Тема 5.1. Цивільне судочинство з іноземним елементом План семінарського заняття – 2 год.

1. Порядок визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

2. Провадження у справах за участю іноземних осіб.

Методичні рекомендації

При дачі відповіді на перше питання студент повинен зазначити, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Цивільним процесуальним законодавством визначено наступний порядок отримання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а саме: клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Варто також відзначити, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається Цивільним процесуальним кодексом України, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Розгляд даної теми завершується розв’язанням практичних задач.

Література:основна – 1, 3, 4, 6, 7; додаткова – 2, 7, 8, 10, 11, 13, 14.

Рекомендована література Основна:

1. Конституція України – від 28.06.96.

2. Штефан М.Й. Цивільний процес – К., 1997.

3. Комаров В.В. Цивільне процесуальне право України – Х., 1992.

4. Тертышников В.И. Гражданский процесс – Х.., 1988.

5. Треушникова М.К. Советский гражданський процесс – М., 1969.

6. Лесницкая Л.Ф. Гражданский процесс – М., 1993.

7. Шакарен М.С. Гражданський процесс – М., 1993.

8. Заворотько П.П. Судове рішення – К., 1970.

Додаткова:

1. Закон України “Про судоустрій” – 1992.

2. Закон України “Про прокуратуру” – 1991.

3. Закон України “Про адвокатуру” – 1992.

4. Декрет КМУ від 21.01.93 “Про державне мито”.

5. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №5 “Про судову практику” – Провідник – 96.

6. Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” – Право України – 1994 р.

7. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.92 “Про практику розгляду цивільних справ у порядку нагляду”.

8. Закон України “Про власність” Відомості ВР України № 39 від 28.09.93.

9. Закон України “Про власність” Відомості ВР України № 20 – 1991.

10. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 “про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими у цивільних справах, що набрали законної сили” – збірник постанов Пленуму Верховного Суду України – к., 1995.

11. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.92 “Про судове рішення”.

12. Науково – практичний коментар “Цивільно – процесуальний кодекс України” – К., 2006.