мыкроеконом

Функція граничної виручки є похідною від загальної та буде дорівнювати:

Р

D

Е>1

E=1

E<1

TR

- TR

Q

QE

Рис.12.1. Попит та виручка монополіста.

Аналізуючи даний малюнок, бачимо, що ціна та кількість змінюються у відповідності до лінії попиту. Стосовно загальної виручки, то при збільшенні випуску продукції, вона спочатку збільшується, досягаючи максимуму, а потім починає зменшуватись, що залежить від того, еластичним чи нееластичним є попит.

Отже, на ринку досконалої конкуренції фірма може маніпулювати лише обсягами свого виробництва, а її прибуток обмежується ринковою ціною, яка не залежить від виробника. На ринку монополії виробник має змогу впливати і на обсяги, і на ринкову ціну. Хоча таке маніпулювання в певній мірі обмежується ринковим попитом.

12.3. Максимізація прибутку на ринку монополії, короткострокова рівновага

Метою монополіста, так як і досконалого конкурента, є максимізація економічного прибутку. Але він повинен прийняти рішення не тільки стосовно обсягів виробництва, а й ціни продукції.

Для визначення оптимального обсягу виробництва та ціни, що буде максимізувати економічний прибуток фірми, монополіст також може використовувати два підходи:

131

1) порівняння загальної виручки та загальних витрат – різниця між цими величинами повинна бути максимальною:

Згідно першого підходу, графічна модель визначення оптимального обсягу випуску, що максимізує прибуток фірми, має вигляд, який представлено на

Рис. 12.2. Максимізація прибутку монополіста на основі загальних показників.

Як видно на рисунку вище, між лінією виручки та лінією витрат, знаходиться зона прибутковості (відстань між точками c та d). Максимальний економічний прибуток фірма отримає при тому обсязі виробництва, де відстань між лініями TR і ТС буде максимальною (відстань між точками А та В). Графічно максимальна відстань визначається за допомогою дотичних, які мають однаковий кут нахилу до ліній загальної виручки та загальних витрат. Слід зауважити, що максимізація прибутку та максимізація загальної виручки є різними поняттями. Так, після проходження на графіку точки А загальна виручка продовжує зростати, але загальні витрати після проходження точки В зростають ще швидше, тому прибуток фірми починає зменшуватись. Точки с та d є точками беззбитковості (ЕР = 0), за ними знаходиться зона збитковості.

Згідно з другим підходом, графічну модель визначення оптимального обсягу виробництва, який максимізує прибуток фірми, відображено на рис.

12.3.

Аналізуючи графік, бачимо, що доки гранична виручка МR буде перевищувати граничні витрати МС, фірма-монополіст буде отримувати прибуток. Перетин ліній MR и MC (точка А) визначає оптимальний обсяг випуску, за якого прибуток буде максимальним. Після проходження цієї точки

132

граничні витрати перевищать граничну виручку і монополіст буде нести збитки від виробництва кожної наступної одиниці продукції.

Р, АТС

Рис. 12.3. Максимізація прибутку монополіста на основі граничних показників.

Ціна та витрати визначаються перпендикуляром проведеним з точки Qm на лінію середніх витрат та лінію попиту. Крива попиту показує, яку ціну готові заплатити споживачі за певний обсяг продукції. Так за кількість товару Qm споживач готовий заплатити ціну, яка відповідає Рm.

Прибутку на одиницю продукції відповідає відстані між ціною Рm на лінії

монополіста. Стосовно кривої пропозиції, то для фірми-монополіста вона не визначається. Це пов’язано з тим, що на досліджуваному ринку ціна залежить лише від попиту споживачів на їхню продукцію.

Монополіст, так як і досконалий конкурент, може при оптимальному обсязі виробництва, як максимізувати прибутки, так і мінімізувати збитки. Все залежить від розташування кривої попиту D та кривої середніх витрат AC.

