39. Проблеми оцінювання інвестиційного ризику

Оцінювання ризиків — справа надзвичайно важлива для будь-якого інвестора. Для іноземного інвестора її значимість зростає, оскільки, потрапляючи в незнайоме середовище, він важче орієнтується, ніж вітчизняний інвестор. Саме тому для нього важливо знати недоліки та переваги різних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику, доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатися найчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.

Усі наведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в які фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і частка їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент суб'єктивного.

Отже, системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують потенційному інвестору можливості уникнути небезпеки.

Інвесторам, які вже діють за кордоном, важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.

Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.

До методів обмеження ризиків відносять:

1.Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик.

2.Створення резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.

3.Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації. Підбір такого проекту, який вкрай потрібний стороні, що приймає.

Диверсифікація ризику через розпорошення портфеля.

Оцінюючи ситуацію на інвестиційному ринку України, слід зазначити, що вона досить складна. Однак у процесі упорядкування правового поля діяльності всіх суб'єктів та інститутів ринку для інвестиційної діяльності буде створено значно більше механізмів захисту інтересів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.

40.Способи реалізації інвестиційних проектів Вибір способу освоєння інвестицій залежить від виду інвестиційного проекту,джерел його фінансування.Здійснюється за допомогою підрядного, господарського або змішаного способів.Підрядний спосіб-це організаційна форма виконання робіт самостійними, постійно діючими фірмами на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвест. діяльності. Підрядним способом можуть виконуватись будь-які види робіт: будівельні, монтажні,науково-дослідні, проектно-досліджув, ремонтні.Господарський спосіб-це така організаційна форма, за якої інвестиційні проекти реалізуються безпосередньо інвестором без залучення підрядника. При цьому функції інвестора, замовника і підрядника поєднуються однією юридичною особою, яка зветься забудовником і одночасно є розпорядником коштів, оперативним керуючим та виконавцем будівельно-монтажних робіт.Змішаний спосіб є комбінацією підрядного і господарського способів. Підрядником виконуються складні матеріаломісткі види будівельно-монтажних робіт,а забудовником-трудомісткий.

41. Заходи для запобігання ризикам. Залежно від виду проекта, його належності до того чи іншого типу портфеля розробляється система заходів протидії ризикам:- заставні операції і гарантування;- диверсифікація;- страхування;- лімітування; - розподіл;- еккаутинг та ін.

   При інвестиційному кредиті найбільшого поширення дістали такі засоби захисту від інвестиційного ризику, як позички під заставу та гарантовані кредити.Позички під заставу — це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава — це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у власність кредитора, то сьогодні вони, як правило, залишаються у користуванні позичальника, а кредитору у відповідності з контрактом переходять (уступаються) права володіння (цесія).Гарантований кредит видається під письмове зобов’язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати позичальником.

Одним з найефективніших методів збалансованості інвестиційного портфеля є Диверсифікація — це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Як правило, це здобувається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику.