1.2. Наукові відкриття Леонтьєва в галузі економіки.

І тепер перш, ніж перейти до історії розвитку методу «затрати-випуск», що отримав у вітчизняній науці назву міжгалузевий баланс, хотілося б простежити життєвий шлях людини, з чиїм ім'ям він пов'язаний.

Отже, виникнення і розвиток методу «затрати-випуск» в його сучасному варіанті нерозривно пов'язано з ім'ям В. Леонтьєва. Леонтьєв, за загальним визнанням, один з найвидатніших учених-економістів 20-го століття. Міжнародна «Енциклопедія суспільних наук» порівнює його внесок з тією роллю, яку в теорії економіки зіграли Адам Сміт і Джон Мейнард Кейнс, а цих гігантів можна, мабуть, назвати відповідно Ньютоном і Ейнштейном цієї науки.

Слід зазначити, що найбільш талановиті економісти, що виробили корисні для реальної економіки економіко-математичні моделі, виконували державні завдання чи плани-замовлення. До цієї ж когорти економістів по праву можна зарахувати В. В. Леонтьєва.

Перша стаття В. Леонтьєва вийшла спочатку в Німеччині, і майже відразу ж її переклад був опублікований у радянському журналі «Планове господарство». У суперечках про пріоритети відкриття методу міжгалузевого аналізу (або «затрати-випуск») наприкінці 50-х рр.. в нашій літературі наводилися такі міркування: В.Леонтьєв, будучи працівником статистичного відомства, добре вивчивши радянський баланс, виїхав за кордон і там присвоїв собі відкриття методології його побудови, зробивши собі таким чином ім'я в науці. Публікація ж у «Планове господарство» трактувалася як речовий доказ. Насправді все було інакше.

Петербурзький студент В. Леонтьєв не міг бути московським державним службовцям. Однак він зумів швидко проникнути в суть опублікованого радянського балансу народного господарства і визнав важливим ознайомити наукову громадськість Німеччини з цією цікавою роботою, а також зі своїми критичними зауваженнями. І тут він випередив вітчизняних аналітиків. На жаль, в СРСР з політичних мотивів (не обійшлося і без впливу І. В. Сталіна, який назвав цей баланс «грою в цифри») ця робота не отримала гідного продовження та розвитку. І «нове відкриття» в СРСР свого ж досвіду в кінці 50-х рр.. було безпосередньо пов'язане з поширенням і визнанням ідей В. Леонтьєва.

Отже, Леонтьєв народився в Петербурзі, де відвідував університет, потім він виїхав до Берліну для завершення роботи над дисертацією. У США він прибув у 1931 р. як співробітник Національного бюро економічних досліджень, де він продовжив роботу над аналізом за схемою затрати - випуск (3). У 1931 р. він влаштувався на роботу в Гарвардський університет, професором якого він був з 1946 р. Коли Бюро статистики праці Міністерства праці США у зв'язку з потребами, обумовленими війною, приступило до побудови великої таблиці затрати - випуск, Леонтьєв брав участь у цій роботі в якості спеціального консультанта. Працюючи в Німеччині, Китаї, США, В. Леонтьєв залишався громадянином СРСР. У 1930-х рр.. йому пропонували повернутися в СРСР, але інформація, яку він отримував від батька і з інших джерел, свідчила – такий крок надзвичайно небезпечний. В. Леонтьєв приймає інше рішення. Він звертається до ЦВК СРСР з проханням про вихід з радянського громадянства. Його прохання було задоволене, і через деякий час В. Леонтьєв став громадянином США. Життя показало, що він зберіг добре ставлення до Батьківщини, довівши це своїми вчинками.

У Гарвардському університеті В. Леонтьєв робить заявку на дослідження з метою побудови таблиці «затрати-випуск» для США. Комітет, що розподіляє фінанси, вважає це утопічною ідеєю, але все ж виділяє невелику суму для одного технічного працівника. В. Леонтьєв приступає до реалізації свого головного наукового задуму. Він проводить величезну роботу по збору даних про витрати на виробництво, потоках товарів, розподіл доходів, структурі споживання і інвестицій і т.д., використовуючи різні статистичні переписи, запитуючи урядові служби, приватні фірми, банки.Результатом цієї роботи стала 44-галузева таблиця «затрати-випуск» США за 1919. На її основі В. Леонтьєв вперше в світі проводить розрахунки за системою рівнянь міжгалузевих зв'язків, визначає повні народногосподарські витрати.

