Франція

Зазнала найбільших збитків. Промисловість, яка в основному розміщувалася на сході, була окупована. Відбувається активізація виробництва у центральних та південних районах. Загальний обсяг виробництва зменшився більш як на 50 %. Порівняно з 1913 р. зменшилося виробництво чавуну на 27 %, сталі – на 46 %, вугілля – на 47 %, руди – на 8,3 %.

Відбувається поступова мілітаризація економіки.

Мобілізація до армії вдарила по сільському господарству (60 % чоловіків), посівні площі зменшилися на третину.

США

Перебували у вигідних умовах. Початковий нейтралітет дав можливість збільшити поставки зброї і боєприпасів та продуктів харчування у воюючі країни.

США встановлюють контроль за ринками збуту, сировини і у сфери капітальних вкладень в інших країнах. Зростають виробничі потужності і зайнятість населення.

Обсяг виробництва товарів за 1914–1916 рр. збільшився з 1 млрд дол. до 3 млрд дол. Випуск промислової продукції збільшився на 26 %, виробництво пшениці зросло у 1,5 раза.

Борги США у 1913 р. становили 7 млрд дол., що перетворились у 1918 р. у борг воюючих країн США на суму 9,8 млрд дол. Золотий запас за 1914–1928 рр. збільшився з 1 891 млн дол. до 488,7 млрд дол.

Капітальні вкладення за кордон зросли з 3,5 до 6,5 млрд дол. Основні центри виробництва в роки Першої світової війни змістилися до США.

Характерні риси розвитку господарств країн світу у 20-ті рр. План ч. Дауеса

Структурні зміни, пов’язані з мілітаризацією економіки у про­відних країнах світу, призвели до вкрай нерівномірного галузевого розвитку, що стало причиною нетривалої, інтенсивної економічної кризи на початку 20-х років. У цілому обсяги промислового виробництва зменшилися на 25–30 %, на 40 % знизилися закупівельні ціни у сільському господарстві. Разом з тим криза супроводжувалася і позитивними тенденціями – у більшості країн розпочалася активна конверсія та структурні зміни у промисловості на користь нових галузей виробництва (автомобілебудування, літакобудування, хімія, електротехніка, радіотехніка, кольорова металургія). Відбулося очищення ринку від спекулянтів та посередницьких фірм. З 1922 року у провідних країнах Заходу розпочався цикл економічного піднесення, що продовжувався 7 років. У більшості країн відновлюється і зростає середній прошарок суспільства, частка якого наближається до 50 %. У США кількість населення із середнім достатком сягала 25 млн ос.

США

Перша світова війна стимулювала економічний розвиток США. Початковий нейтралітет (до квітня 1918 року) сприяв збагаченню країни. Вартість американського експорту за роки війни збільшилася удвічі – з 2,4 млрд дол. у 1914 р. до 7,9 млрд дол. у 1919 р. Загальний чистий прибуток американських монополій упродовж 1914–1919 рр. становив близько 34 млрд дол. Гігантські фінансові ресурси, що опинилися в розпорядженні корпорацій, забезпечили великі інвестиції в американську економіку. США вступили у нову фазу індустріальної еволюції. При загальній чисельності населення 105,7 млн ос., у 1920 році вперше в історії країни кількість міського населення перевищила чисельність сільських жителів, приблизно 25 млн ос. (60 %) становили робітники, зайняті у промисловості, на транспорті та у сфері обслуговування.

Таким чином, на початку 20-х років для США склалися найсприятливіші умови для розвитку. Сюди змістилися центри фінансового, промислового і сільськогосподарського життя світу. Порівняно зі світовим рівнем, частка США дорівнювала з виробництва сталі і чавуну 60 %, нафти – 66,8 %.

Розвиваються нові галузі: хімічна, електротехнічна (електрифіковано 70 % заводських верстатів), військова.

За 1923–1929 рр. промислове виробництво збільшилося: сталі – на 58,6 %, нафти – на 80 %, електричної енергії – на 90 %, автомобілів у 6 разів (на 1 тис. жителів припадало 189 автомобілів), що сягнуло 48,5 % від загального обсягу виробництва.

Продуктивність праці зростає за рахунок інтенсифікації виробництва (наукова система Тейлора), упровадження конвеєрів та механізації виробництва.

Високий рівень промисловості забезпечив індустріалізацію у сільському господарстві (1 фермер годує 9–10 ос.), зросло виробництво:

– тракторів з 246 тис. шт. до 920 тис. шт.;

– автомобілів з 139 тис. шт. до 900 тис. шт.;

– комбайнів з 4 тис. шт. до 61 тис. шт.

