Методичні вказівки для практичних робіт / 3.1. ОСНОВНІ ЗАХОДИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ

Основні заходи надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках виробничого характеру. Методичні вказівки до практичних та лабораторних занять для студентів всіх напрямів підготовки /Упор. І.В. Панасюк, В.О.Мусієнко, Ю.В.Клапцов, Л.І.Микитенко - К.: КНУТД, 2009. Укр.мовою

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

ОСНОВНІ ЗАХОДИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ ВИРОБНИЧОГО ХАРАКТЕРУ

Методичні вказівки до практичних та лабораторних занять для студентів усіх напрямів підготовки

Упорядники: І.В. Панасюк Ю.В. Клапцов Л.І. Микитенко В.О.Мусієнко

Відповідальний за випуск зав. кафедрою техногенної безпеки Панасюк І.В.

Затверджено на засіданні кафедри техногенної безпеки 15.05.2009 р.

____________________________________________________________________________________

Дільниця оперативної поліграфії при Київському національному університеті технології та дизайну

Київ-11, вул. Немировича-Данченка, 2

ОСНОВНІ ЗАХОДИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ ВИРОБНИЧОГО ХАРАКТЕРУ

Мета роботи: ознайомитись з сучасними проблемами виробничого травматизму, опанувати основні принципи надання долікарської допомоги при памороках, термічних та хімічних опіках, ураженні електричним струмом, тривалому ущемленні тканин тіла людини, непритомність.

Основні теоретичні положення

Причинами промислового травматизму є порушення норм безпеки праці, виробничої санітарії та незадовільний контроль з боку адміністрації підприємств (незалежно від фірми власності) та держави за дотриманням основних положень нормативних актів та інструкцій з охорони праці.

Виробничий травматизм значною мірою пов’язаний з організаційними факторами, зокрема з порушенням особливостей технологічного процесу, трудової і виробничої дисципліни, та об’єктивними факторами – експлуатацією несправного, зношеного та морально застарілого устаткування, машин, споруд.

За даними Інституту медицини праці АМН України, причини нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками розподіляються в такій послідовності:

—організаційні – 72%

—технічні – 17%

—психофізіологічні - 11%

За даними фонду соціального страхування від нещасних, випадків на виробництві та професійних захворювань України, понад 42% нещасних випадків, що сталися на виробництві, зумовлені порушеннями трудової та виробничої дисципліни.

Виробничий травматизм супроводжується крім медичних наслідків для людини, ще й правовими, соціальними та економічними. Щоденно на виробництві в Україні травмується в середньому понад 120 чоловік і гине 3-4 особи.

За даними статистичного аналізу за останні 10 років кількість тяжких травм зросла на 38,5%, що свідчить про зростання кількості людей, котрі отримали інвалідність на 18,6%.

Необхідно звернути особливу увагу на те, що виконання вимог і законодавства з охорони праці має важливе соціальне (збереження здоров’я, життя) так і економічне значення (зростання кількості та якості продукції, зменшення витрат на лікування).

Запровадження комплексних заходів з поліпшення умов праці дозволяє досягти зростання продуктивності праці на 15-20%.

Наприклад: забезпечення нормального освітлення на робочому місці збільшує продуктивність праці на 7-14%, скорочує брак на 25% і зменшує травматизм на 17%.

—раціональна організація робочого місця (висота, розміщення, санітарногігієнічні умови) підвищує продуктивність праці на 21%;

—використання відповідної кольорові гами при фарбуванні приміщень та обладнання підвищує продуктивність праці на 25%.

Основна задача майбутніх фахівців систематизувати, поглибити та закріпити одержані знання і безпосередньо використовувати їх у своїй професійній діяльності. Враховуючи стан виробничого травматизму, знання і вміння майбутнім фахівців надавати першу долікарську допомогу має особливе значення.

Своєчасна та правильно надана перша долікарська допомога не лише врятує життя потерпілому, але й забезпечить подальше успішне лікування.

За даними ВООЗ близько 30% потерпілих, які загинули внаслідок нещасних випадків, можна було б врятувати, якби їм своєчасно та правильно надали першу долікарську допомогу.

Перша долікарська допомога включає в себе комплекс простих, термінових дій, спрямованих на збереження здоров’я та життя потерпілого.

Надання першої долікарської допомоги потерпілому, вимагає дотримуватись основних принципів:

—правильність і продуманість;

—доцільність і швидкість;

—спокій і рішучість.

