2.1. Особливості методу «затрати-випуск».

Перш за все відзначають, що з точки зору загальної моделі рівноваги класична (вихідна) модель Леонтьєва має такі особливості: • розглядається економіка, що складається з «чистих» галузей, тобто коли кожна галузь випускає один і тільки свій вид продукту; • взаємозв'язок між випуском і витратами описується лінійними рівняннями (лінійна і постійна технологія); • вектор попиту товарів вважається заданим, тобто в моделі відсутні як такі оптимізаційні задачі споживачів; • вектор випуску товарів обчислюється, виходячи з попиту, тобто відсутні як такі оптимізаційні задачі фірм; • рівновага розуміється як сувора рівність попиту і пропозиції, тобто вартісний баланс відсутній, більш того, ціни товарів в моделі не розглядаються взагалі.

Залежно від мети дослідження можна вивчати економіку в різних розрізах – від рівня національної економіки до рівня окремих фірм і споживачів. Метою побудови моделі Леонтьєва є аналіз перетікання товарів між галузями економіки, що забезпечує таке функціонування виробничого сектора, коли обсяг випуску відповідає сумарному (тобто виробничому і кінцевому) попиту на товари. Тому економіка розглядається в розукрупненням до рівня галузей вигляді. Передбачається, що кожна галузь є «чистою», тобто випускає тільки один і тільки свій продукт. Це припущення і ряд інших спрощень (сталість технології виробництва, відсутність інвестицій, ігнорування невідтворюваних ресурсів та ін). Стосуються, в основному, початкової моделі. Їх не слід відносити до недоліків моделі, бо вона надалі узагальнюється і конкретизується до різних рівнів деталізації.

Повернемося до передумов моделі. Усі галузі передбачаються взаємозалежними в тому сенсі, що для виробництва свого продукту кожна з них використовує результати виробництва (продукти) інших фірм і тільки їх. Інакше кажучи, на даному рівні формалізації застосування галузями невідтворюваних виробничих факторів не передбачається.

Припустимо, що розглядається n галузей промисловості, кожна з яких виробляє свою продукцію. Частина продукції йде на всередині виробниче споживання даною галуззю та іншими галузями, а інша частина призначена для цілей кінцевого (поза сферою матеріального виробництва) особистого й суспільного споживання.

Отже, нижче в Додатку 1 в табл. 1 наведена схема міжгалузевого балансу виробництва і розподілу сукупного суспільного продукту у вартісному вираженні, а також більш детальна схема - ДОДАТОК 2.

В основу схеми покладено поділ сукупного продукту на дві частини: проміжний і кінцевий продукт, все народне господарство представлено у вигляді сукупності n галузей (маються на увазі чисті галузі), при цьому кожна фігурує як виробнича і як спожвча.

Розглянемо схему МГБ в розрізі його великих складових частин. Виділяються чотири частини, що мають різний економічний зміст, вони називаються квадрантами балансу і на схемі позначені римськими цифрами.

Перший квадрант МГБ – це шахова таблиця міжгалузевих матеріальних зв'язків. Показники, поміщені на перетинах рядків і стовпців, являють собою величини міжгалузевих потоків продукції й у загальному вигляді позначаються хij, де і та J - відповідно номера галузей виробляючих і споживаюючих. Так величина х23 розуміється як вартість засобів виробництва, вироблених у галузі з номером 2 і спожитих як матеріальних витрат у галузі з номером 3. Таким чином перший квадрант за формою являє собою квадратну матрицю порядку n, сума всіх елементів якої дорівнює річному фонду відшкодування витрат засобів виробництва в матеріальній сфері.

