Розділ vііі (зм 8). Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх )

Тема 8.1. Основні тенденції розвитку світового господарства у другій половині хх ст.

Перелік питань до самостійної роботи студентів

(самостійна робота у вигляді розширеного конспекту)

1. Тенхнологічна революція середини 70-х рр. та її вплив на економічні процеси.

Першість Великобританії у ХІХ ст. та США у ХХ ст. ґрунтується на технологічному переважанні за широким колом промислових галузей. Приблизно 100 років тому продуктивність праці у Великобританії вдвічі перевищувала продуктивність праці інших розвинутих на той час країн світу.

Уже у другій половині ХХ ст. науково-технологічний поступ виявився в основі триполюсної будови сучасної світової економіки, що призвело до розширення розриву між розвинутими країнами й тими, що розвиваються. Цей розрив набуває ефекту “снігової кулі”: для засвоєння, розвитку та перетворення в реальну продукцію досягнень країнам, які перебувають на периферії світового розвитку, необхідне нагромадження певної критичної маси як нематеріальних факторів (освітніх, наукових, культурних), так і матеріальних, серед яких найвагомішим постає створення дослідницької інфраструктури та здійснення наукового пошуку, розробок і створення на їхній основі нових видів продукції.

Прогрес означає рух уперед, поступальний розвиток по висхідній — від менш досконалих до досконаліших форм, від нижчої якості або сутності до вищої, розвинутішої системи.

Технологія охоплює методи, системи і пристрої, які є результатом наукових знань, для застосування їх із практичною метою.

Науково-технологічний поступ був започаткований промисловою революцією кінця ХVIII — початку ХІХ ст., коли технологічні способи виробництва з використанням машинної праці почали витісняти процеси, засновані на ручній праці. Машинна індустрія залучила до процесу виробництва нові сили природи (пару, електроенергію), і це потребувало нових наукових теоретичних пошуків та інтенсивного розвитку традиційних і нових наукових дисциплін: математики, механіки, фізики, хімії, досягнення яких стали основою виникнення сучасної великої промисловості, сучасних технологій, нових галузей промисловості, у результаті чого посилився суспільний поділ праці та змінювалося економічне мислення робочої сили — людини.

Сучасний стан НТП характеризується широким запровадженням засобів автоматизації в усі сфери виробничої і господарської діяльності людини: застосуванням кібернетики; комп’ютерних систем; інформаційних технологій, що сполучають комп’ютер та сучасні засоби зв’язку; створенням нових матеріалів (полімерів, кераміки, нових сплавів та композиційних матеріалів); поширенням нових наукових напрямів, зокрема біотехнології, на основі якої вдосконалюються медицина, фармацевтика, сільське господарство, хімічна промисловість. Автоматизація виробництва висунула нові вимоги до робочої сили, які передбачають якісно ви­щий рівень духовності, освіти, фізичних і розумових здібностей, творчих обдарувань особистості, організаторських здібностей.

У розвитку технологій вирішального значення набуває наука, що на сучасному етапі перетворилася на безпосередню ефективну продуктивну силу суспільства, визначаючи НТП, який виявляється як поступальний, органічно взаємопов’язаний розвиток науки і технологій. НТП зумовлює еволюційні та революційні зміни у сфері технологічного способу виробництва, і на їхній основі — зміни інших елементів економічної системи (відносин економічної власності, техніко-економічних, організаційно-економіч­них і господарського механізму) та всієї сукупності суспільних взаємин — соціальних, політичних, правових тощо. У той же час НТП сам є наслідком загального соціально-економічного, промислового і культурного розвитку суспільства, зумовлюється рівнем цього розвитку і спрямований на розв’язання комплексу економічних, соціальних та культурних проблем, що стоять перед багатогалузевим господарством країн, із урахуванням зростання населення та суспільних потреб.

Остання третина ХХ ст., відповідно як і в останніх третинах ХVІІІ та ХІХ століть, ознаменувалась черговою науково-технічною революцією, що переросла на кінець ХХ – початок ХХІ ст. в технолого-інформаційну революцію. Говорячі про НТР, необхідно зазначити, що вона тісно пов’язана з науково-технічним прогресом. Науково-технічний прогрес, іншими словами, прогрес науки, техніки та технології супроводжується значною кількістю факторів, що тією чи іншою мірою впливають на суспільний розвиток. Сукупність цих факторів обумовила дві форми науково-технічного прогресу – еволюційну та революційну.