Людина, яка надає першу долікарську допомогу повинна дотримуватись певної послідовності в своїх діях:

—усунути вплив на організм всіх факторів, що загрожують здоров’ю та життю потерпілого;

—оцінити стан потерпілого і орієнтовно визначити, яку надати допомогу в першу чергу;

—в порядку терміновості виконати всі можливі дії щодо спасіння потерпілого (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання “з рота в рот”, або “з рота в ніс”, зробити зовнішній масаж серця);

—викликати терміново невідкладну швидку медичну допомогу;

—підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичної допомоги;

—в разі неможливого виклику швидкої медичної допомоги, організувати доставку потерпілого до найближчого медичного закладу;

—при наданні першої долікарської допомоги необхідно бути уважним і вкрай обережним, щоб не завдати шкоди собі і не причинити додаткових травм потерпілому (звільнення потерпілого з під дії електричного струму, з під завалів, з палаючого приміщення)

Для ефективної і правильної організації заходів при наданні першої долікарської допомоги необхідно дотримуватись основних вимог:

—в конкретному виробничому підрозділі повинні бути відповідальні особи за належний стан засобів і медикаментів для надання першої долікарської допомоги;

—систематично поновлювати і поповнювати таку аптечку.

Послідовність виконання практичної роботи 1. Надання першої долікарської допомоги при памороках

Внаслідок різного роду травм, сильного болю можливе ураження центра свідомості і управління-мозку. Причини – раптова недостатність кровонаповнення

мозку під виливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, нестачі свіжого повітря, тощо.

Ці фактори впливають на рефлекторне розширення м’язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Паморок є перехідний етап до непритомності.

Ознаки памороку:

—блідність обличчя; блювання;

—головокружіння;

—поверхневе дихання;

—слабке наповнення пульсу(40-50 ударів на хв.)

—потемніння в очах;

—дзвін у вухах;

—холодний піт.

Допомога:

—покласти потерпілого в горизонтальне положення (трохи підняти на 1520см нижні кінцівки для поліпшення кровообігу);

—розстебнути пояс і комір;

—забезпечити надходження свіжого повітря.

Можна дати понюхати нашатирний спирт на ваті. Потерпілому необхідно трохи спокійно полежати. Коли потерпілий у свідомості, тоді можна дати попити теплий чай, каву. Якщо потерпілий знепритомнів, не можна давати пити.

2. Термічні опіки

Причини – внаслідок дії високої температури (попадання на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів, полум’я тощо).

Ознаки – залежно від характеру травми розрізняють чотири ступені опіків: I – почервоніння шкіри і її набряк;

II – пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III – утворення некрозу шкіри (струпів);

IV – обвуглення тканин.

Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Опіки 1/3 –1/2 поверхні тіла і більше є небезпечними для життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже важкий і можливо виникнення больового шоку.

Допомога.

Зупинити контакт потерпілого з гарячими речовинами і терміново винести або вивести потерпілого з зони вогню. Якщо горить одяг негайно погасити і зняти тліючи залишки, а які прилипли до тіла ні в якому разі не можна здирати, а обережно позрізати ножицями. На обпечену поверхню тіла накласти ватно – марлеву пов’язку, змочену в спирті. При наявності 0,5%-го розчину новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню. При опіках незначного розміру І – ступеня можна обмежитися змазуванням обпеченої шкіри 2-3% ним розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильної пов’язки (не можна накладати пов’язку на опіки обличчя). У випадку значних опікав, потерпілого необхідно загорнути в чисте простирадло, а зверху накрити теплою ковдрою. При значних опіках кінцівок необхідно накласти на них транспортні шини.

Потерпілий зі значними опіками, знаходиться в край тяжкому стані і йому необхідно надати необмежену кількість пиття (водно – соляний розчин – 0,5 чайної ложки соди та одна чайна ложка солі на 1л. води), теплий та солодкий чай тощо. Для зменшення больового стану дати потерпілому таблетку знеболюючого або 100-150 мл. вина чи горілки. Потерпілого ІІ –ІV ступенів, незалежно від площі опіків, необхідно негайно направити до медичного закладу. Під час транспортування потерпілого не допускати його переохолодження, не можна доторкатися руками до ушкоджених ділянок тіла, не можна проколювати пухирі та відривати шматки одягу, не можна накладати мазі, давати пігулки та робити примочки.

3. Хімічні опіки

Причини – внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору та інших агресивних речовин. Також при вибухах та горінні хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки – зовнішні основні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним і в залежності від глибини ураження шкіри поділяються на чотири ступні.

Кислотні опіки дуже глибокі і на шкірі утворюється сухий струп. Від сірчаної кислоти струп має сіро-білий колір з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Азотна кислота утворює струп світло-жовтого колір. Опіки частин тіла лугами утворюють білий колір.

При опіках лугами тканина волога, а тому ці опіки переносяться важче, ніж кислотні опіки.