У другому квадранті представлена ​​кінцева продукція всіх галузей матеріального виробництва, при цьому під кінцевою розуміється продукція, що виходить з сірки виробництва в область кінцевого використання (на споживання і накопичення).. В табл. 1 цей розділ даний укрупнено у вигляді одного стовпця величини Yi; в розгорнутій схемі балансу кінцевий продукт кожної галузі показано диференційовано за напрямами використання на особисте споживання населення, суспільне споживання, на нагромадження, відшкодування втрат, експорт та ін., отже, другий квадрант характеризує галузеву матеріальну структуру національного доходу на фонд споживання і фонд нагромадження, структуру накопичення і споживання по галузях виробництва і споживачів.

Третій квадрант МГБ також характеризує національний дохід, але з боку його вартісного складу як суму чистої продукції й амортизації; чиста продукція розуміється при цьому як сума оплати праці і чистого доходу галузей. Суму амортизації (cij) і чистої продукції (vj + mj) деякої j-тої галузі називають умовно чистої продукцією цієї галузі (надалі в науковій роботі позначимо її як Zj).

Четвертий квадрант балансу перебуває на перетині другого квадранта (кінцевої продукції) і рядків квадранта ІІІ (умовно чистої продукції). Цим визначається зміст квадранта: він відображає кінцевий розподіл і використання національного доходу. У результаті перерозподілу спочатку створеного національного доходу утворюються кінцеві доходи населення, підприємств, держави. Дані четвертого квадранта важливі для відображення в міжгалузевій моделі балансу доходів і витрат населення, джерел фінансування капіталовкладень, поточних витрат невиробничої сфери, для аналізу загальної структури кінцевих доходів за групами споживачів. Важливим є те, що підсумок четвертого квадранта, так само як другого і третього, повинен бути рівний створеному за рік національному доходу.

Таким, чином, в цілому міжгалузевий баланс в рамках єдиної моделі об'єднує баланси галузей матеріального виробництва, баланс сукупного суспільного продукту, баланси національних доходів і витрат населення. Слід зазначити, що хоча валова продукція не входить в розглянуті вище чотири квадранта, вона представлена ​​на схемі балансу у вигляді стовпця, розташованого праворуч від другого квадранта, і у вигляді рядка нижче третього квадранта. Ці стовпець і рядок валової продукції замикають схему МГБ і відіграють важливу роль як для перевірки правильності заповнення квадрантів (тобто для перевірки самого балансу), так і для розробки економічно-математичної моделі міжгалузевого балансу.

При цьому виділяють два найважливіші співвідношення, що відбивають сутність МГБ і є основою його економіко-математичної моделі (11236):

По-перше, розглядаючи схему балансу за стовпцями, роблять висновок, що підсумок матеріальних витрат будь-якої споживчої галузі та її умовно чистої продукції дорівнює валовій продукції цієї галузі:

Хi = ∑хij +Zj; j=1,..n. (1.1)

Дане співвідношення (1.1) відображає вартісний склад продукції всіх галузей матеріальної сфери.

По-друге, розглядаючи схему по рядках для кожної виробничої галузі, можна бачити, що валова продукція тієї чи іншої галузі дорівнює сумі матеріальних витрат споживаючих її продукцію галузей і кінцевої продукції даної галузі:

Xi = ∑xij + Yj; i=1,..n. (1.2)

Формула (1.2) описує систему з N рівнянь, які називаються рівняннями розподілу продукції галузей матеріального виробництва за напрямками використання.

Підсумувавши за галузями рівняння (1.1), в результаті отримаємо:

ΣXj = ΣΣxij + ΣZj

При цьому аналогічне підсумовування рівнянь (1.2) дасть наступне:

ΣXi = ΣΣxij + ΣYi

Зауважимо, що ліві частини рівностей рівні, тому що являють собою весь валовий суспільний продукт. Перші доданки правих частин цих рівностей також однакові, їх величина дорівнює підсумку першого квадранта. Отже, має дотримуватися співвідношення:

ΣZj = ΣYi (1.3)

Ліва частина рівняння (1.3) є сума квадранта ІІІ, а права частина - підсумок другого квадранта. В цілому ж це рівняння показує, що в міжгалузевому балансі дотримується найважливіший принцип єдності матеріального і вартісного складу національного доходу.