10. Інвестиційна політика в Україні

До інвестиційної політики висуваються досить жорсткі вимоги, оскільки вона має являти собою такий управлінський інструмент, який не просто реагує на зміни, що відбуваються, а, враховуючи існуючі характеристики інвестиційної привабливості країни, регіонів та галузей, працюючи на їх покращення, поєднує вирішення проблем інвестиційної сфери з досягненням перспективних цілей соціально-економічного розвитку. Дані умови, а також завдання ефективності використання інвестованих коштів диктують необхідність формування інвестиційної політики на основі розробки стратегії або збалансування плану здійснення інвестиційного процесу, розробки тактичних заходів, які, у свою чергу, повинні мати за основу пріоритетні напрями інвестування. Реалізація завдань розвитку ринкової економіки України, особливо у інвестиційній сфері, не привела до очікуваного значного зростання ефективності виробництва як на мікро-, так і на макрорівні. Більшість вітчизняних підприємств не має достатнього обсягу ресурсів навіть для забезпечення простого відтворення, продовжується фізичний і моральний знос виробничого потенціалу. Негативні наслідки має недооцінка багатьма посадовцями та підприємцями теоретичного обґрунтування практичних рішень інвестиційної діяльності. Розвиток реформаційних процесів підтвердив неможливість такого підходу до вирішення завдань розвитку ринкових відносин. Разом з тим стає очевидною необхідність глибоких наукових досліджень всього комплексу проблем державного регулювання інвестиційної діяльності. Очевидно, що стан виробничої бази, рівень її відповідності науково-технологічної моделі економічного зростання, а також, конкурентоспроможність України в цілому та її продукції зокрема, визначають її місце в системі міжнародного розподілу праці. Враховуючи на сьогодні розвиток світової економіки і виходячи із завдань реформування вітчизняного виробництва, особливу актуальності набувають питання розробки науково-обґрунтованої інвестиційної політики в Україні. Для економічної ситуації, що склалася на сьогодні, характерна низька інвестиційна активність.

11. Інвестиційна діяльність та суб'єкти.

Інвестиційна діяльність процес організації інвестування в реально існуючих у країні умовах господарювання. Суб'єктами інвестиційної діяльності є всі юридичні, фізичні особи, державні та недержавні установи, органи влади України та інших країн, які беруть участь у реалізації інвестиційного проекту. До суб’єктів інвестиційної діяльності віднесено інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій.

Суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Іншими словами, інвестор відмовляється від задоволення нагальних потреб у розрахунку на очікуване задоволення їх у майбутньому, але вже в більших розмірах.

Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних країн, а також держави в особі урядів. Учасники інвестиційної діяльності – громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестор визначає мету, спрямованість та обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. Держава і посадові особи не вправі втручатися в договірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своєї компетенції.

Як передбачено законодавством, інвестори можуть виступати в якості:

– покупців– продавців;

– замовників;

– кредиторів.

Інвесторам в умовах ринку надається широке коло повноважень відповідно до їх економічної самостійності. Це, перш за все, визначення цілей, спрямованості, видів та обсягів інвестицій, визначення складу інших учасників інвестиційної діяльності Законодавством передбачена заборона втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності.