Теми творчих робіт:

1. Роль буддизму в історії країн південно-східної Азії.

2. Буддійська та біблійна мораль: порівняльна характеристика.

3. Буддизм та індуїзм: спільне і відмінне.

4. Вплив релігійно-філософських ідей буддизму на суспільно-економічні відносини країн Сходу.

5. Чим відрізняються буддійська та християнська концепції спасіння?

Реферати:

1. Особливості віровчення і культу в буддизмі.

2. Буддійська мораль і етика.

3. Буддизм та брахманізм: спільне і відмінне.

4. Ставлення до жінки в буддизмі.

5. Вплив буддизму на економічний розвиток країн, що його сповідують.

Першоджерела:

1. Дхаммапада. – Угунс. 1991.

2. Сон Чоль Сыним. Поток золотого песка. − Донецк., 1993.

3. Будда. Истории о перерождениях.--М., 1991.

4. Судзуки Д. Основы дзен-буддизма. − Бишкек, 1993.

Допоміжна література:

1. Абаев Н.В. Чань-Буддизм и культурно-психологические традиции в средневековом Китае.--Новосибирск. 1989.

2. Будон Р. История буддизма. − СПб., 1999.

3. Буддизм // Религии мира. Энциклопедия для детей. − Т. 1.− С. 580-696.

4. Валпола Рахула Чему учил Будда. – Донецк., 1995.

5. Васильев Л. История религий Востока. − М., 1988.

6. Костюченко В.С. Классическая веданта и неоведантизм. – М. 1983

7. Психологические аспекты буддизма. – Новосибирск. 1991.

8. Кочетов А.Н. Буддизм.--М., 1983.

9. Радхакришнан Индийская философия. В 2-х тт. − М., 1996.

10. Словарь изотерических терминов.--СПб., 1992.

11. Томпсон М. Восточная философия. − М., 2000.

12. Торгинов Е.А. Введение в буддологию. − СПб., 2000.

13. Щербатской Ф.И. Избранные труды по буддизму.--М.,1988.

14. Эррикер К. Буддизм / Пер. с англ. − М., 2000.

Т-7.: Християнство: виникнення, вчення, організація

Мета: Розглянути основні причини виникнення християнства та основні етапи його становлення. Розкрити сутність християнського вчення, його роль в історії та культурі народів.

Основні поняття: християнство, Біблія, Месія, Ісус Христос, Царство Небесне, апостол догмат, єресь, Вселенські собори. Церква, схизма, чернецтво.

План лекції:

1. Соціально-історичні причини виникнення християнства.

2. Вчення Ісуса Христа та його сутність.

3. Виникнення християнської церкви.

4. Формування християнського віровчення та культу.

Семінар: Християнство як релігія Нового Завіту

1. Сутність ідей Нового Завіту. Християнство як релігія любові.

2. Раннє християнство: ідейні витоки, церковна організація, керигма.

3. Трансформація християнства в державну релігію Римської імперії.

4. Сутність ортодоксального християнського віровчення та культу.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Відповідаючи на перше питання необхідно зазначити, що термін Новий завіт використовується у двох значеннях − книги, збірки канонічних християських текстів та Одкровення християнської релігії, нової угоди, яку уклав Ісус з людьми. Основні ідеї Нового Завіту стали основними положеннями християнства. В Новому Завіті серед найбільш важливих є ідеї втілення Бога (єднання з людською природою), смерті Христа за гріхи людей, його Воскресіння з мертвих, вознесіння на небо та очикування приходу Спасителя в майбутньому. Разом ці ідеї закладають фундамент для християнства як асолютно нової релігійної доктрини, в якій людина набуває перспективу стати богоподібною, увійти в майбутнє Царство Бога. Святість стає можливою через віру, служіння та любов до Бога.