Так, якщо на ринку склались несприятливі умови і крива попиту D опинилась нижче кривої середніх витрат АТС, то фірма в короткостроковому періоді може не отримати прибутку ( рис. 12.4). В цьому випадку її метою буде мінімізація збитків. Щоб їх мінімізувати монополіст повинен дотримуватися правила граничного випуску, тобто обрати такий обсяг виробництва, за якого МR = МС. За графіком цьому обсягу виробництва відповідає кількість Qm (рис.

12.4).

Хоча фірма в даному випадку буде нести збитки, проте, вони будуть мінімальними. Монополіст у короткостроковому періоді, так як і досконалий конкурент, буде продовжувати своє виробництво доки ціна буде більшою за середні змінні витрати AVC. Якщо лінія попиту переміститься нижче лінії середніх змінних витрат, то фірма-монополіст зможе мінімізувати свої збитки лише шляхом припинення виробництва. Якщо така ситуація виявиться тривалою, то монополіст змушений буде ліквідувати фірму та залишити галузь.

133

Але необхідно зазначити, що такі випадки є рідкісними. Як правило вони отримують монопольно високі прибутки.

D

MR

Q

Qm

Рис. 12.4. Мінімізація збитків монополіста в короткостроковому періоді.

Отже, у фірми-монополіста не існує абсолютних гарантій на отримання економічного прибутку в довгостроковому періоді. Вона буде отримувати прибуток лише в тому випадку, якщо попит на ринку буде таким, що дозволить продавати продукцію за ціною, яка буде перевищувати витрати монополіста.

12.4. Максимізація прибутку монополіста

вдовгостроковому періоді

Удовгостроковому періоді монополіст буде виробляти продукцію лише у випадку, коли зможе покрити всі свої сукупні витрати. Обираючи оптимальний обсяг випуску, він орієнтується на довгострокові прогнози, щодо ринкового попиту.

В довгостроковому періоді монополіст, як і досконалий конкурент, може вільно змінювати масштаби свого виробництва. Якщо він розробив декілька

варіантів свого розвитку залежно від обсягів використання факторів виробництва, тоді для кожного можна знайти оптимальний обсяг виробництва і ціну, які максимізуватимуть прибуток (на основі правила MR = МС). Фірма може оберати той варіант, який передбачає найбільший прибуток для неї. Таким чином, найкраща короткострокова рівновага стає одночасно довгостроковою рівновагою монополіста.

Для монополіста буде закономірним те, що в довгостроковому періоді рівноважна ціна завжди перевищує довгострокові середні та граничні витрати:

На відміну від досконалого конкурента, монополіст у довгостроковому періоді завжди зберігає економічний прибуток. Це йому вдається завдяки існуванню цілого ряду бар’єрів, які перешкоджають вільному входу інших виробників на його ринок. Таким чином, не маючи конкурентів, монополіст не

134

вважає за потрібне працювати за ціною, що дорівнює мінімальним довгостроковим середнім витратам. Тому і обсяги виробництва у монополіста будуть меншими, ніж у досконалого конкурента.

Але необхідно зазначити, що у певних обставинах на ринку монополії виникає справедлива тенденція до зниження економічного прибутку. Це відбувається тоді, коли конкуруючі фірми починають розвивати виробництво близьких замінників.

Отже, монополіст завжди призначає ціну вищу за граничні витрати (як в тривалому, так і в короткому періоді), що є показником монопольної влади. Але рівень підвищення ціни залежить від еластичності попиту на його продукцію: якщо попит не еластичний, то підвищення ціни буде значним; якщо попит еластичний, то підвищення ціни буде незначним.

12.5. Цінова дискримінація

У моделі простої монополії Виходять з того, що всі одиниці продукції продаються за однаковою ціною. Така цінова політика фірми необхідна для того, щоб уникнути перепродажів своєї продукції. Але існують фірми, які встановлюють для різних споживачів різні ціни на один і той самий товар. Якщо фірма встановлює різні ціни для різних споживачів і це ніяк не пов’язано з різними витратами, то така ситуація означає, що фірма застосовує цінову дискримінацію.