Тогочасні обчислювальні пристрої дозволяли вирішувати системи, що містять не більше 10 лінійних рівнянь; тому В. Леонтьєву довелося агрегувати вихідну 44-галузеву таблицю в матрицю 10 х 10. Він налагоджує контакти з творцями нових обчислювальних машин, фахівцями з обчислювальної математики, ставить перед ними поки «непідйомні», але перспективні завдання. Так буде протягом півстоліття. Пройде ера механічних, потім електричних обчислювальних машин, зміниться кілька поколінь електронних комп'ютерів, а В. Леонтьєв завжди буде в числі перших економістів, які використовують новинки обчислювальної техніки. Зі сміхом він згадує роботу на механічній обчислювальній машині (здається, вже під час війни). Вона нагадувала великий прес і, виробляючи обчислення, вібрувала, як старий трактор. Навколо все було залито олією, від якого треба було захищати себе (і машинні результати) спецодягом. У 1980 р. корпорація «Контрол Дейта» надала В.Леонтьєву свій новітній суперкомп'ютер для виконання детальних міжгалузевих прогнозів.

Принцип В. Леонтьєва – публікувати тільки роботи з повним кількісним аналізом. Тому першу статтю про метод «затрати-випуск» він видав тільки в 1936 р. («Кількісні співвідношення « затрати-випуск» в економічній системі Сполучених Штатів»); головною частиною статті був аналіз балансової таблиці за 1919. Далі темп досліджень та їх узагальнень помітно прискорився. Разом з групою співробітників В.Леонтьєв завершив роботу над балансом США за 1929 і в 1941 р. випустив книгу «Структура американської економіки, 1919 - 1929», визнану згодом класичною. Інтерес до досліджень В. Леонтьєва помітно зростає, особливо з боку промисловців. Його несподівані передбачення економічних змін найчастіше збуваються. Під час війни В. Леонтьєв отримує замовлення від уряду Ф. Рузвельта, який оцінив можливості методу «затрати-випуск» для державного регулювання економіки, особливо при необхідності її структурної перебудови в ході війни і після її закінчення. Рузвельт в 1941 році запросив Леонтьєва створити економіко-математичну модель для мобілізації сил і засобів, щоб разом з СРСР і Англією дати нищівну відсіч фашистській Німеччині. І Леонтьєв блискуче впорався з цим завданням. А після Другої Світової війни міжгалузевий баланс Леонтьєва зіграв величезну роль у відновленні народного господарства країн-переможниць та країн, що постраждали від німецького фашизму. Як вже говорилося, метод Леонтьєва був використаний для дослідження структурних змін при переході від військової економіки до мирної. Найболючішими економічними проблемами тоді були хронічне безробіття і нестабільність капіталістичної економіки. Під час другої світової війни безробіття як проблема зникла, але після війни знову різко загострилася. Ось тоді-то вперше Бюро статистики праці Сполучених Штатів звернулося до Леонтійовському методу "затрати-випуск". Спочатку в 1939 р., А потім в 1947 р. модель Леонтьєва була використана для того, щоб передбачити, як загальна зайнятість і зайнятість по секторах змінюватиметься у міру того, як економіка переходить від світу до війни і назад. Економіка роззброєння також згодом стала одним із предметів дослідницької діяльності Леонтьєва, які глибоко цікавили його все життя.

Однак від безпосередньої роботи в уряді США В. Леонтьєв відмовився, прагнучи зберегти незалежність і не бажаючи, за його словами, «вплутуватися» в політичні питання. Головне, що побудова балансів «затрати-випуск» стає державною справою: до збору інформації тепер залучаються урядові організації, в першу чергу Бюро статистики праці. Складаються баланси США за 1939 р. (Приблизно з тієї ж класифікації, що й раніше), а пізніше – баланс за 1947 г, що охоплює приблизно 400 галузей.