У прощальній бесіді Ісус Христос сказав своїм учням: «Заповідь нову даю вам: любіть один одного!». Любов до людей, до навколишнього світу означала і любов до Бога. Христос, укладаючи Новий Завіт, відновлює внутрішній зв’язок людини з Богом. Стрижнем нового релігійного вчення стало проголошення вищого блага і вищої мети не в земному житті, а за його межами. Людські пошуки мають спрямовуватися на пошуки Царства Божого, куди увійдуть прості люди, здатні духовно оновитися, а не багаті й могутні. У Нагірній проповіді І. Христос проголосив найвищу цінність означеної простоти. «Блаженними», тобто благословенними є ті, хто добровільно зрікся пристрастей, погорди, хто прагне правди. Духовне служіння можливе через покаяння та удосконалення «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний!». Віра у воскресіння Христа із мертвих, яке довело його божественність, стала наріжним каменем християнства.

2. Потрібно знати, що ідейними витоками християнства є, переважно, основні ідеї іудаїзму (Старого Завіту), а також релігійно-філософське вчення Філона та Сенеки про природжену гріховність людини та необхідність врятування душі за допомогою аскетизму та страждання. Філософське, ще з часів Геракліта, вчення про Логос теж знайшло свій вияв у релігійній ідеології. Тут Логос постає як посередник між Богом і людьми. Ним є Син Божий – Ісус Христос.

Перші християни жили громадами («екклесіями»). Зростання чисельності християнських громад потребувало упорядкування їх внутрішнього життя. З’являються диякони, що допомагали виконувати службу Божу, далі – єпископи. Це фактично була перша ієрархічна посада, яка дала початок кліру – християнському духівництву.

3. Важливо знати, що за імператора Костянтина християнська церква стає дозволеною і рівноправною з іншими релігіями (з часу Міланського едикту 313 р.). У 325р. християнство проголошується державною релігією Римської імперії і конституюється у державну церкву. Костянтин сприяв розширенню влади єпископату, особливо римського єпископа, який фактично став главою Риму. Але лише у 381 р., після нетривалого повернення до язичництва імператора Іліана Відступника, християнству надаються виключні права церкви у суспільстві. Імператор Феодосій забороняє усі язичницькі релігії та культи і перетворює християнство на монопольну ідеологію Римської імперії.

Трансформація християнства у державну релігію тривало довгий час. Серед факторів, які сприяли одержавленню християнства можна назвати оформлення церковно-державного союзу, яка у Візантії набула форми цезарепапізму. Одним з проявів тісних стосунів церкви й держави стали Вселенські Собори. У 325 р. було скликано у Нікеї перший Вселенський собор, який оформив організаційну структуру – ієрархію християнської церкви. В подальшому Собор стає найвищим органом управління світової християнської Церкви, яка в той час іменувалася Кафолічною (Вселенською). Після IV Вселенського собору (451р.) оформилося п’ять управлінських центрів − патріархатів: Римський, Константинопольський, Олександрійський, Антіохійський, Єрусалимський.

4. Висвітлення даного питання – це осмислення християнської ідеології, концентрованим виразом якої є Символ віри – стислий виклад 12 основних християнських догматів, які були прийняті на перших двох Вселенських соборах – 325 та 381 рр. Найважливіше положення християнства – догмат Боговтілення. Одне з центральних місць посідає догмат воскресіння Христа, яке проголошується запорукою майбутнього воскресіння всіх людей. Важливими є і інші догмати, які стверджують ідеї безсмертя душі, рай та пекло.

Найважливішими елементами християнського культу є таїнства. Християнські таїнства – це культові дії, через які, згідно зі вченням Церкви, передається віруючому Божественна благодать. Причащання або ж євхаристія (гр. «благодаріння») – центральне таїнство християнського культу, яке символізує причетність віруючих до спокутної жертви І.Христа і до Церкви, що є Тілом Сина Божого. Це таїнство здійснюється під час Богослужіння. Серед культових дій найпоширенішими є молитва, поклоніння іконам (у православ’ї), мощам святих, християнським реліквіям і святим місцям.