Цінова дискримінація – це продаж одного і того ж товару за різними цінами різним покупцям. При цьому відмінності в ціні не пов’язані з різними витратами.

Так, наприклад, продаючи квитки на поїзд для дорослих по більш високій ціні, а для дітей – по більш низькій, монополіст застосовує цінову дискримінацію, так як різна ціна не пов’язана з різними витратами.

Монополіст маніпулюючи цінами та обсягами виробництва, як правило, намагається зменшити обсяги та збільшити ціни. Проте, якщо є можливість застосувати цінову дискримінацію, він стає зацікавленим у розширенні обсягів свого виробництва.

Найбільш сприятливим для застосування цінової дискримінації є ринок послуг, бо саме тут унеможливлюється перепродаж. На ринку товарів цінова дискримінація може бути застосована, якщо ці ринки знаходяться на великій відстані або відокремлені високими тарифними бар’єрами.

Цінова дискримінація може бути застосована, якщо виробник:

1)має можливість встановити повний контроль над цінами;

2)впевнений, що його продукція не буде перепродана;

3)може згрупувати споживачів за їх купівельною спроможністю.

На рис. 12.5. показано, яку виручку отримує виробник до застосування цінової дискримінації та після.

Бачимо, що TR2 значно більша ніж TR1. Це підтверджує те, що для монополіста застосування цінової дискримінації є досить вигідним, але він не завжди може це зробити.

135

Загалом виділяють три ступеня цінової дискримінації:

1-й ступінь: коли кожна одиниця товару продається по особливій ціні; 2-й ступінь: коли на різних сегментах ринку товар продається по різним

цінам; 3-й ступінь: коли на різних ринках товар продається по різним цінам.

Для споживача цінова дискримінація має як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку збільшуються обсяги продукції на ринку, що є позитивом. Але з іншого боку монополіст привласнює надлишки споживачів, що є негативом.

Монополія не єдина ринкова структура, в якій може бути застосована цінова дискримінація. Будь-яка фірма, яка в змозі впливати на ціну, може розділити споживачів за їх купівельною спроможністю, а також впевнена, що товар не можливо перепродати, буде намагатись застосувати цінову дискримінацію, так як це веде до зростання загальної виручки фірми і відповідно прибутку.

Цінову дискримінацію часто вважають соціально несправедливою. Проте, у певних випадках вона здатна приносити користь. Так, наприклад, студенти, які не мають змоги платити за навчання, мають можливість навчатися.

12.6. Позитивні та негативні сторони монополії. Регулювання монополії

Аналіз монополії показав, що його ціна завжди буде перевищувати граничні витрати. Це приводить до того, що споживач буде нести значні втрати. Але з іншого боку, висока ціна є стимулом для підприємців, що приводить до активізації науково-технічного прогресу та до розвитку економіки країни в цілому. Отже, монополія несе за собою не лише негативні, а й позитивні наслідки.

136

Проте, розглядаючи зазначену ринкову структуру, необхідно детально проаналізувати негативні аспекти її впливу на економіку. Серед них можна виділити такі:

1)ціни у монополісти завжди будуть вищими, ніж у досконалого конкурента (Р>ATCmin), а обсяги виробництва – меншими. Це означає, що монополіст ніколи не досягає ефективного розподілу ресурсів;

2)з точки зору суспільства, монополія великі суми коштів витрачає неефективно для утримання свого монопольного становища. Це можуть бути витрати на рекламу, на антирекламу на продукцію конкурентів, на підкуп державних службовців з метою лобіювання інтересів монополістів, на демпінгове встановлення цін на свою продукцію з метою витіснення потенційних конкурентів з галузі;

3)монополія неоднозначно впливає на науково-технічний прогрес. Це відбувається тому, що монополіст досить часто не зацікавлений впроваджувати

увиробництво досягнення НТП, оскільки він і без того може отримувати максимально високі прибутки. В результаті витрати у монополіста завжди будуть більшими від мінімально можливих. Крім того, він може скуповувати винаходи і не використовувати їх, таким чином не даючи можливості конкурентам скористатись ними та створити конкуренцію.

