Основні терміни і поняття

Буржуазні революції – світовий процес реформації феодального суспільства, перша хвиля якого відбулася у XVІ–XVІІІ ст.

Кальвінізм – теологічна реформаційна течія першої половини XVІ ст., економічні та моральні засади якої лягли в основу буржуазної ідеології.

Меркантилізм – напрям економічної думки XVІ–XVІІІ ст., представники якого ототожнювали багатство країни з грішми (золотом, сріблом), розглядаючи гроші як найважливіший засіб економічного зростання, а джерело багатства бачили в зовнішній торгівлі з досягненням активного торговельного сальдо.

Мануфактура – підприємство приватновласницького характеру (як правило), засноване на ремісничій техніці і технології, використанні вільнонайманої робочої сили та зорієнтоване на забезпечення потреб ринку.

Протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції через пряме або непряме обмеження імпорту товарів.

Первісне нагромадження капіталу – це історичний процес відокремлення дрібних виробників від засобів виробництва, примусового позбавлення їх приватної власності та перетворення у бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню.

Революція цін – самодевальвація грошових систем європейських країн та перерозподіл багатства у зв’язку із великими географічними відкриттями.

Фізіократія – течія у класичній політичні економії Франції другої половини XVІІІ ст., представники якої, гостро критикуючи меркантилізм, виходили з визначної ролі в економіці та створенні національного багатства – землі та сільськогосподарського виробництва.

Централізована мануфактура – підприємство (виробництво), замкнуте на певній території.

Розділ IV (зм 4)

Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав

(друга половина ХVІІІ ст. - перша половина ХІХ ст.)

Тема 4.1. Особливості промислового перевороту у провідних

країнах світу

План

1. Передумови промислової революції.

2. Перетворення Англії у “майстерню світу”.

3. Особливості промислового перевороту у Франції, Німеччині, США.

Передумови промислової революції

Науково-інженерна думка завжди випереджала розвиток ви­робництва. Герон Олександрійський (І ст.) створив перший паровий двигун, який не міг бути використаний у виробництві (раб був дешевим, ринок вузьким). Він є автором автомата, що подавав воду в хра­мі для миття рук за монету в 5 драхм, а також автоматичних дверей в Олександрійському храмі.

Леонардо да Вінчі (1412—1459) зробив блискучі технічні ви­находи, але його креслення авіаційних, ткацьких, стригальних, прядильних машин виявилися на той час непотрібними. Італійські ари­стократи кінця XV — початку XVI ст. не цікавилися його пошу­ками способів і засобів збільшення виробництва, їм він був по­трібний як військовий інженер та живописець.

Епоха машин настає тоді, коли з’являються ринок попиту та пропонування, підприємець, кредит, нарешті, коли є вільнонай­маний працівник з технічними знаннями, які він здобуває, як пра­вило, коштом підприємця.

Поява машини для виробництва предметів масового попиту відрізняє західну цивілізацію від східної, хоча прообраз машини існував і в інших цивілізаціях. Величезні будівельні блоки під час будівництва храмів, пірамід уміли переміщати як в азіатській, так і в єгипетській цивілізаціях. Оскільки війни були явищем безперер­вним, тут з’явилися як облогові, так і захисні машини. Будівни­цтво фортець потребувало знань із фізики, механіки, архітекту­ри. Оскільки, енергетичним джерелом на той час були сили природи (ві­тер, вода, вогонь), вивчення природи стало необхідним і першочерговим завданням. Розвиток природничих наук є однією з ознак прогресу європейської цивілі­зації.

Важливу роль у розвитку науки відіграло й християнство. Всевишній вимагає істини, а істина — це пошук. Місіонерська діяльність зумовлює появу подвижників, яких готують університети. Знання – це рушій­на сила прогресу, прорив — машина. Вона пряде, тче, віджимає, відливає. Вона створює предмет цілком. Але необхідне універсальне енер­гетичне джерело.

Машина — це прорив, але потрібна була ще й така складова реалізації її можливостей, як свобода. Свобода людини. Вільна конкуренція — змагання на свій страх і ризик, відродження на новій основі кредитних відносин як засобу примноження інвес­тиційних вкладень, нова організація праці. Вільнонаймана праця на основі угоди, норм права, втілених у юридичних законах. Але, це вже буде у XIX столітті.

Промисловий переворот – це загальносвітовий процес переходу від мануфактурного виробництва з ремісничою технікою і технологією до фабрично-заводського розширеного товарного виробництва, створеного на основі використання машинної техніки, технології та вільнонайманої робочої сили.

Промисловий переворот як економічне поняття з’являється лише у XX ст., зокрема у праці А. Тойнбі “Розуміння історії”.

До характерних рис промислового перевороту як світового економічного процесу слід віднести:

– використання у промисловому виробництві робочих машин та механізмів;

– використання парових машин;

– поступове створення національної машинобудівної галузі;

– зростання ролі в соціально-економічному житті суспільства буржуазії (зокрема, купців, фабрикантів) та пролетаріату.

До основних передумов промислового перевороту потрібно віднести:

– зростання потреб ринку у промислових товарах (промисловий переворот забезпечив формування елементів вільної конкуренції – 1825–1875 рр.);

– активний розвиток товарно-грошових відносин (світова торгівля);

– зростання вивільнених капіталів;

– зростання вивільненої робочої сили із сільського господарства;

– активний розвиток науки і техніки.

Економічний розвиток кожної країни має свої особливості, їх відображає історія економіки. Так, у XVIII ст. господарство Англії, Франції, Німеччини, Росії різко відрізнялося. Напри­кінці XVIII ст. Англія починає своє входження в індустріальну революцію. Досвід підприємницької діяльності в сільському гос­подарстві переноситься на промисловість і передусім туди, де немає гільдійських регламентацій. Місце мануфактури посідає фабрика. Підприємець в умовах вільної боротьби сміливо вихо­дить на зовнішні ринки. Тут народжується класична економічна теорія, репрезентована А. Смітом з його “невидимою рукою”, що регулює примноження багатства народу, з його аналізом поділу праці та мотивацією ді­яльності людини.

У Франції господарює кольбертизм із його зна­чним втручанням у комерційну діяльність, з його сеньйоральним сільським господарством. З’являється школа фізіократів з їхнім природним порядком, чистим продуктом, невиробничими та ви­робничими класами. Вони вимагають свободи бізнесу, політич­ної, світоглядної свободи, ліквідації становості, захисту приват­ної власності — того, що вже є в сільському господарстві Англії.

У Німеччині — сотні відособлених господарств-держав на основі абсолютистського управління, що ведуть між собою економічну та релігійну війну (тридцятирічну). Тут має місце камералістика, яка дає знання бюрократам-чиновникам з фінансів, подат­ків, мита та інших інструментів державного втручання в економі­чне і політичне життя. Тут народжується історична школа націо­нальної економії — продукт поєднання в одне ціле економічної історії та економічної думки [58].