- •Т-1.: Предмет релігієзнавства. Сутність та структура релігії
- •План лекції:
- •Методичні вказівки і рекомендації:
- •Проблемні ситуації:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т-2.: Суспільство та релігія: аспекти взаємодії
- •План лекції:
- •Семінар: Релігія та її роль в суспільстві
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Теми творчих робіт:
- •Реферати:
- •Додаткова література:
- •Зм 2 (т. 3-4): Історичні форми релігії т-3.: Походження релігії, концепції її виникнення. Ранні історичні форми релігії
- •Методичні вказівки і рекомендації:
- •Питання індивідуальної роботи:
- •План лекції:
- •Семінар: Національно-державні релігії країн Сходу: Китаю, Індії, Палестини.
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Теми творчих робіт:
- •Реферати:
- •Першоджерела:
- •Допоміжна література:
- •Зм 3 (т 6-11): Світові релігії
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Теми творчих робіт:
- •Реферати:
- •Першоджерела:
- •Допоміжна література:
- •Т-7.: Християнство: виникнення, вчення, організація
- •План лекції:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Теми творчих робіт:
- •Реферати:
- •Першоджерела:
- •Допоміжна література:
- •Зм 7.: Православ’я
- •План лекції:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки і рекомендації:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Першоджерела:
- •Допоміжна література:
- •Т-8.: Католицизм
- •План лекції:
- •Семінар: Католицизм та його особливості.
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Першоджерела:
- •Допоміжна література:
- •Т-9.: Протестантизм як реформоване християнство. Неопротестантизм
- •План лекції:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання до індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Теми творчих робіт:
- •Реферати:
- •Першоджерела:
- •Допоміжна література:
- •Т-10.: Іслам: походження, віровчення, культ
- •Питання до лекції:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання до індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Теми творчих робіт:
- •Реферати:
- •Допоміжна література:
- •Зм.: 11 Релігії в Україні
- •Питання до лекції:
- •Семінар: Сучасна релігійна ситуація в Україні
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання до індивідуальної роботи:
- •Проблемні ситуації:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Допоміжна література:
- •Форми і методи контролю оцінювання знань (для заочної форми навчання)
- •Контрольні питання з навчальної дисципліни:
- •Рекомендована література: Основна література:
- •Релігійні джерела:
- •Додаткова література:
Т-8.: Католицизм
Мета: осмислити сутність католицизму, як одного з християнських напрямів, з’ясувати особливості віровчення, культу та організації, звернути особливу увагу на сучасний стан цієї релігії.
Основні поняття: папство, курія, Ватикан, кардинал, патер, ксьондз, кюре, целібат, чернечий орден, інквізиція, індульгенція, конфірмація, чистилище, меса, екуменізм, культ серця, “filioque”, посмертне виправдання, хрестові походи.
План лекції:
Основні віхи формування католицької Церкви.
Становлення віровчення та культу в католицизмі.
Організаційна структура католицької Церкви.
II Ватиканський собор: політика оновлення католицизму.
Семінар: Католицизм та його особливості.
1. Особливості католицького віровчення та культу.
2. Організація католицької Церкви. Ватикан.
3. Другий Ватиканський собор: політика оновлення.
Методичні рекомендації до семінару:
1. Віровчення католицизму (як і православ’я) грунтується на Святому Письмі та Священному Переказі. Католицька Церква ще до розколу 1054р. вносила нові догмати до християнського Символу віри та коригувала культову практику. Так, у 539р. на церковному помісному соборі в Толедо було прийнято догмат філіокве (латин. filioque), суть якого полягає в тому, що Дух Святий сходить не лише від Бога-Отця, але і від Бога-Сина. І, оскільки, як свідчить Євангеліє від Матвія, Римська церква була заснована самим І.Христом за посередництвом апостола Петра, то, відповідно, вона претендує на першість у християнському світі. Єпископи Риму вважаються намісниками Бога, а відтак, вони не мають права помилятися. Звідси - догмат про непогрішимість папи Римського у справах віри та моралі, який проповідує з амвону. Цей догмат почав формуватися ще у Vст., але затверджено його було на I Ватиканському соборі у 1870р. Були розроблені учення про чистилище, про «наднеобхідні заслуги», що пов’язано з теорією й практикою індульгенцій. Надзвичайне значення має культ Богородиці (почав формуватися з IVст.).