Якщо еволюційна форма НТП становить собою порівняно повільне удосконалення традиційних науково-технічних основ виробництва, то при революційній формі, яка сьогодні переважає, забезпечується більший ефект, знані масштаби та прискорені темпи виробництва. Саме революційна форма НТП втілюється в науково-технічній революції, чи НТР.

Термін “науково-технічна революція” ввів у науковий обіг Дж. Бернал у своїй роботі “Світ без війни” (1960 р.) . Досягнення науки в сучасних умовах настільки великі, що вони виявляють суттєвий вплив не лише на сферу виробництва, але й на всі інші сторони життя суспільства. Іншими словами, науково-технічна революція – це корінні перетворення в системі наукового знання і в техніці, сукупність взаємопов’язаних переворотів у різноманітних галузях матеріального виробництва, що здійснюються на основі переходу на нові науково-технічні принципи.

Науково-технічна революція проходить три стадії у відповідності з тими змінами, що відбуваються у матеріальному виробництві. Такі зміни стосуються не лише ефективності виробництва, у тому числі й продуктивність праці, але й факторів, що обумовлюють її зростання. Загально прийнято визначати такі наступні етапи розвитку науково-технічної революції:

• науковий, підготовчий;

• сучасний (перебудова технічної та галузевої структури національного господарства);

• великого автоматизованого машинного виробництва.

Перший етап можна віднести на початок 30-х рр. ХХ ст., коли розробки нових наукових теорій машинної техніки та нових принципів розвитку виробництва передували створенню принципово нових типів машин, обладнання, технології, що потім знайшли своє використання під час підготовки до другої світової війни. В цей передвоєнний період в науці відбувся корінний переворот в багатьох фундаментальних уявленнях про основи оточуючої природи, а в виробництві спостерігався бурхливий процес подальшого розвитку техніки та технології. На цьому етапі наука використовувалася обмежено, не стільки для розвитку виробничого процесу взагалі, скільки для створення машин та інших засобів праці. Техніка та технології в цей час ще значною мірою залежали від участі людини у виробництві, а не від об’єктивних наукових основ виробництва. Вихідним моментом для наступного етапу розвитку НТР була розробка якісно нових наукових теорій та принципів. Епоха другої світової війни співпала з початком другого етапу НТР. Найбільш передовою у науково-технічному відношенні країною на той час були Сполучені Штати Америки, що, зрозуміло, було не випадково. Цьому сприяв ряд важливих факторів: ще під час першої світової війни США мали величезні воєнні замовлення, що позитивно вплинуло на їхню економіку; США не вели воєнних дій на власній території; не мали застарілого обладнання в промисловості; володіли багатими і винятково сприятливо розташованими природними покладами; з надлишком володіли кваліфікованою робочою силою.

Суть цього етапу полягала в технічній та галузевій перебудові, коли в матеріальному виробництві створювалися матеріальні передумови для наступного корінного перевороту в системі машин, технології виробництва, в структурі провідних галузей промисловості і всього національного господарства.

У колишньому Радянському Союзі і Україні, яка перебувала у його складі, другий етап НТР із-за Великої Вітчизняної війни і величезних втрат почався набагато пізніше – після відновлення зруйнованого війною господарства. Набагато раніше другий етап НТР почався в головних країнах Західної Європи – Великій Британії, Франції, ФРН, Італії.

На третьому етапі НТР виникло велике автоматизоване машинне виробництво. Останні десятиліття відмічені випуском великої кількості різноманітних автоматичних станків та автоматичних станочних ліній, створенням участків, цехів і навіть окремих автоматизованих заводів. Але це не позбавило їх суттєвих недоліків: виявилася так звана криза автоматизації як результат внутрішніх суперечностей розвитку автоматичної техніки. Поряд із цим важливою особливістю цього етапу розвитку промисловості є все більш прискорювана заміна одних видів продукції, що виробляється, іншими, що потребує відносно частої переналадки обладнання. Також нові вироби стають все складнішими в обробці.

Говорячи про третій етап розвитку НТР, необхідно зазначити, що в ньому створюються передумови для наступного переходу до великого автоматизованого виробництва також в галузі предметів праці та технології: нові технологічні методи викликають до життя нові предмети праці і навпаки. Нові технологічні методи (поряд з автоматизованими засобами виробництва) немовби відкрили нові споживні вартості у “старих” предметів праці.

У зв’язку з тим, що в розгортанні НТР втілюється сучасна, революційна форма НТП, часто відбувається ототожнення понять науково-технічна революція та науково-технічний прогрес, хоча в економічній літературі кожне з них розглядається самостійно. НТП та ТНР обумовлюють один одного, так як кількісне накопичення порівняно невеликих змін в науці та техніці в кінці кінців призводить до до корінних якісних перетворень у цій галузі, а після переходу до нової техніки та технології революційні зміни переростають в еволюційні.

