6. Виконання зобов`язання.

Під виконанням зобов'язання розумілося виконання певною осо­бою дії, яка власне складала зміст цього зобов'язання: передачі речі; надання речі у тимчасове користування; виконання певної роботи (дії). Без згоди кредитора заміна предмету зобов'язання не допускала­ся (наприклад, людина, яка позичила гроші, повинна була повернути саме гроші, а не якийсь інший предмет, навіть набагато цінніший, якщо тільки сам кредитор не погоджувався на таку заміну).

Вимоги до виконання зобов 'язань: - виконання зобов 'язання відбувається в інтересах кредитора, якщо виконання прийняв сам кредитор.

• зобов'язання виконує сам боржник, якщо на цьому наполягає кре­дитор; .

• місце виконання зобов 'язання має принципове значення (тут береть­ся до уваги ризик транспортування, вартість перевезень тощо). Як­ що місце виконання в договорі не обумовлювалося, ним вважалося або місце проживання боржника (саме по місцю його проживання висувався позов), або місто Рим - за принципом: Рим - наша спіль­на вітчизна;

• має бути дотриманий час виконання (саме строками визначався нормальний ритм господарського життя). Час виконання встанов­лювався договором, в позадоговірних зобов'язаннях (наприклад, деліктних) - законом. Якщо час не визначався, діяло правило, за яким борг наступав негайно. Боржник, який не дотримав встанов­леного строку виконання, вважався в простроченні, тому нагаду­вання кредитора за зобов'язанням, строк виконання якого настав, не вимагалося. Після того, як боржник прострочив, кредитор, крім виконання самого зобов'язання, отримував право: а) вимагати по­криття усіх спричинених простроченням збитків (продукти зіпсува­лися); б) ризик випадкової загибелі індивідуального предмета зобо­в'язання переходив на боржника; в) кредитор мав право відмовити­ся від виконання зобов'язання, якщо воно втратило для нього інте­рес. Прострочення могло наступити і з вини кредитора, якщо він відмовлявся прийняти зобов'язання без поважних причин або не прибув на зустріч з боржником без поважних причин. В такому випадку кредитор мав компенсувати збитки боржника, ризик випа­дкової загибелі речі покладався уже на нього;

• виконання повинно строго відповідати змісту зобов 'язання, недопустиме дострокове виконання зобов'язання, якщо тільки така мо­жливість спеціально не передбачена у домовленості з кредитором, не допускається виконання зобов'язання по частинах. Заміна пред­мета зобов'язання (наприклад, віддати золотий зливок замість гро­шей) можлива тільки зі згоди кредитора.

Тема 8. Договори у римському приватному праві

Мета лекції - дати студентам уявлення, що договір є однією з центральних категорій римського права та є юридичним фактом, що лежить в основі зобов'язання.

Зміст

1. Поняття та види договорів у римському праві.

2. Умови дійсності договору.

3. Зміст договору.

4. Порядок укладання договору. Представництво

Література

1. Кройтор В.А., Сліпченко С.А., Смогуров О.В., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. – Х.: Эспада, 2008. – с. 126.

2. Новицкий И.Б. Римское право. - М.: ТЕИС, 1996. - С. 116-122.

3. Омельченко О.А. Основи римского права. - М.: Манускрипт, 1994.- С. 184-226.

4. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К.: Вентури, 1994. - С.168-260.

5. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К: Вентурі, 1997.-С. 171-268.

6. Рожина И.А., Мурыгин А.Н., Основные тенденции развития договорного права в Древнем Риме // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - 1996. - №1. -С.65-69.

7. Сліпченко С.О., Шишка Р.Б. Римське приватне право в схемах. - Х.: ХНУВС, 2003. – С. 350.

8. Харитонов Б. Категория обязательств в римском частном праве // Юридический вестник. - 1997. - № 1. - С.105-109.