При втечі з під варти:

а) Засуджений до позбавлення волі, який перебуває за місцем позбавлення волі (в ході відправлення етапом, виконання робіт поза зоною колонії тощо.), утікає з-під конвою, а в випадках, коли згідно із ст. 78 ВТК має дозвіл на пересування за межами колонії без конвою, залишає маршрут пересування і не повертається до колонії; b) Особа, яка затримана як підозрювана у вчиненні злочину згідно ст. 106 КПК, або якій під час попереднього розслідування обрано запобіжний захід - взяття під варту згідно ст.155 КПК залишає ізолятор тимчасового утримання, слідчий ізолятор чи гауптвахту, втікає з-під конвою, з кабінету слідчого, при проведенні слідчої дії на місцевості, залишає зал суду тощо;

с) суб'єкт залишає установу, де відповідно до закону перебувають засуджені до цього виду покарання: виховнотрудові колонії, виправно-трудові колонії, тюрми, лікарні для ув'язнених, транзитнопересильні підрозділи. Під залишенням місця тримання або перебування під охороною слід розуміти навмисне самовільне перетинання (подолання) лінії охорони з метою втечі з-під варти.

Згідно з рекомендаціями МВС України від 6 березня 1995 р. щодо застосування вогнепальної зброї працівниками міліції при припиненні втеч осіб, взятих під варту, відбитті групових нападів злочинців та звільнення заложників лінією охорони вважається:

- в ізоляторі тимчасового утримання - стеля, вікна, двері камер і приміщень, огорожа двору прогулянок і контрольно-пропускного пункту;

• у залі судового засідання - стіни, підлога, стеля, двері та вікна зали (кімнати) судового засідання;

• у камері для тримання підсудних (засуджених) - стіни, стеля, підлога, двері та вікна камери;

• у кабінеті працівника дізнання, слідчого, прокурора або іншому приміщенні - стіни, стеля, вікна, двері;

• під час конвоювання у легковому автомобілі - салон автомобіля;

• під час конвоювання у вантажному автомобілі - борти і підлога кузова;

• Під час конвоювання у спеціальному автомобілі - стін, стеля, підлога, двері камер;

• під час конвоювання у залізничному, пасажирському вагоні - стіни, стеля, підлога, вікно, двері, купе;

• під час конвоюванні літаком (гелікоптером) - салон, двері, (люки);

• під час конвоювання на гужовому транспорті або пішки - умовна лінія розміщення найближчих до колонії конвоїрів.

Якщо втеча супроводжується нападом на працівника міліції, що загрожує його життю або здоров'ю, він застосовує вогнепальну зброю згідно з п. 2 ст. 15 Закону "Про міліцію".

Зброя для припинення втечі з-під варти може застосовуватись лише в тому випадку, коли особі, яка здійснює втечу, відомо про взяття її під варту в передбаченому законом порядку. Зброя не може бути застосована проти особи, якщо її не оголошена постанова, протокол, або інші документи, в яких зафіксовано рішення уповноважених на те органів або посадових осіб про її затримання або взяття під варту, якщо для цього не має інших підстав.

Закон надає працівникам міліції право застосовувати зброю для припинення тільки такої втечі, яка відбулась у них на очах. Зброя може застосовуватись з початку втечі до того моменту, коли особа буде затримана, або, навпаки, буде втрачена з поля зору працівника міліції (на це прямо вказано в нормі Закону

"для затримання особи, яка намагається втекти з-під варти", а не "втекла з-під варти").

Вогнепальна зброя може бути застосована для затримання особи, яка погрожує застосуванням зброї або інших предметів, і загрожують життю чи здоров'ю працівника міліції. На наш погляд, загроза життю і здоров'ю працівника міліції не може бути не розцінена як напад на нього. Особливості застосування зброї при нападі на працівника міліції розглянуті в коментарі до п. 2 ч. 1 даної статті.

Пункт 6 ч. 1 ст. 15 дає право працівникам міліції застосувати зброю для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями загрожує життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також такий, на якому встановлено соціальне обладнання або механізм (п. 1.9 Правил дорожнього руху). Поняттям "транспортний засіб" охоплюються, як механічні так і будь-які інші транспортні засоби.

Закон "Про міліцію" дозволяє працівникам міліції застосовувати вогнепальну зброю проти будь-яких транспортних засобів незалежно від їх відомчої належності, перебування в момент застосування зброї інших обставин.

