- •Тема 1. Предмет і джерела римського приватного права
- •Термінологічний словник
- •Література
- •2. Римське приватне та римське публічне право
- •3. Історична роль римського цивільного права та його значення для сучасного юриста.
- •4. Поняття та види джерел римського цивільного права. Джерела виникнення та змісту римського цивільного права.
- •6. Форми діяльності римських юристів. Імператорські конституції
- •Тема 2. Вчення про позови
- •Термінологічний словник
- •Література
- •Тема 3. Особи
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття суб'єкта права.
- •3. Правове становище вільних та рабів.
- •4. Правове становище римських громадян, латинів, перегринів, колонів, вільновідпущеників
- •Тема 4. Сімейні правовідносини
- •Література
- •2. Поняття шлюбу в римському праві. Види шлюбу.
- •3. Законний римський шлюб та його різновиди. Конкубінат.
- •4. Порядок укладання та умови шлюбу. Припинення шлюбу. Розірвання шлюбу в римському праві.
- •6. Правові відносини батьків та дітей у римському праві. Інститут батьківської влади у Стародавньому Римі.
- •7. Опіка та піклування у Стародавньому Римі.
- •Тема 5. Речове право. Право власності
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття речевого та зобов'язального права.
- •2. Поняття та види речей у римському праві.
- •4. Поняття майна в римському праві.
- •5. Володіння у Стародавньому Римі
- •6. Поняття та зміст права власності.
- •7. Види права власності у Стародавньому Римі.
- •8. Виникнення та припинення права власності. Способи набуття права власності.
- •9. Захист права власності. Віндикаційний, негаторний та публіціанський позов.
- •Тема 6. Права на чужі речі
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття та види прав на чужі речі.
- •2. Емфітевзис, суперфіцій застава, сервітути у римському праві.
- •4. Виникнення, втрата та захист сервітутів.
- •Тема 7. Загальне вчення про зобов’язання
- •Термінологічний словник
- •Література
- •1. Поняття зобов’язального права та зобов’язання
- •2. Підстави виникнення зобов’язання
- •3. Поняття юридичного факту. Зміст зобов`язання.
- •4. Класифікація зобов`язань.
- •5. Сторони в зобов`язанні.
- •6. Виконання зобов`язання.
- •Тема 8. Договори у римському приватному праві
- •Література
- •1. Поняття та види договорів у римському праві.
- •2. Умови дійсності договору
- •3. Зміст договору
- •4. Порядок укладання договору. Представництво
- •Тема 9. Зобов’язання ніби з договорів
- •Література
- •Тема 10. Зобов’язання з приватних деліктів
- •Література
- •1. Делікти як джерело зобов’язань
- •2. Поняття деліктів.
9. Захист права власності. Віндикаційний, негаторний та публіціанський позов.
Розглянемо лише речово-правові засоби його захисту, які розроблені римськими юристами досить ґрунтовно. Це, зокрема, три спеціальні позови: віндикаційний, негаторний і публіціанський. Усі вони об’єднуються загальною назвою - речові позови.
Найважливішим серед них був, безсумнівно, віндикаційний позов (rei vindicatio). Він пред’являвся в тих випадках, коли одна особа стверджувала, що є власником речі, яка знаходиться у володінні іншої особи, і на цій основі вимагала, щоб річ була їй повернута.
Негаторний позов застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику нормально здійснювати своє право власності. Звичайно відповідачем за негаторним позовом був той, хто домагався користуватись якоюсь мірою чужою річчю.
Публіціанський позов. Уже відзначалося, що цим позовом захищалось добросовісне володіння. Згодом ним міг користуватися і власник, якщо він не міг довести права власності свого попередника.
Тема 6. Права на чужі речі
Мета лекції – показати студента досить ґрунтовно розроблені в римському праві способи користування чужою річчю.
Зміст
Поняття та види прав на чужі речі.
Емфітевзис, суперфіцій застава, сервітути у римському праві.
Земельні та особисті сервітути.
Виникнення, втрата та захист сервітутів.
Термінологічний словник
1. Право користування чужою річчю і одержання прибутків від неї - usufructus
2. Право користування чужою річчю без одержання прибутків від неї - usus
3. Право користування чужою землею для забудови – superficies
Література
1. Васильченко В., Михайленко О. Межі здійснення волі власника у Стародавньому римському та сучасному речевому праві України// Юридический вестник. - 1999. -№2. -С.127-129.
2. Кройтор В.А., Слипченко С.А., Смогуров О.В., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. – Х.: Эспада, 2008. – с. 126.
3. Новицкий И.Б. Римское право. - М.: ТЕИС, 1996. - С.87-115.
4. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.: Вентурі, 1997.- С. 129-170. .
Подопригора А.А. Основи римского гражданского права. - К: Вентури, 1994. - С.127-167.
Савельев В.А. Юридическая концепция собственности в Древнем Риме и современность // Сов. государство и право. - 1990. - №8 -С. 135-140.
Сліпченко С.О., Шишка Р.Б. Римське приватне право в схемах. - Х.: ХНУВС, 2003. – с. 350.
Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие. - М., 1973. - С.41-67.
1. Поняття та види прав на чужі речі.
Ще в стародавню епоху цивільне право в галузі речових відносин не задовольнялося тільки однією власністю і вже були відомі деякі права на чужі речі. Сутність прав на чужі речі полягала в тому, що суб'єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю, а в деяких випадках навіть розпоряджатися нею. Але оскільки це були права на чужі речі, які належали іншим особам, то, зрозуміло, особа, котра мала право на чужу річ, не могла володіти такими широкими правомочностями, як власник. Суб'єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю лише в певних обмежених масштабах.
Римське цивільне право розрізняло три види прав на чужі речі. Найстародавнішими з них були так звані сервітутні права, або сервітути (лат. servire - служити). Сервітути поділялися на речові й особисті.
Згодом преторська практика створила нові форми права на чужі речі - емфітевзис (спадкове довготермінове право на користування чужою землею) і суперфіцій (довготермінова оренда землі для забудови). До прав на чужі речі відноситься також заставне право, яке на той час набуло широкого розвитку. Ці види прав на чужі речі за обсягом і змістом істотно відрізнялися, хоч і мали багато спільного, про що мова йтиме далі. Теоретичні розробки прав на чужі речі пережили своїх творців і вийшли за межі Риму. Вони були сприйняті наступними правовими системами і набули подальшого розвитку.