2. Порядок подання та захист індивідуально-консультативної роботи студента

1. Звіт (есе) про виконання індивідуально-консультативної роботи студента подається у вигляді скріпленого реферату з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання на сторінках формату А4.

1. Індивідуальні завдання видаються студентам в терміни, передбачені робочим навчальним планом для студентів відповідних груп.

2. Виконання індивідуального завдання контролюється на консультаціях, графік яких розробляється і затверджується завідувачем ка­федрою на початку семестру.

3. Оцінка за індивідуально-консультативну роботу виставляється під час захисту у призначений позаурочний час на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу.

4. Оцінка за індивідуально-консультативну роботу є обов’язковим компонентом поточного оцінювання і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Кількість балів за виконання індивідуально-консультативної роботи визначає викладач на основі розподілу балів з курсу та заздалегідь повідомляє студентам Питома вага індивідуально-консультативної роботи у загальній оцінці з дисципліни, залежить від складності та змісту завдання і може становити до 5%.

3. Методичні вказівки до виконання індивідуально-консультативної роботи студента у вигляді анотації

3.1 Призначення і види анотацій

Анотування - інформаційний процес складання коротких відомостей про першоджерело, перше з ним знайомство, яке дозволяє судити про доцільність його більш детального вивчення надалі. Анотація (від лат. Annotatio - зауваження) гранично короткий виклад того, про що можна прочитати в даному першоджерелі. В анотації (як вторинний текст) перераховуються головні питання, проблеми, викладені в первинному тексті, а також може характеризуватися його структура.

На відміну від реферату, який дає можливість читачеві познайомитися з сутністю змісту, що викладається в першоджерелі, анотація не розкриває зміст документа, в ній не наводяться конкретні дані, характеристики, методики тощо, а вона дає лише загальні уявлення про його зміст. Анотація допомагає знайти необхідну інформацію з питання, що цікавить. Тому, анотація ближче до індикативного реферату.

При анотуванні відбувається аналітико-синтетична переробка первинних документів. Це творчий процес вимагає спільного розуміння, відтворення та узагальнення змісту першоджерела і оформлення відповідної анотації. Щоб справитися з цим завданням, студент повинен мати достатні знаннями з відповідної теми.

Існують наступні види анотацій:

• довідкові (називаються також описовими або інформаційними), що дають найбільш узагальнену характеристику матеріалу;

• рекомендаційні, що містять оцінку первинного документа та рекомендації щодо його використання;

• загальні, розраховані на широке коло користувачів і характеризують первинний документ в цілому;

• спеціалізовані, розраховані на вузьке коло фахівців і висвітлюють певні аспекти документа;

• аналітичні, що описують тільки ті частини первинного документа, які присвячені певній проблемі.

В основному складають довідкові (описові) анотації за матеріалами науково-технічного та техніко-економічного характеру.