Однак треба враховувати, що "Правила застосування соціальних засобів при охороні громадського порядку на Україні", затверджені Постановою Ради Міністрів УССР № 49 від 27 лютого 1991 р., забороняється застосовувати пристрої для примусової зупинки автотранспорту, що здійснюють перевезення людей (в тому числі і вантажних автомобілів), автотранспорту, який належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав, мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів; а також на гірських шляхах, ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

При застосуванні спеціальних засобів та зброї за умов, викладений у цій нормі, є дуже високий ризик тяжких наслідків, і тому працівникам міліції, виходячи з принципу спричинення найменшої шкоди, слід дотримуватись викладених у "Правилах" обмежень.

Застосовуючи вогнепальну зброю відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону "Про міліцію", працівник міліції зобов'язаний вжити всі можливі засоби, щоб не влучити у водія та пасажирів, а також в оточуючих. Стрільбу в даному випадку слід вести, як правило з близької відстані по задніх колесах транспортного засобу, що переслідується, так, щоб умови застосування зброї гарантували особисту безпеку водіям та пасажирам. Найбільш оптимальними умовами застосування зброї в даному випадку є: рівна, пряма ділянка дороги, відсутність зустрічного транспорту та пішоходів можливість безпечного з'їзду на обочину.

У законі прямо вказано, що зброя для зупинки транспортного засобу може бути застосована тільки шляхом його пошкодження, тобто працівник міліції не повинен застосовувати зброю, якщо не впевнений, що не зможе це зробити без ризику нанесення вогнепального поранення людям, які знаходяться у транспортному засобі, що переслідується, та оточуючим .

Разом з тим працівник міліції, який правомірно застосовував зброю для зупинки транспортного засобу, не повинен на наш погляд, нести відповідальність за смерть та тілесні ушкодження водію, майнову шкоду, що настала внаслідок перегортання, наїзду транспортного засобу, який вийшов з-під контролю цього водія.

Працівник міліції, що зупиняє за допомогою зброї транспортний засіб, та влучив при цьому у водія, буде нести відповідальність за необережний злочин, за винятком випадків, коли він не повинен був та не міг передбачити таких наслідків. Наприклад, коли куля рикошетом від колеса автомобіля влучає у водія, коли постріл відбувається в момент різкого маневру транспортного засобу, який переслідується, або в момент наїзду транспортного засобу працівника міліції на перешкоду, в результаті чого працівник міліції не може передбачити зміну напрямку польоту кулі.

Якщо водій транспортного засобу маневруванням останнього притискує на швидкості автомобіль працівника міліції до кювета або перешкоди, останній має право застосувати зброю.

Частина 2 ст. 15 забороняє застосувати та використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Закон не роз'яснює визначення "значне скупчення людей", тому в практичній діяльності працівник міліції повинен керуватися правилом: "Необхідно утримуватися від застосування вогнепальної зброї, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Під сторонніми особами слід розуміти всіх осіб, за винятком тих, проти кого є підстави до застосування зброї.

Треба підкреслити, що працівник міліції, як і всі громадяни, має право на необхідну оборону незалежно від того, знаходяться навколо нього люди чи ні. Працівник міліції, що застосував зброю для припинення загрози життю та здоров'ю навіть у багатолюдному місці, не може нести кримінальну відповідальність при умові, якщо він вжив заходів для того, щоб шкода, спричинена в наслідок його дій, не була надмірною та не була нанесена стороннім особам.

У частині 3 ст. 15 Закон надає право працівникам міліції використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, а також для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

Закон не називає випадків, в яких допомога може викликатися пострілами із зброї.

Виклик допомоги може бути здійснений на законних підставах у випадках, коли кому-небудь загрожує небезпека, при припиненні злочинних дій та затриманні злочинців.

Використовуючи зброю для виклику допомоги, працівник міліції, зрозуміло, розраховує не тільки на допомогу громадян та інших працівників міліції, але й на те, що злочинці або правопорушники припинять свої дії.

Постріли з вогнепальної зброї для подання сигналу тривоги проводяться в безпечному для оточуючих напрямі.

Закон дає право застосувати зброю для ураження небезпечних тварин, які спричиняють громадянам та співробітникам міліції тілесні ушкодження, або є загроза заподіяння таких ушкоджень. Немає значення, де виникли підстави застосування зброї, є тварина чиєюсь власністю чи ні, занесена вона до Червоної книги чи ні.

Правові підстави застосування зброї виникають уже тоді, коли тварина (найчастіше собака без повідка та намордника) кидається на людей, незалежно від того, знаходиться хазяїн тварини поруч чи ні. У випадках, коли хазяїн дає команду тварині, після якої вона атакує працівника міліції та людей, ніякого сумніву в правомірності застосування зброї бути не може.