4)монополія сприяє нераціональному розподілу ресурсів. Це означає, що підприємці будуть намагатись вкладати кошти лише в високоприбуткові проекти, а соціально важливі галузі залишаються без коштів;

5)якість продукції у монополіста з часом деградується. Це зумовлено тим, що не маючи конкурентів, монополіст впевнений, що його продукція все одно буде продана, бо споживач немає альтернативи.

Основне звинувачення, яке висуває суспільство монополії, є неефективний розподіл ресурсів, у результаті якого суспільство несе значні втрати.

Позитивні сторони монополії:

1) монополіст має можливість економити на великих масштабах виробництва, в результаті його витрати можуть бути меншими, ніж у конкурентної фірми;

2) Монополіст більші можливості для впровадження досягнень науково-

технічного прогресу, отримуючи монопольно високі прибутки, він має фінансовий потенціал для проведення наукових досліджень та впровадження їх у виробництво, хоча він не завжди це робить, бо й без того має монопольно високі прибутки.

3)монополія стимулює конкуренцію та інноваційну діяльність. Це відбувається тому, що монопольно високі прибутки приваблюють інших підприємців, які так само бажають отримувати високий прибуток.

4)монополіст має можливості для довгострокових інвестицій. Він у більшій мірі впевнений у майбутньому, саме тому схильний вкладати кошти в довгострокові проекти.

Завищені ціни та занижені обсяги виробництва змушують суспільство шукати шляхи регулювання монополії. У більшості економічно розвинених країнах існує антимонопольний комітет, який на основі антимонопольного

137

законодавства, регулює діяльність монопольних компаній. З метою послаблення негативних наслідків від монополії приймають антимонопольні закони, які стосуються:

–встановлення цін монополістом;

–розмірів отриманого прибутку;

–контролю над угодами великих компаній.

Методами реалізації антимонопольних законів можуть бути:

–контроль над цінами та встановлення їх меж;

–високе оподаткування прибутків монополіста;

–примусове розукрупнення монополій або їх ліквідація.

Антимонопольні закони посилюють конкуренцію та підтримують малий бізнес. Але в той же час, вони сприяють утворенню нових форм монопольних об’єднань.

Питання для перевірки знань:

1.Які основні риси характеризують ринок монополії?

2.В чому полягає особливість чистої монополії?

3.Які існують бар’єри при входженні на ринок монополії?

4.Який вигляд мають криві попиту та виручки для монополіста? Порівняйте їх з кривими досконалого конкурента.

5.Як буде змінюватись загальна виручка при зміні ціни при еластичному та нееластичному попиті на монопольному ринку?

6.Які два підходи визначають оптимальний обсяг випуску, за яких максимізується прибуток монополіста?

7.Проаналізуйте, при якому значенні ціни фірма-монополіст буде мати прибутки, а при якому – збитки? Як довго вона може перебувати нижче точки беззбитковості?

8.Як встановлюється рівновага на монопольному ринку в довгостроковому періоді?

9.Що таке цінова дискримінація і коли вона застосовується?

10.Які існують ступені цінової дискримінації.

11.Хто ще крім монополіста може застосовувати цінову дискримінацію?

Практичні завдання Тести

1.Якщо фірма встановлює повний контроль над ціною, то маємо:

1)ринок монополії;

2)ринок олігополії;

3)ринок досконалої конкуренції;

4)ринок монополістичної конкуренції.

2.Визначте характерну рису монопольного ринку:

1)вхід на ринок є вільним;

2)встановлюється значний контроль над ціною;

138

3)діє декілька фірм, які виробляють однорідний продукт;

4)продукція фірми не має досконалих замінників.

3.Бар’єром при вступі до монополістичного ринку може бути:

1)більш низькі витрати великого виробництва;

2)легальні бар’єри (патенти, ліцензії);

3)законодавче оформлення виключних прав власності на ключові види сировини;

4)всі відповіді є вірними.