У 1948 р. В. Леонтьєв заснував Гарвардську лабораторію економічних досліджень, яка стала науковим центром з подальшої розробки та практичного застосування методу «затрати-випуск». Лабораторія отримувала великі субсидії з приватних фондів і від державних організацій. Для роботи були залучені обдаровані та енергійні вчені, згодом значно просунули теорію і методологію міжгалузевого аналізу. В. Леонтьєв залишався директором лабораторії аж до її закриття в 1973 р.

У 1951 р. виходить друга монографія В. Леонтьєва «Структура американської економіки. 1919 - 1939 », в 1953 р. – книга «Дослідження структури американської економіки», підготовлена ​​ним разом з групою співробітників Гарвардської лабораторії. Обидві роботи були переведені на кілька мов; метод В. Леонтьєва завоював міжнародне визнання.

Таким чином, в 60-70-х роках метод «затрати-випуск» та аналіз міжгалузевих балансів отримали загальне визнання у світовій економічній науці і стали звичайними у статистичній практиці. Коли з 1969 р. почалося присудження Нобелівських премій з економіки, Леонтьєв закономірно виявився одним з перших кандидатів. Він став лауреатом в 1973 р. з таким формулюванням наукових заслуг: «за розвиток методу затрати-випуск і за його застосування до важливих економічних проблем». Характерно, що серед перших лауреатів переважали економетрики, математично і статистично орієнтовані економісти, чиї роботи мають найбільш виражене практичне значення. Ще раніше Леонтьєва Нобелівську премію отримав Саймон Кузнець (1901-1985), інший американець, який народився і виріс у Росії. Коваль – один з отців національного рахівництва, без якого тепер неможливий серйозний аналіз економіки. 

Далі наукова діяльність Леонтьєва розвивалася в двох головних напрямках. По-перше, він продовжував плідно працювати над динамізацією моделі «затрати-випуск», щоб вона працювала з урахуванням технічного прогресу, що змінює структуру економіки (в моделі це проявляється у зміні технологічних коефіцієнтів). Практично це особливо важливо для вибору оптимальних інвестиційних рішень. По-друге, він перейшов від аналізу економіки США до аналізу світової економіки, міжрегіональних зв'язків у ній, відносин між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються.

Проект, виконаний Леонтьєвим і його групою, представляв собою гігантську модель типу «затрати-випуск», в якій світ був поділений на 15 регіонів. Автори прагнули реалістично оцінити перспективи світової економіки до 2000 р., Її потреби в основних видах сировини, потоки товарів і капіталів між групами розвинених і країн, що розвиваються. Це була робота, безприкладна за обсягом використовуваної статистики та застосування обчислювальної техніки.

Статистико-аналітичні дослідження такого типу є пошук шляхів до всесвітньої економічної інтеграції і, можливо, до програмування світової економіки та міжнародних економічних зв'язків. Адже економісти повинні дивитися поверх політичних, національних та інших конфліктів і моделювати більш-менш благополучне майбутнє людства. Їх головне завдання – розробляти шляхи у сфері виробництва і обміну, здатні допомогти в русі до цієї мети. Може бути, трохи іншими словами, але саме про це говорив Леонтьєв у 1979 р.. Світ значно змінився з тих пір, але ідеї ці стали тільки актуальнішими.

Крім Нобелівської премії, Леонтьєв був зведений в звання офіцера Почесного легіону Франції. Він – член американської Національної академії наук, Американської академії наук і мистецтв. Британської академії і Королівського статистичного товариства в Лондоні. Він обіймав пост президента Економетричного суспільства в 1954 р. та Американської економічної асоціації в 1970 р. Серед інших йому присвоєні почесні докторські ступені університетів Брюсселя, Йорка, Лувена, Парижа, Петербурга.

Леонтьєв неодноразово бував в Росії і підтримував тісні творчі стосунки з Центральним економіко-математичним інститутом (Москва), Державним Московським університетом, мав творчі зустрічі в Держплані, ЦСУ, Центральному банку СРСР.

СРСР і Росія постійно знаходилися у сфері його інтересів і уваги, що він підтримував тісні контакти з російськими вченими і в міру сил допомагав їм. Леонтьєву було приємно знати, наскільки його цінують і поважають в Росії.

Тепер звернемося до історії створення даного балансового методу.