100.Сутність поняття «стійкий розвиток».

Сталий розвиток — це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження та поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь [2, 6]. Ідея сталого розвитку адресована як поколінням, що населяють планету нині, так і всім наступним. Рівність усіх поколінь, дотримання прав кожного, оптимальне використання потенціалу нинішніх і нових генерацій людей, збалансованість суспільного, економічного і екологічного розвитку на тлі можливостей природи давати усе необхідне визначають розвиток без шкоди наявним ресурсам Землі в цілому, країн і конкретним регіонам зокрема. Але такий розвиток не означає обмеження інтересів нинішніх поколінь виключно заради майбутнього. За визначенням Світової комісії ООН з розвитку і навколишнього середовища (Комісія Г.Х. Брундтланд), стійкий розвиток (від англ. sustainamble development) — це такий розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без втрат для майбутнього покоління забезпечити свої власні потреби. Сьогодні е досить багато тлумачень цього терміна, проте жодне з них не стало загальновизнаним. В усіх випадках йдеться про розвиток у межах господарської (екологічної) ємності природного середовища, що не вносить незворотних змін у природу і не створює загрози для тривалого існування людини як біологічного виду Homo Sapiens [3].Таким чином, в полі зору прості й очевидні речі — добробут людини і благополуччя природи. З терміном "стійкий розвиток" асоціюються поняття про розвиток — збалансований, стабільний, природовідповідний. Зараз в Україні часто вживають термін "сталий розвиток", хоча він найменше розкриває сутність поняття.Парадигма суспільства стійкого розвитку істотно відрізняється від парадигми індустріального (економічного) суспільства, яке ґрунтується на пріоритеті економічного зростання шляхом широкого використання індустріальних способів виробництва, в тому числі і в сільському господарстві. В індустріальному суспільстві відбувається концентрація виробництва і населення,

101.Обґрунтуйте значення термінів «економічна безпека», «соціальна безпека», «національні інтереси держави».

Соціальна безпека - це безпека людини, спільства і держави від внутрішніх і зовнішних загроз.

На сучасному етапі динамічного розвитку української держави поступово загострюються суперечності та диспропорції у питаннях реформування економіки та соціальної сфери суспільства, що зрештою веде до творення комплексу відповідних загроз національній безпеці та створює нагальну необхідність формування дієвого механізму соціальної безпеки.

Соціальна безпека держави та суспільства у сучасних умовах набуває пріоритетності у питанні забезпечення національної безпеки. Під її впливом усі сфери життя у тому числі основна - економічна – набувають нових якостей - гнучкості, динамічності, стійкості, але одночасно зростає й потенційна залежність суспільних процесів від соціальної безпеки та соціальної сфери.

Сьогодні соціальну безпеку держави дедалі частіше розглядають як одну з основних складових компонентів національних ресурсів, багатства нації і держави та подальшого стабільного розвитку суспільства.

Економічна безпека — це складна багатофакторна категорія, яка дозволяє зберігати стійкість до зовнішніх та внутрішніх загроз, характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення для задоволення потреб громадян, суспільства і держави на якомусь визначеному рівні.

Економічна безпека — стан економіки, при якому забезпечується досить високе і стійке економічне зростання; ефективне задоволення економічних потреб; контроль держави за рухом і використанням національних ресурсів; захист економічних інтересів країни на національному і міжнародному рівнях. Складова частина національної безпеки, її фундамент і матеріальна основа. Об'єктом економічної безпеки виступає як економічна система узята в цілому, так і її складові елементи: природні багатства, виробничі і невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, людські ресурси, господарські структури, сім'я, особа.Економічна безпека - є складовою частиною національної безпеки.

Поняття "національні інтереси" належить, перш за все, до геополітики, де воно е однією з основних категорій. При цьому національні інтереси порівнюються з поняттям "інтереси країни", безвідносно до тих етносів, якими дана країна представлена.

Геополітика - одне з фундаментальних понять теорії міжнародних відносин, що характеризує місце і конкретно-історичні форми дії територіально-просторових особливостей положення держав або блоків держав на локальні, регіональні, континентальні і глобальні міжнародні процеси. У цілому геополітика визначається як теорія обґрунтування і практика реалізації підходів до політики держави, приречених геополітичними, економічними, політичними, військовими і іншими чинниками, в цілях забезпечення своїх життєво важливих інтересів. Геополітичний чинник є сукупністю географічних параметрів, що обумовлюють відповідний напрям в політиці держави із забезпечення його життєво важливих інтересів на певному етапі його розвитку.Національні інтереси можна класифікувати:

o за ступенем важливості для суспільства (життєво важливі, важливі і просто інтереси);

o за тривалістю дії (короткострокові, середньострокові і довгострокові);

* за сферами розповсюдження (політичні, економічні, військові, гуманітарні, науково-технічні тощо).

Критерії, що дозволяють ранжирувати національні інтереси і встановлювати їх параметри, визначаються, з одного боку - ієрархією національних цінностей, з іншого - розміром допустимої платні за збиток, який може виникнути при їхньому захисті.

Інтереси особи, суспільства і держави, як інтереси основних об'єктів безпеки, вимагають захисту. Але захисту підлягають не всі інтереси, оскільки вони за своєю суттю можуть вступати в суперечність між собою. Інтереси особи можуть не відповідати інтересам суспільства і держави, точно так і інтереси окремих прошарків суспільства можуть бути направлені проти інтересів особи та держави. Тому захисту повинні підлягати життєво важливі інтереси особи, суспільства і держави.