Науково-технічний прогрес не можна представити як просту суму його складових елементів чи форм їх прояву. Вони знаходяться в тісній органічній єдності, взаємно обумовлюючи та доповнюючи один одного. Це безперервний процес виникнення наукових та технічних ідей і відкриттів, їх реалізації в виробництві, морального старіння техніки та заміни її новою, більш продуктивнішою. Характерним є те, що сучасна науково-технічна революція, переросла в технолого-інформаційну, про що мова буде йти нижче.

Але, з появою у 1970 – 1980-х рр. нових виробництв та технологій, старінням ряду виробничих галузей, наприклад, сталеливарної, транспортного машинобудування, вугледобувної, текстильної та інших, дуже тісно пов’язані економічні кризи – як циклічні, так і структурні.

Узагальнюючим показником НТП є стан розвитку технологічного способу виробництва, що ґрунтується на автоматизованій праці, та заміна ним технологічних способів виробництва, заснованих на машинній і ручній праці. На жаль, в Україні на початку ХХІ ст. питома вага ручної праці залишається високою (до 40 %), як і рівень продуктивності праці, який у промисловості наприкін­ці 90-х рр. ХХ ст. був майже у 7—8 разів нижчим, ніж у США, у сільському господарстві — майже в 10 разів, що свідчить про низь­ку ефективність суспільного виробництва, заснованого на застарілих технологічних процесах, предметах праці та недосконалих формах організації виробництва.

З початком розгортання інформаційної революції у 70-ті рр. ХХ ст. законом розвитку НТП стала інформатизація праці, кожної складової виробництва і всього технологічного процесу, що зумовило якісні зміни рівня технічної оснащеності (за сучасним визначенням — рівнем розвитку інформаційних технологій) і самої людини-працівника, рівня розвитку науки, наукомістких галузей, упровадження найсучасніших форм і методів організації виробництва, ступенем застосування нових конструкційних матеріалів (композитних, надчистих, надтвердих), принципово нових технологій (мембранних, плазмових тощо), які, разом із досяг­неннями фундаментальних наук, якісно змінюють оволодіння людиною силами природи (зокрема, ядерною і термоядерною енергією) і змінюють ставлення людини до природи її духовним удосконаленням.

Закономірністю НТП є поступальний розвиток науки, технологій і на їхній основі — виробництва. На сучасному етапі НТП такою закономірністю виявляється випереджувальний розвиток науки за ланцюгом “наука — технологія — виробництво” та чітке розмежування і поділ праці за процесами наукової діяльності: фундаментальні дослідження, прикладні наукові дослідження і на їхній основі — наукові розробки, що залучають поетапне створення нової продукції (експериментальних, дослідних зразків, дослідних партій, промислових зразків і партій, освоєння промислового виробництва).

Фундаментальні наукові дослідження спрямовані на відкриття нових законів розвитку матерії, джерел енергії, суспільства та самого процесу мислення тощо. Такі дослідження мають переважно галузевий характер, охоплюють прикладні науково-виробничі дослідження, проектно-конструкторські та дослідно-експериментальні роботи (НДДКР) і постають проміжною ланкою між наукою і виробництвом, що пов’язує їх в одне ціле.

Поступові кількісно-якісні перетворення у сфері науки, технологічному способі виробництва з частковим удосконаленням наявних та впровадженням нових технологій, технічних засобів, предметів праці, відсутність промислових революцій у межах технологічного способу виробництва, а разом з тим і поступові зміни в економічних відносинах власності, господарському механізмі з поступовим удосконаленням інших підсистем суспільних взаємин відповідають еволюційній формі розвитку НТП. З поступовим нагромадженням якісних зрушень НТП виявляє себе у революційних сплесках здобутку людського розуму, яким відповідають революційні форми науково-технологічного розвитку. Еволюційна форма НТП здійснюється здебільшого в межах одного панівного технологічного способу виробництва й готує ґрунт для переходу менш розвинутого технологічного способу виробництва до більш розвинутого.

Революційна форма НТП утверджує себе в досягненні докорінних, суттєвих змін у розвитку науки, технологій, технічних засобів, предметів праці, інших елементів системи продуктивних сил, що спричинюють якісні та сутнісні перетворення економічної власності, господарського механізму, процесу суспільного виробництва, а також набуття якісних змін іншими підсистемами суспільного виробництва. За умов НТП зв’язок між наукою і технологією стає настільки тісним, що наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу й найдинамічніший елемент суспіль­ного виробництва.