1 Етап. Формування системи управління соціальною безпекою.

Систему управління соціальною безпекою можливо визначити як сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів соціального управління, яка складається з двох підсистем - управляючої та керованої. Управляюча підсистема здійснює управлінський вплив, а керована є її об'єктом. Система управління соціальною безпекою має включати наступні елементи.

Мету, яка надає процесу управління соціальною безпекою цілеспрямованість та визначає бажаний та можливий стан системи, що повинен бути досягнутий.

Метою управління соціальної безпеки є відвернення або зниження до прийнятної величини соціальних ризиків, створення умов попередження виникнення соціальних загроз та їхнього скасування, забезпечення соціального розвитку особи та суспільства як пріоритетних.

Завдання управління, що визначають предмет дії та передбачають її необхідність щодо переведення об'єкту управління в якісно або кількісно інший стан, спрямовують його розвиток у заданому напрямі через управлінський вплив.

Основними завданнями управління соціальною безпекою є: розвиток теоретичної підстави формування та забезпечення соціальної безпеки в системі державного та регіонального управління; виявлення причин та наслідків низької ефективності державного та регіонального управління соціальною безпекою; удосконалення концептуальних, законодавчих та нормативно- правових основ управління соціальною безпекою в системі національної безпеки, державної та регіональної політики; формування науково-методичних засад виміру та оцінки соціальної безпеки; розробка пропозицій з удосконалення регіонального управління для забезпечення соціальної безпеки.

Суб'єкти управління, які є головним елементом управляючої підсистеми, що безпосередньо здійснює управлінський вплив у системі управління соціальною безпекою. В залежності від рівня управління соціальною безпекою ними є центральні й місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Керована підсистема представлена об'єктами управління та об'єднує суспільні відносини та соціально-економічні процеси, які стосуються реалізації соціальних потреб та інтересів особи, суспільства, держави; структурні елементи системи соціальної безпеки (соціальні інтереси, загрози й небезпеки соціальній безпеці та чинники, що обумовлюють їх виникнення та розвиток).

Направленість на досягнення мети спонукає управлінську діяльність - сукупність дій суб'єктів управління, спрямованих на зміну характеристик об'єкту управління в заданому напрямі згідно з функціями управління.

Функції управління окреслюють конкретний вид управлінської діяльності, яка є об'єктивно необхідною для здійснення управлінського впливу на об'єкти управління та досягнення мети. Вони мають свої особливості, визначені об'єктом, рівнем управління та полягають в аналізі соціально-економічної ситуації, оцінці соціальної безпеки; маневруванні фінансовими та природними ресурсами регіонів з метою вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів; створенні в регіонах умов та механізмів саморегуляції забезпечення соціальної безпеки; заохочення до співпраці тих інституціональних одиниць, діяльність яких сприяє поліпшенню соціально-економічної ситуації в регіоні та країні в цілому; запровадженні та здійсненні соціальної експертизи управлінських рішень та контролю.

Основні правила управлінської діяльності, які повинні виконуватися суб'єктами управління, визначають принципами управління. Оскільки соціальна безпека є підсистемою системи національної безпеки, її принципи повинні відповідати принципам забезпечення національної безпеки.

Критерії - ознаки, що відбивають сутність соціальної безпеки з огляду на ефективність державного та регіонального управління.

Критеріями досягнення соціальної безпеки є: реалізація конституційних соціальних гарантій, захищеність соціальних прав і свобод громадян на всій території країни; забезпечення стандартів гідного життя на всій території України та задоволення базових соціальних потреб населення незалежно від місця проживання; збалансований соціально-економічний розвиток регіонів країни; відсутність надмірних міжрегіональних диспропорцій у соціальному розвитку держави, зниження кількості регіонів з відставанням соціально-економічного розвитку від середнього по Україні рівня; низький рівень соціальної напруженості в суспільстві; відсутність соціально-політичного протистояння окремих регіонів України; довіра населення до загальнодержавних і регіональних органів влади та місцевого самоврядування.

Практична реалізація принципів та функцій управління соціальною безпекою потребує та передбачає застосування певних методів, засобів та інструментів управління, за допомогою яких суб'єкти управління спроможні здійснити ефективний управлінський вплив, спрямований на досягнення мети.

Методи - способи впливу суб'єктів управління на об'єкти управління (соціально-економічні процеси, суспільні відносини тощо), основними серед них є: правові, адміністративні, економічні та донорські. Інструменти - підходи, які використовуються суб'єктами управління для забезпечення соціальної безпеки.

Згідно з визначеними методами при управлінні соціальною безпекою потребують застосування наступні інструменти: законодавче та нормативно- правове забезпечення в сфері національної безпеки, державного та регіонального соціального управління; державне замовлення, договірне стимулювання регіонального розвитку; соціальні норми та нормативи, критичні порогові значення соціальних показників; державні дотації, субсидії, податкові пільги; забезпечення здатності територіальних громад та органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно та відповідально вирішувати питання соціально-економічного розвитку, створення ефективних механізмів забезпечення їх активної участі у формуванні та проведенні державної регіональної політики; підвищення ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за вирішення покладених на них повноважень та завдань. Засіб - дія або система дій, що використовується для виконання певної роботи. Головним засобом забезпечення соціальної безпеки є Стратегія соціальної безпеки.