4.Прикладом природної монополії є:

1)хімічна промисловість;

2)легка промисловість;

3)міський метрополітен;

4)сільське господарство.

5.Цінова дискримінація – це:

1)продаж однієї і тієї ж продукції по різним цінам різним покупцям;

2)різниця в оплаті праці в залежності від національності або статі;

3)підвищення цін на товари більш високої якості;

4)всі відповіді є невірними.

6.Які з наведених нижче умов притаманні фірмі монополісту:

1)фірма випускає товар, який не має замінників;

2)фірма сама встановлює ціну на товар;

3)в галузі відсутня свобода входження інших фірм;

4)всі відповіді вірні.

7.На відміну від конкурентної фірми проста монополія прагне:

1)виробляти продукції менше, а ціну встановлювати вище;

2)максимізувати прибуток;

3)вибрати такий обсяг випуску, при якому MС = Р;

4)виробляти продукції більше і ціну встановлювати вище.

8.Щоб одержати максимум прибутку, монополіст повинен вибрати такий обсяг випуску, при якому:

1)граничні витрати дорівнюють ціні продукту;

2)граничні витрати дорівнюють середнім загальним витратам;

3)граничний дохід дорівнює граничним витратам;

4)середні витрати дорівнюють ціні продукту.

9.Для фірми-монополіста справедливі всі нижченаведені твердження, крім:

1)монополіст буде збільшувати обсяг продукції, якщо МR > MC;

2)монополія отримує «надприбуток» внаслідок більш еластичного попиту на її товар, ніж у конкурентної фірми;

3)монополіст може збільшити свій прибуток, застосовуючи цінову дискримінацію;

4)монополіст продукції виробляє менше, а ціну встановлює вище.

10.Весь споживчий надлишок привласнює фірма, яка:

1)монополізує ринок;

2)здійснює довершену цінову дискримінацію;

139

3)максимізує різницю між граничним доходом і граничними витратами;

4)сегментує ринок.

11.Монополіст, що максимізує прибуток, буде знижувати ціну на свій продукт, якщо:

1)середні витрати падають;

2)витрати на рекламу ростуть;

3)граничний дохід вище граничних витрат;

4)граничний прибуток рівний середнім змінним витратам.

12.Яка з наведених нижче ознак різнить становище товаровиробника у конкурентній галузі й у монополізованій?

1)товаровиробник максимізує прибуток за умови, що граничні витрати дорівнюють граничному виторгу;

2)лінія попиту є абсолютно еластичною;

3)криві граничних і середніх витрат є дугоподібні;

4)обсяг виробництва, що максимізує прибуток, визначається точкою перетину кривих граничних витрат і граничного виторгу.

13.Термін «недосконалий конкурент» в ринковій економіці відноситься до продавця, що:

1)пропонує достатній обсяг товарів, щоб впливати на ціни;

2)намагається зруйнувати існуючий стандарт споживчих переваг;

3)свідомо або несвідомо використовує неефективні засоби виробництва;

4)пропонує неякісну продукцію на ринку.

14.На відміну від конкурентної фірми, монополіст:

1)має однорідну продукцію;

2)максимізує прибуток при рівності граничного доходу та граничних витрат;

3)може виробити будь-який обсяг продукції і продати його по будь-якій ціні;

4)при дані кривій ринкового попиту може вибрати комбінацію ціни та обсягу випуску, що дає максимум прибутку.

15.Цінова дискримінація застосовується у випадку, якщо:

1)монополіст може згрупувати споживачів за їх купівельною спроможністю;

2)монополіст впевнений, що товар не буде перепроданий;

3)монополіст має можливість контролювати ціни.

4)всі відповіді є вірними.

16.Природна монополія – це монополізована ринкова структура, для якої притаманне:

1)частка в ринкових продажах хоча б однієї фірми на ринку перевищує

35%;

2)зменшення витрат на одиницю продукції при розширенні діяльності в межах окремої фірми;

3)здійснення цінової дискримінації;

4)немає правильної відповіді.

140