55. Охарактеризуйте систему угод, колективних договорів.

За останні роки в Україні колективно-договірне регулювання трудових відносин набуло якісно нового значення. Закон України «Про колективні договори і угоди» став правовою основою для подальшого налагодження і поєднання інтересів роботодавців і найманих працівників для «розвитку системи колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин»1. Колективні договори і угоди фактично є юридичними актами узгодження інтересів сторін, їх співробітництва щодо забезпечення прав і гарантій найманих працівників, досягнення злагоди в суспільстві.

Акти соціального партнерства є різновидом нормативно-правових договорів, зміст яких охоплює норми права, прийняті за домовленістю сторін на основі попередніх переговорів. Колективні договори і угоди містять зобов'язальні положення, що є обов'язковими для роботодавців та їх об'єднань, представників найманих працівників та їх об'єднань, органів державної виконавчої влади. Умови колективних договорів і угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, які перебувають у сфері дії сторін, що їх підписали.

Колективно-договірне регулювання трудових відносин в Україні представлене на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях і здійснюється у формі колективних угод і колективних договорів. Відповідно колективні угоди з огляду на їх суб'єктний склад, сферу дії, зміст та співвідношення між ними поділяються на: •генеральну угоду, що укладається на державному (всеукраїнському) рівні; •галузеву угоду, що укладається на галузевому рівні; •регіональну угоду, що укладається на регіональному (адміністративно-територіальному) рівні.

56. Охарактеризуйте механізм функціонування соціального партнерства в Україні.

Система соціального партнерства функціонує на основі:

•діяльності органів соціального партнерства;

•взаємних консультацій, які проводять сторони соціального партнерства з метою попереднього вивчення та з'ясування позицій з питань регулювання соціально-трудових і пов'язаних із ними економічних відносин;

•обміну інформацією, необхідною для ведення консультацій, переговорів, укладенню колективних договорів і угод, здійснення контролю за їх виконанням;

•участі працівників в управлінні виробництвом;

•переговорів, які проводять сторони соціального партнерства з метою регулювання виникаючих питань і проблем, в тому числі при вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) відповідно до законодавства;

•укладення колективних договорів і угод, прийняття спільних рішень із питань регулювання соціально-трудових відносин;

•контролю за виконанням досягнутих домовленостей.

57. Опишіть міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин.

Світовий досвід свідчить, що жодна країна з розвинутою ринковою економікою не обходиться без активного втручання держави у процеси регулювання соціально-трудової сфери, хоча сфера, методи та масштаби державного впливу є різними.

Сприяння держави інституту колективних договорів та угод у країнах з розвинутою економікою полягає не лише у виконанні законодавчої функції та участі у переговорному процесі, а й у наданні урядовими структурами приватним підприємствам консультативної та науково-методичної допомоги з різноманітних питань - від надання інформації про рівень заробітної плати у різних сегментах ринку праці до допомоги у побудові систем оплати праці й застосуванні норм трудового законодавства.

У багатьох західних країнах (США, ФРН, Франції, Бельгії, Італії) за сприяння державних органів розроблені довідково-методичні матеріали з питань тарифікації робіт та персоналу, нормування праці, регламентації трудової діяльності.

Значна роль належить державним органам і в регулюванні питань, що пов'язані із застосуванням колективних договорів та угод, зокрема з установленням правової відповідальності за невиконання їх умов.Стабілізуюча і регулююча роль держави у галузі соціально-трудових відносин виявляється і в поширенні сфери дії укладених угод на інші підприємства та суміжні галузі. Хоча формально колективні договори поширюються лише на підприємства, представницькі органи яких підписали ці акти, проте нерідко їхні умови поширюються державними органами на інші суб'єкти господарювання. Підставою є боротьба з недобросовісною конкуренцією та необхідність створення єдиного соціального простору у сфері праці. Підприємці, які не охоплені колективними угодами, істотно знижують витрати соціального характеру, а тому отримують певний економічний виграш. Правовий механізм поширення укладених угод на інші підприємства діє у багатьох країнах Західної Європи