Промисловому піднесенню сприяла урядова політика. У 1922 році запроваджено високий митний тариф. Вивезення капіталу сягнуло 27 млрд дол. Зростає вивіз виробничого капіталу (”Дж. моторс” – 18 заводів (40 тис. станцій за кордоном). Г. Гувер, майбутній президент США, у своїй праці “Американський індивідуалізм” проголошував, що реалізація принципів індивідуалізму означає встановлення рівності можливостей для кожного громадянина відігравати роль, відповідну до його освіти, характеру, здібностей, устремлінь, а роль держави зводиться лише до забезпечення цієї рівності можливостей, не вмішуючись в економічне та соціальне життя. Разом з тим елементи державного регулювання економічними процесами (Федеральна резервна система, Федеральна торгова комісія) уже стали невід’ємною рисою господарства США.

Цикл економічного піднесення 1922–1929 рр. отримав назву в економічній історії “проспериті”, або “американського процвітання”. Але економічний розвиток у цей період не був безпроблемним. Розподіл національного доходу відбувався нерівномірно. 513 мільйонерів отримували дохід, який дорівнював сумарній річній заробітній платі 1 млн робітників. Спостерігався застій виробництва у традиційних галузях економіки – гірничодобувній, текстильній, суднобудівній, виробництві взут­тя. Інтенсифікація у сільськогосподарському виробництві сприяла збільшенню обсягів продукції, що не знаходила збуту на внутрішньому та зовнішньому ринку. В аграрній сфері позначилося перевиробництво. Взагалі економіка США у к. 20-х років почала “перегріватися”, що неминуче вело до нового циклу економічної кризи.

Англія

Під час Першої світової війни країна зазнала серйозних втрат:

– 750 тис. ос. загиблих; 1,7 млн ос. поранених;

– 40 % торговельного флоту;

– виробництво промислової продукції зменшилося на 20 %;

– витрати на війну становили – 10 млрд ф. ст.;

– зовнішній борг становив 1150 млн ф. ст. (850 млн ф. ст. припадало на США), внутрішній – 6,6 млрд ф. ст.

У 1922–1923 рр. економіка Англії переживала застій.

У 1924 році до влади приходить лейбористський уряд Макдональда. Новий уряд здійснює ряд соціально-економічних реформ. Так, був підготовлений план державного фінансування будівництва робітничого житла, підвищені розміри допомоги для окремих категорій безробітних, удосконалена система страхування у зв’язку з безробіттям. Лейбористський уряд пішов на часткове скорочення непрямих податків, зокрема були знижені акцизні збори на чай, цукор та ряд інших продуктів.

Відновлення та підтримка довоєнного паритету фунта стерлінгів стало основою економічної політики в повоєнні роки. У 1925 р. відновлено золотий стандарт (1 ф. ст. = 4,86 $), що відповідало довоєнному рівню співвідношення між англійською та американською валютами. Виграли від цього впровадження, у першу чергу, фінансові кола країни.

Участь Англії у війні зумовила і позитивні структурні зміни в господарстві. Репарації з Німеччини дали можливість швидкими темпами розвиватися автомобілебудуванню, авіаційній, хімічній, електро-технічній галузям промисловості. Знижувалася собівартість продукції за рахунок технічної модернізації підприємств, широкої механізації, електрифікації, раціоналізації виробництва. Різко збільшилася інтенсивність праці робітників. Завершується процес концентрації та монополізації виробництва.

За Версальським мирним договором, Англія отримала колонії Німеччини, зокрема – Того, Східну Африку, Піденно-Західну Африку, північно-східні райони Нової Гвінеї з прилеглим архіпелагом та о. Самоа.

Разом із позитивними зрушеннями в господарському житті старі галузі британської індустрії переживали застій. Видобуток вугілля в Англії з 1913 до 1928 рр. зменшився більше ніж на 17 %, у той час як світовий видобуток зріс на 6 %. Виплавка чавуну скоротилася на 55 %, а у світі зросла на 12 %. Підприємства чорної металургії, машинобудування, кораблебудування були завантажені наполовину. Відбувався процес згортання сільськогосподарського виробництва. За темпами розвитку англійська економіка відставала від провідних країн світу. Якщо в період з 1911 по 1913 рр. англійський експорт становив 15,2 % світового експорту, то в 1926–1928 рр. – 12,5 %. Англійська промисловість тільки у 1929 році досягла довоєнного рівня обсягів виробництва продукції.

Отже, у перше повоєнне десятиліття економіка Великобританії розвивалася складно і неоднозначно. Це зумовлювалося, з одного боку, традицією англійського суспільства жити за рахунок колоній, не вкладаючи коштів у власну економіку, а з іншого – під тиском міжнародної конкуренції уряд змушений був удосконалювати