Допомога

В разі попадання хімічної речовини на одяг потерпілого необхідно швидко його зняти, розірвати чи розрізати на місці події. Потім швидко механічно видаляють хімічну речовину, що потрапила на шкіру і енергійно змивають її струменем води (ефективніше під тиском – з водопроводу) протягом 15-20 хв.

Необхідно після промивання водою уражені ділянки шкіри обробити такими розчинами:

—при кислотних опіках – 2% – ним розчином соди чи мильною водою;

—при лужних опіках – 1-2% – ним розчином оцтової, лимонної чи борної кислоти.

—при фосфорних опіках-роблять примочки 5%-го розчину марганцевокислого

калію.

Після такої обробки на уражені ділянки шкіри необхідно накласти суху пов’язку. При попаданні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло 3% - ним водним розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. Якщо хімічна речовина потрапила через стравохід до шлунку необхідно пити сирі яйця або соняшникову олію. Не можна змивати хімічні речовини, які можуть займатися чи вибухають при взаємодії з водою. Якщо невідома хімічна речовина, що викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, то в такому разі необхідно накласти чисту суху пов’язку. Після надання першої допомоги потерпілого з хімічними опіками необхідно терміново доставити до медичного закладу.

4. При ураженні електричним струмом

Причини – внаслідок протікання електричного струму через тіло людини. При уражені організму людини струмом визначальне значення мають не фізіологічні чинники організму людини, а фізичні параметри електричного струму (напруга, рід і частота струму).

Тяжкість ураження організму людини електричним струмом визначається також тривалістю дії струму та шляхами його протікання через тіло людини. За статистичними даними, кількість електротравм від загального числа нещасних випадків із смертельними наслідками становить 11-17%.

Ознаки – залежно від умов і шляхів проходження електричного струму через тіло людини електричні травми поділяються на:

—місцеві (викликають місцеве ушкодження окремих поверхневих ділянок шкіри, іноді м’яких тканин, а також зв’язок і кісток). Характерними ознаками місцевих електричних травм є електричні опіки, металізація шкіри, механічні ушкодження, електроофтальмія.

—загальні (або електричні удари)- уражається центральна нервова система та існує загроза ураження всього організму людини внаслідок порушення

нормальної діяльності життєво важливих органів і систем людини (серце, легені, головний мозок). Це найнебезпечний вид ураження організму електричним струмом.

Характерні й найпоширеніші шляхи (петлі) проходження електричного струму через тіло людини зображені на рис.1.

Найнебезпечніші є шляхи: а – голова-руки-ноги; б – голова-руки; в – голова-ноги,

так як у цих випадках електричний струм проходить через всі життєво важливі органи: серце, головний та спинний мозок, бронхолегеневу систему.

г – рука-рука д – ліва рука-ноги

е – права рука-ноги ж – нога-нога

Рис. 1. Характерні шляхи (петлі) проходження електричного струму через тіло людини

Характер і наслідки електротравм суттєво залежать від частоти струму. Залежно від сили струму і шляхів його проходження через організм людини

наслідки ураження − загальні електротравми (електричні удари) умовно поділяються на чотири ступені:

І – судомне скорочення м’язів, що супроводжується болями без втрати свідомості;

ІІ – судомне скорочення м’язів з втратою свідомості та зупинкою дихання;

ІІІ – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності. ІV – клінічна смерть.

Клінічна смерть є перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення серцевої діяльності та дихального процесу. У людини, яка перебуває в стані клінічної смерті, відсутні всі ознаки життя:

—вона не дихає;

—відсутнє серцебиття;

—відсутність реакції на больові подразники;

—зіниці очей різко розширені і не реагують на світло.

Загальна електрична травма (електричний удар) може викликати чи загострити серцевосудинні захворювання (підвищення або пониження артеріального тиску, стенокардію, аретмію серця), нервові захворювання, ендокринні порушення, а також послаблення пам’яті та уваги.

Допомога:

Необхідно швидко звільнити потерпілого від дії електричного стуму. При цьому особлива увага людини, яка надає допомогу потерпілому, повинна бути направлена на дотримання правил електричної безпеки, щоб самій не потрапити під вплив електричного струму. Необхідно обов’язково в своїх діях, враховувати величину напруги, під яку потрапив потерпілий.

Вивільнити потерпілого з під дії електричного струму можна наступними діями:

—виключенням системи живлення, або електрообладнання;

—можливим закорочуванням фаз за допомогою перекидання (замикання) на струмопровідні проводи металевої перемички;

—механічним відтягуванням потерпілого і відривом його від місця ураження.

При напрузі до 1000В для звільнення потерпілого провід можна відкинути (вирвати з рук потерпілого) за допомогою сухої палиці, дошки. Провід можна також перерубати сокирою.

Вивільнити потерпілого від джерела струму можна і руками, попередньо надягнувши діелектричні рукавиці, або ж в крайньому випадку, накинувши на них сухий одяг. При цьому необхідно стати на неструмопровідну (діелектричну) підстилку (дошку, резиновий коврик і т.д.)