Існують канонічні відмінності католицької Церкви. Вони мають обрядово-культовий характер. Духовенство приймає обітницю безшлюбності – целібат. Існує непорушність таїнства шлюбу – не дозволяються розлучення, мають особливості і інші таїнства. Значного поширення набув культ святих, поклоніння реліквіям та мощам. Богослужіння (Меса) супроводжується органною музикою. II Ватиканський собор (1962 – 1965рр.) визначив модернізацію культу та практики католицької Церкви. Сучасний католицизм є надзвичайно впливовим у світі значною мірою завдяки демократичності культу, а також своєю наближеністю до соціально-економічних та політичних процесів суспільства.
2. Католицька церква має централізовану організацію. Главою її є папа Римський (офіційний титул – Pontifex maximus), який обирається на конклаві (закритих зборах) двома третинами голосів вищих посадових осіб Католицької Церкви – кардиналів. Резиденція першоієрарха знаходиться в Ватикані (Папська держава, що розташована на території Риму). Адмістративними справами керує кардинальська комісія, церковними й політичними – Римська Курія (уряд)., створена ще в 1588р. Папою Сикстом 5. Тепер Курія – це Державний Секретаріат (центральний орган), 9 Конгрегацій, 12 Папських Рад, 3 Трибунали і 3 Відділи.
Велика кількість віруючих, що проживають на значній території, зумовила складну систему управління Церквою. Віруючі об’єднуються в душпастирські осередки – парафії, які територіально об’єднані в дієцезії, архідієцезії, митрополії на чолі з єпископами. Сукупність дієцезій у межах однієї держави формує Національну церкву, яку очолює кардинал. Національні церкви – складові єдиної Католицької церкви. Окрім Римо-Католицької Церкви, до католицизму відносяться ще 13 уніатських Церков, що визнали адміністративну владу і духовний авторитет Папи Римського, частково католицьке віровчення, але зберегли культову практику і внутрішній устрій. Найбільшою (чисельно) є Українська Греко-Католицька Церква. Дипломатичні стосунки з іншими державами Ватикан підтримує через своїх представників – Апостольських нунціїв (послів). Дипломатичні стосунки з Україною були встановлені у 1992р. Нинішній Апостольський нунцій в Києві – архієпископ Іван Юркович.
Католицька церква має велику кількість чернечих орденів: бенедиктинці, францисканці, домініканці, кармеліти, єзуїти та ін., які мають свої статути. Ці організації ченців спеціалізуються на провідницькій, місіонерській, виховній та благодійній діяльності. Нині існує майже 180 чернечих орденів.
Другий Ватиканський собор оголосив політику оновлення (аджорнаменто), що відтворено у 16 найважливіших документах. Головна суть цієї політики – модернізація соціально-політичної доктрини, курс на більш тісний зв’язок віровчення з сучасними реаліями в соціальній, політичній, економічній сферах. Основна мета Собору – розповсюдження віровчення шляхом євангелізації (навернення народів або окремих осіб в християнство). Теоретичне обгрунтування - у заповіді І. Христа своїм учням: «Ідіть і научіть усі народи» (Мв. 28.19). Програма євангелізації є цілісною соціально-політичною програмою римської ієрархії на сучасному етапі життєдіяльності церкви. На Соборі також було прийнято рішення про спрощення багатьох обрядів та пристосування їх до місцевих умов, запровадження при Богослужінні національних мов. Надзвичайно важливим у справі порозуміння в християнському світі стало рішення Собору про зняття взаємної анафеми, проголошеної в 1054р. Римською та Константинопольською Церквами.