2

Лекція №4 основи технології з'єднання деталей швейних виробів. Клейові з'єднання.

4.1. Історія питання

Усі швейні вироби у тому чи іншому ступені піддаються дублюванню.

Класичний приклад дублювання - це чоловічий піджак. За давніх часів усі речі шили вручну без застосування швейного устаткування. Процес дублювання також відбувався вручну. Тверду прокладку вистьобували у різних напрямках, таким чином формуючи ділянку грудей, лопаток тощо.

З 1870 року для формоутворення швейних виробів застосували тверде лляне полотно, оброблене крохмалем. Пізніше почали підсилювати ділянку грудей, використовуючи бортову прокладку з вмістом кінського волосу. Незручність полягала в тому, що ширина таких полотен обмежувалася довжиною кінського волосу і складала 40-50 см. У 1910 році пан Хензель розробив і запатентував машину і метод для виробництва нескінченної крученої комплексної нитки з кінським волосом. Це дозволило створювати полотна будь-якої ширини і значно поліпшило якість бортових прокладок.. Таким чином, був створений зовсім новий вид бортових прокладок, що вплинуло на технологію обробки чоловічого піджака.

І в наші дні існують фабрики по виробництву чоловічих костюмів, що виробляють їх від першого стібка, і закінчуючи остаточною ВТО вручну. Й на сьогодні, це дуже дорогі костюми, їхня вартість може перевищувати вартість виробу від самого іменитого дизайнера у світі. Такі мині фабрики знаходяться в основному в Італії, адже саме Італія вважається колискою класичної школи чоловічого костюма.

Слово дублірин прийшло до нас із «шкіряної історії», процес дублення шкір, полягав у доданні твердості або навпаки м'якості шкірам. Це слово і запозичили для назви важливого проміжного шару у виробах.

Дублірин у сучасному розумінні, тобто з клейовим нанесенням прийшов до нас у 1961 році. Першим, хто винайшов клейове нанесення, на дублірин, був Француз Жорж Крюшеде. Пан Крюшеде чудовий технолог, у свій час він працював із Сонею Рикель, удягав президента де-Голя, і багатьох інших відомих людей.

Пан Крюшеде представив свій винахід на виставці в Кельні і зробив фурор. Байдужих до винаходу не залишилося. Виробники одягу, зокрема, костюмів, боялися розорення, вони повторювали: «Тепер усі стануть купувати клеєний одяг, і наші костюми стануть нікому не потрібні, тому що вони на декілька порядків дорожче». Інші були раді тому, що цей вид одягу стане більш доступний більшій кількості людей. Але той дублірин не був схожий на сьогоднішні клейові матеріали. Він був скоріше схожий на папір і після першого ж прання він успішно відклеювався. Жорж Крюшеде, не тільки успішно продовжує працювати, але також продовжує втілювати в життя свої винаходи в концерні «Леньер де Пикарди», Франція.

Сьогоднішні дублюючі матеріали мають високотехнологічну структуру основи і клейового нанесення, що дозволяє вироби з їх застосуванням піддавати не тільки хімічному чищенню, але і пранню.

Нова мода в області матеріалів постійно вимагає нових технологій дублювання і застосування нових прикладних матеріалів. Для цього використовується тонка пряжа з вовни, акрилу, полістеру, поліаміду й ін. матеріалів. Особливо легкі прокладкові матеріали потрібні для блуз та суконь. Виробництву жіночого одягу потрібні різнобарвні клейові для легких прозорих тканин верха. Фірмою «Хензель Текстиль» виробляється клейові матеріали в кольоровій гамі з 70 кольорів. Виготовлення прокладкових матеріалів може містити в собі до 18 виробничих процесів. Це:

• крутильне виробництво, що використовує кінський волос;

• ткацьке виробництво;

• трикотажне виробництво;

• фарбувальня;

• апретування;

• нанесення клейового покриття

Асортимент прикладних матеріалів для швейного виробництва складається з наступних груп:

• ткані клейові прокладки;

• в'язально-ткані (рашель) клейові прокладки;

• багатозональні клейові прокладки;

• прокладки для суконь та блуз;

• флизелінові клейові прокладки;

• клейові стрічки, тасьми, прокладки для нижнього коміра, поясів спідниць і штанів;

• прокладки для дублювання шкіряних і хутряних виробів (низькотемпературні прокладки);

• бортові прокладки.