії суспільного відтворення в працях Дж. Кейнса та монетаристів
- •Примітки
- •12.4.5. Національний дохід і його роль у суспільному відтворенні
- •Примітки
- •12.5. Список рекомендованої літератури
Примітки
1. Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 652 с.
2. Фізіократи вважали продуктивною працею, тобто працею, яка створює додатковий продукт, тільки працю в сільському господарстві. Що ж стосується промисловості, то там, на їх думку відбувається тільки зміна форми продукту. Люди, що не працюють на землі, можуть лише перетворювати даний їм вихідний матеріал, наприклад, сировину, яка постачається сільським господарством.
3. Ф. Кене поділив на дві частини: первісні аванси (витрати на інвентар, будівлі, худобу тощо, тобто це фактично основний капітал) і щорічні аванси (витрати на насіння і робочу силу, тобто оборотний капітал). Первісні аванси (основний капітал) використовуються тривалий час (10 років), а щорічні аванси (оборотний капітал) - протягом року. Передбачається також, що міські ремісники і промисловці виробляють 2 млрд ліврів, що покриває їх витрати на купівлю життєвих засобів та сировини.
4. К. Маркс наступним чином характеризує значення „Економічної таблиці” Ф. Кене: „ ... Это была попытка представить весь процесс производства капитала как процесс воспроизводства... попытка, сделанная во второй трети ХVIII века, в период детства политической экономии, была в высшей степени гениальной идеей, бесспорно самой гениальной из всех, какие только выдвинула до сего времени политическая экономия” ( Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.26, ч.І, с.345).
У Франції (батьківщина Ф.Кене) у 1957 р. з нагоди двохсотріччя їх виходу з друку автора зарахували до геніальних громадян Франції.
12.2.2. Теорія відтворення сукупного суспільного продукту к. Маркса
Теорія реалізації сукупного суспільного продукту Ф. Кене – важливий і перший крок у вивченні проблем суспільного відтворення. Наступний крок в аналізі суспільного відтворення було зроблено К. Марксом, який розробив модель реалізації сукупного суспільного продукту за умов простого та розширеного відтворення [1].
В основу аналізу пропорцій виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворенні К. Марксом покладено таку схему(див.рис.):
Рис. Теорія реалізації сукупного суспільного продукту
К. Маркса [2]
Аналізу суспільного відтворення К. Маркса передує два важливі теоретичні моменти. Він поділяє все суспільне виробництво на два підрозділи:
І – й підрозділ - це виробництво засобів виробництва, тобто в цьому підрозділі зосереджені ті галузі господарства, які зайняті випуском продукції для виробничого споживання;
ІІ – й підрозділ - виробництво предметів споживання; до цього підрозділу належать галузі, які виготовляють матеріальні блага, що йдуть на задоволення особистих потреб населення.
Суспільне відтворення К. Маркс аналізує в два етапи: просте відтворення і розширене відтворення. Аналіз простого відтворення К. Маркс здійснює на такому прикладі.
І підрозділ - 4000с + 1000v + 1000m = 6000;
II підрозділ - 2000с + 500v; + 500m = 3000.
Вартість усього сукупного суспільного продукту за цією схемою складає 9000. У першому підрозділі (І) вироблено засобів виробництва на 6000 грошових одиниць, предметів споживання у другому підрозділі (II) - на 3000. Реалізація суспільного продукту відбувається так. У І підрозділі засоби виробництва вартістю 4000с обмінюються між підприємцями того самого підрозділу. Це дозволяє відновити весь витрачений постійний капітал І підрозділу як за вартістю, так і за натуральною формою. У І підрозділі залишилися нереалізованими засоби виробництва, вартість яких дорівнює 2000 (1000v + 1000m) грошових одиниць.
Усередині II підрозділу реалізується продукція цього самого підрозділу (предмети споживання) на 1000 (500v + 500m). Наймані робітники на 500v купують необхідні їм предмети споживання, а підприємці на 500m забезпечують один одного необхідними засобами існування та предметами розкоші. В II підрозділі залишилися нереалізованими предмети споживання рівні за вартістю 2000 одиниць.
Безумовно, робітники і підприємці І підрозділу можуть знайти предмети споживання тільки в II підрозділі, а підприємці II підрозділу - відновити свій постійний капітал тільки за рахунок продукції І підрозділу. Ці потреби задовольняються шляхом взаємного обміну І (1000v + 1000m) на II - 2000с. У результаті реалізації сукупного суспільного продукту створюються можливості для відновлення виробництва в наступному році в такому самому обcязі.
Аналіз простого відтворення показує, що воно можливе лише при дотриманні відповідних співвідношень між І та II підрозділами та всередині них.
1. Змінний капітал і додаткова вартість І підрозділу повинні дорівнювати вартості постійного капіталу II підрозділу:
І(v + m) = ІІ с.
2. Вартість продукту II підрозділу повинна дорівнювати сумі вартостей постій них капіталів обох підрозділів:
I (c + v + m) = I c + II c.
3. Вартість продукту II підрозділу повинна дорівнювати сумі заново створеної вартості І і II підрозділів:
ІІ (c + v + m) = І(v + m) + II (v + m).
Якщо розглянуті пропорції порушені, частина сукупного суспільного продукту не буде реалізована або виявиться нестача засобів виробництва та предметів споживання. Це призведе до дестабілізації процесу виробництва. І навпаки, К.Маркс показав, якщо в процесі реалізації будуть забезпечені вищезазначені умови, то економіка країни перебуватиме в стані макрорівноваги й буде досягнута безперервність суспільного виробництва.
Модель розширеного відтворення та реалізації сукупного суспільного продукту представлена К. Марксом за допомогою такої схеми:
І 4000с + 1000v + 1000m = 6000;
II 1500с + 750v; + 750m = 3000.
Автор моделі припускає, що в першому підрозділі органічна побудова капіталу (с:v) дорівнює 4:1, а у другому - 2:1. При нагромадженні в обох підрозділах буде використовуватись половина додаткової вартості, а її норма дорівнюватиме 100%. З урахуванням цих умов на початок другого року відтворення розмір і структура сукупного суспільного продукту буде такою:
І 4400с + 1100v + 500m = 6000;
ІІ 1600с + 800v + 600m = 3000.
Наприкінці другого року створюється сукупний суспільний продукт у більшому обсязі, ніж у попередньому:
І 4400с+1100v+1100m = 6600;
II 1600c+800v+800m = 3200.
Сукупний суспільний продукт буде повністю реалізований за таких умов:
І (v + m) > II с;
І (с + v + т) > І с + II с;
І (v + m) + II (v + m) > II (с + v + m).
Здійснений аналіз умов реалізації сукупного суспільного продукту дозволив К. Марксу дійти висновку, що процес відтворення перебував у тісному взаємозв'язку з обміном продуктів обох підрозділів і потребує певної пропорційності в самих підрозділах та між ними. Коли порушуються такі пропорції, виникає диспропорційність, економічні потрясіння, кризові явища. Щоб цього не сталося, необхідно орієнтуватися на дотримання умов реалізації, які визначені в результаті аналізу моделей простого та розширеного відтворення.
Модель відтворення К. Маркса - зробила значний внесок у розвиток макроекономічної теорії та протягом тривалого періоду використовувалась багатьма вченими як базисна модель визначення умов досягнення макрорівноваги й безперервності економічного розвитку. Проте значні зміни, що відбувалися в розвинутих країнах світу у XX ст., призвели до того, що не всі параметри моделі повною мірою віддзеркалювали реалії функціонування суспільного виробництва [3].