При напрузі понад 1000В для звільнення потерпілого необхідно використовувати лише ізолюючу штангу, ізолюючі кліщі, одягнувши при цьому діелектричні рукавиці і взути діелектричні боти. Якщо потерпілий перебуває на висоті, необхідно вжити попереджувальні заходи, щоб під час знеструмлення потерпілий не впав та не отримав механічного пошкодження.

Звільнивши потерпілого від джерела струму необхідно якнайшвидше визначити вид і ступінь отриманої електротравми і в залежності від цього надавати першу долікарську допомогу і негайно викликати швидку медичну допомогу, або доставити потерпілого до найближчого медичного закладу. Необхідно пам’ятати,

що потерпілого із електричною травмою не можна залишати без догляду, доки його не огляне лікар, так як у потерпілого не виключається розвиток негативних процесів, які можуть привести навіть до зупинки серця та дихання.

Якщо потерпілий у свідомості, його необхідно покласти на суху підстилку, накрити ковдрою, забезпечити йому повний спокій і до прибуття лікаря постійно спостерігати за його диханням і пульсом. Навіть при умові, що потерпілий почуває себе добре, не дозволяйте йому рухатися.

Навіть коли у потерпілого відсутнє дихання, серцебиття і пульс, больові подразники не викликають жодних реакцій, зіниці розширені і не реагують на світло, потрібно негайно проводити штучне дихання і закритий масаж серця.

Для проведення штучного дихання насамперед перевіряють порожнину роту, щоб відновити прохідність верхніх дихальних шляхів. Для цього вказівним пальцем (обмотати бинтом чи носовою хустинкою), звільняють рот від всього стороннього (згустки крові, слиз, блювотна маса і т.д.). Якщо запав язик, голову потерпілого слід повернути набік підтримати щелепу і негайно розпочати штучне дихання.

Потерпілого кладуть спиною на жорстку поверхню (підлогу, на дорогу, на дошки і т.д.), підклавши під лопатки зроблений з одягу валик. Розгинають потерпілого, закидають його голову назад так, щоб максимально відвести підборіддя від грудної клітки, розстібують пояс і комір, щоб полегшити процес дихання.

Найефективнішим способом штучного дихання є вдування повітря в рот або ніс потерпілого. У ніс вдувають повітря тоді, коли у хворого ушкоджені губу, нижня чи верхня щелепа.

Штучне дихання “із рота в рот” роблять так: особа, яка надає допомогу, пальцями затискає ніс потерпілого, робить глибокий вдих, притискує свої губи до губ потерпілого швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад.

Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятівник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає відбувається пасивний видих. При цьому рот потерпілого має бути відкритий. З гігієничною метою необхідно рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, косинка, бинт, поділ сорочки і т.д.) Вдування повітря потерпілому слід проводити ритмічно з однаковою частотою 15-20 разів на хвилину.

Процес штучного дихання способом “із рота в рот” показаний на рис.2

Рис. 2. Процес штучного дихання способом “із рота в рот” а – видих; б – вдих.

Необхідно знати, що робити штучне дихання дуже складно. Той, хто надає допомогу, особливо при надто енергійному вдиханні повітря, може сам відчути запаморочення, слабкість і навіть знепритомніти. Тому необхідно, щоб приблизно

через кожні 60-120 с, особи, які виконують штучне дихання, замінювали одна одну. Це значно підвищить ефективність допомоги потерпілому. У разі потреби штучне дихання поєднують з непрямим масажем серця. Потерпілого кладуть також на тверду поверхню (рис. 3)

Рис. 3. Зовнішній (непрямий) масаж серця

а – положення серця під час піднімання рук; б – положення серця під час натискання рук.

Особа, що надає допомогу стає на коліна з лівого боку потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва (прощупати м’який кінець груднини і приблизно на 2 пальці вище цього місця) і почати негайно енергійно робити масаж – ритмічне стискання серця між грудниною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину.

Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалася в глибину на 4-5см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають.

При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох секунд зіниць, рожевіє шкіра обличчя і губ, з’являються самостійні вдихи. Непрямий масаж серця і штучне дихання слід проводити до відновлення серцевої діяльності й дихання.

Не можна ніколи відмовлятися від надання допомоги потерпілому вважаючи його мертвим. Досвід свідчить, що своєчасно надана невідкладна долікарська допомога потерпілому в стані клінічної смерті, як правило, дає позитивні наслідки та сприяє повному одужанню і поверненню до звичайної роботи.

Відомо багато випадків оживлення людей, уражених струмом після 3-4, а в окремих випадках після 10-12 год, протягом яких безперервно робили штучне