2.2. Оцінка платоспроможності (ліквідності) та фінансової стійкості підприємства

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб’єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами у бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов’язань, які випливають із кредитних і інших операцій грошового характеру.

Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Ліквідність означає спроможність перетворення активу у готівку .

Ліквідність активів – це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти, що менше необхідного часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність.

Поняття платоспроможність та ліквідності за своїм змістом дуже близькі, але ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщення у порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, згрупованих за терміном їх погашення і розміщеними у порядку зростання термінів.

Ліквідність балансу, або платоспроможність, забезпечується в тому разі, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов’язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів. Ліквідність характеризує не лише поточний стан розрахунків, а й їх перспективу.

Важливість ліквідності краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові зобов’язання.

Платоспроможність підприємства залежить від ліквідності його балансу.

За ступенем ліквідності активи підприємства діляться на :

1. найбільш ліквідні активи – грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення ( А1);

2. активи, які швидко реалізуються – дебіторська заборгованість та інші активи ( А2 );

3. активи, які повільно реалізуються – статті розділу 2 “ Запаси і затрати “ за виключенням статті “ Витрати майбутніх періодів “ та статті “Довгострокові фінансові вкладення “, стаття “ Розрахунки з учасниками “ розділу 1 активу (А3 );

4. активи, які важко реалізуються – статті розділу 1 активу балансу, за виключенням статей , що увійшли в попередню групу (А4 ).

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати :

1. термінові зобов’язання – до них відноситься кредиторська заборгованість ( П1);

2. короткострокові пасиви – короткострокові кредити і позикові кошти (П2);

3. довгострокові пасиви – довгострокові кредити та позикові кошти ( П3 );

4. постійні пасиви – статті розділу 1 пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання.

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу слід співставити підсумки приведених груп активу і пасиву.

Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:

1. А1 ≥ П1;

2. А2 ≥ П2;

3. А3 ≥ П3;

4. А4 ≤ П4.

Таблиця 2.3.