2.4. Облік праці та зарплати

Основні положення з оплати праці визначені Кодексом законів про працю України. Питання державного і договірного регулювання оплати праці визначається також Законом України „Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із Законом У країни „Про оплату праці” заробітна плата — це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Документування господарських операцій повинно забезпечити одержання своєчасної та об’єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу підприємства здійснюється у бухгалтерії.

Обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади.

Оформлення працівників на роботу здійснюється на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу.

Для обліку використання робочого часу використовують табель, який веде уповноважена на те особа.

Табельний облік застосовується для аналізу і контролю за використанням робочого часу і станом трудової дисципліни. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам.

На основі табелю робочого часу у бухгалтерії складається відомість розрахунку заробітної плати(додаток 2) у відомості відображаються суми нарахованої зарплати, премії, доплати, лікарняні, відпускні, розміри утримань до фондів соціального страхування та суми до видачі працівникам на руки.

У Корпорації «Альтіс – Холдинг» проводиться індексація заробітної плати, основними правилами якої є:

1) її зобов’язані проводити всі працедавці;

2) індексують заробітну плату всіх працівників незалежно від її розміру в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) базовими вважаються місяці, в яких: фізичній особі підвищували заробітну плату або ввели постійну надбавку, премію, доплату чи іншу постійну виплату, у зв’язку з чим зросли її доходи; співробітника прийняли на роботу; підвищено розмір мінімальної зарплати і через це збільшилася зарплата працівника.

Згідно чинного законодавства утримання за досліджуваний період змінювались, а в 2011 звітному році здійснюватись у таких розмірах:

1) до Пенсійного фонду - 2 % або 1 % (якщо розмір заробітної плати менший прожиткового мінімуму);

2) до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 0,5% (якщо заробітна плата в межах прожиткового мінімуму) або 1 % (якщо розмір заробітної плати більший за прожитковий мінімум);

З) до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 0,5 %;

4) Податок з доходів фізичних осіб - 15 %.

Після проведення утримань працівнику видається заробітна плата на руки. Працівник підтверджує отримання заробітної плати підписом у платіжній відомості.