Питання для самостійної роботи:

1. Причини та наслідки Реформації.

2. Англіканство: історія та сучасність.

3. Протестантська теологія: минуле і сучасність.

Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:

1. Відповідь на перше питання потрібно розпочати з визначення поняття Реформації, вказавши, що це національно-визвольний та революційний рух у країнах Європи, що відбувався під релігійними гаслами. Основними соціально-економічними причинами Реформації були такі: криза феодалізму як суспільно-політичного й економічного ладу, розвиток товарно-грошових відносин, зміцнення позицій дрібної буржуазії, прагнення до подолання феодальної роздрібненості та утворення централізованих держав.

Саме у цей час католицька церква була найбільш впливовим інститутом феодального суспільства, тому будь-який суспільно-політичний рух неодмінно набував певної теологічної форми. Боротьбу проти католицької церкви очолив німецький теолог Мартін Лютер. Він оприлюднив 95 тез, у яких звинувачував католицьку церкву стосовно практики продажу індульгенцій. Незалежно від Лютера своїм шляхом до Реформації прийшов Ульріх Цвінглі (Німеччина), у Женеві реформацію здійснював Ж.Кальвін, у Англії проти засилля Риму виступив король Генріх VIII, щоправда з особистісних причин.

Важливим наслідком Реформації було те, що вона дала поштовх до консолідації націй та утворення національних держав у Європі. Святе Письмо – Біблія було перекладено національними мовами, які стали впроваджуватися у церковну практику. З появою Аугсбурзького віросповідання почалася епоха конфесійності в церковному житті, що заклало фундамент для ствердження принципу свободи совісті.

Подальший розвиток протестантизму пов’язаний з двома основними чинниками: виникненням нових деномінацій та модернізацією теологічних доктрин традиційного протестантизму.

2. Варто звернути увагу, що виникнення англіканської церкви розпочалося з ініціативи правлячих кіл. У 1534р. англійський парламент проголосив незалежність церкви від папи, а короля Генріха VIII– її главою. Саме з особистісних причин короля були розірвані церковні стосунки з Ватиканом. Було закрито монастирі, а їхнє майно конфісковано. Англійська церква прийняла протестантські догмати про виправдання вірою і про Святе Письмо як єдине джерело віри. Але при цьому залишився католицький догмат про церкву як необхідного посередника між Богом і людьми. Таким чином, англіканська церква поєднала католицькі та протестантські догмати. Ця церква є державною у Великобританії. Її постійним главою є монарх, який призначає вищих ієрархів – архієпископів та єпископів, які є довічними членами палати лордів.

2. Необхідно знати, що основи протестантської релігійної ідеології закладені у вченнях німецьких теологів М. Лютера і Ф.Меланхтона, швейцарців У.Цвінглі і Ж.Кальвіна. Реформація виступила на захист свободи особистості. На основі цих вчень виникла містична школа – пієтизм (з лат. – благочестя). Вважалось, що в стані релігійного екстазу людина стає рівною абсолюту, тобто завдяки власним зусиллям долає гріховність своєї природи. На грунті пієтизму сформувався новий напрям – романтизм, фундатором якого є Ф.Шлейєрмахер. Вважав, що релігійне почуття є вродженим і становить невід’ємну складову людської психіки. Вища і самодостатня цінність є не Бог, а сама людина. С.К’єркегор став засновником відразу двох напрямів сучасної релігійно-філософської думки: діалектичної теології та екзистенціалізму. Розумів релігійність як прояв справжньої людяності, акцентував на абсолютній трагічності людського існування. Головна позиція діалектичної теології – усвідомлення нездоланної прірви між Богом і людиною, святістю і гріхом (Д.Бонхоффер). Релігія і релігійність – не більше, ніж людські уявлення. Відповідальність людини перед вимогами світу є ознакою повноліття людини. Справжній інтерес протестантських модерністів і авангардистів полягає не в запереченні «надприродного», а в пошуах його нового сенсу в сучасному світі - шляхом пошуку Бога всередині світу.