Підручник ПВВ

конвеєра складає:

Вкажіть відповідність для всіх 4 варіантів відповіді:

11 Бізнес-план будівництва взуттєвої фабрики включає наступні розділи:

Оберіть декілька із 10 варіантів відповіді:

12 3-х ярусний стрічковий конвеєр призначений для подачі шкір до робочих місць, відправлення зв'язаних у пачки деталей крою й видалення відходів матеріалу:

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

13 У будівництві застосовуються слідуючи види лісових матеріалів:

Вкажіть відповідність для всіх 9 варіантів відповіді:

1)деревина твердих порід

2)деревина м’яких порід

3)деревина хвойних порід

14 У типових проектах багатоповерхових виробничих будівель для взуттєвих фабрик використовуються сітки колон:

Оберіть декілька із 5 варіантів відповіді:

15 По виду в'язких речовин будівельні розчини можуть бути:

Оберіть декілька із 5 варіантів відповіді:

16 Кратність повітрообміну, це:

Оберіть декілька із 6 варіантів відповіді:

17 Коефіцієнт завантаження робітників (Кз) розраховуєть по формулі (де, Кф - сумарне фактичне число робітників, Кр - сумарне розрахункове число робітників) :

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

18 Оптимальна потужність потоку - це таке змінне завдання при якому:

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

19 Норма часу N для викроювання деталей комплекту роз розраховується по формулі

(де, Р - змінне завдання, НВ норма виробітку, Тзм - тривалість зміни):

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

20 Технічний проект реконструкції промислового підприємства МАЕ розділи:

Оберіть декілька із 5 варіантів відповіді:

10

21 Природні кам'яні матеріали, що використовуються у будівництві, поділяються на

Вкажіть відповідність для всіх 9 варіантів відповіді:

1)вивержені породи

2)осадови породи

3)метаморфічни(видозмінені) породи

22 У типових проектах багатоповерхових виробничих будівель для взуттєвих фабрик не використовуються сітки колон:

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

23 Площа «брутто» Sб матеріалу на зміну розраховується по формулі

(де S1 - площа «нетто» на зміну , В - змінне завдання, Р - процент використання шкір):

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

24 Викресліть не існуючи види конвеєрів

Оберіть декілька із 6 варіантів відповіді:

25 Оптимальна потужність потоку розраховується на основі:

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

26 Необхідна кількість робітників А для розкрою шкір матеріалів розраховується по формулі (де Р1, Р2 - завдання на зміну першого та другого виду крою, НВ1, НВ2 - норма виробітку при розкрою першого та другого виду крою,

К1, К2 - кількість комплектів першого та другого виду крою):

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

27 Основні сходи багатоповерхових будівель розташовують у сходових клітинах, стіни яких будують із цегли товщиною не менше

Оберіть один із 4 варіантів відповіді:

28 За вибуховою, вибухово-пожежною і пожежною небезпеці підрозділи виробництва взуття належать до наступних категорій (А, В, Д) :

Вкажіть відповідність для всіх 8 варіантів відповіді:

11

ВСТУП.

Легка промисловість є однією з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих товарів. Продукція легкої промисловості йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і допоміжних матеріалів (у харчовій, машинобудуванні та ін.). Найбільш тісні зв’язки вона має із сільським господарством і хімічною промисловістю – основними постачальниками сировини для галузі, а також машинобудуванням.

Легка промисловість – це комплексна галузь, що включає майже 20 підгалузей, які можуть бути об’єднані в три групи:

–текстильна, в тому числі, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, трикотажна;. сюди входить первинна обробка льону, шерсті та ін., виробництво нетканих матеріалів, в’язання сіток, виробництво текстильної галантереї та ін.;

–швейна;

–шкіряно-взуттєва і хутрова.

За обсягами виробництва продукції легкої промисловості найбільшу питому вагу в загальних обсягах мають підприємства Житомирської області – 10,2%, Луганської – 7%, Чернігівської – 6,6%, Львівської – 6,1%, Рівненської – 5,5%, Івано-Франківської – 5%, Києва – 9%.

У шкіряно-взуттєвій промисловості зайнято майже 20% працівників легкої промисловості. Після текстильної дана підгалузь є найважливішою в комплексі і дає до 8% його товарної продукції. Сировиною для неї є шкіра свійських, диких і морських тварин, а також широко використовуються нові синтетичні матеріали (штучні шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття). Крім того, зі шкіри виготовляють одяг, шорно-сідельні та галантерейні вироби. Найбільші центри промисловості: Харків, Київ, Львів, Васильків, Бердичів, Запоріжжя, Тернопіль, Одеса.

Взуттєва промисловість виникла на базі натуральної та штучної шкіряної сировини. Підприємства розміщені у Луганську, Львові, Дніпропетровську, Сімферополі, Кременчуці, Івано-Франківську. Дана галузь потребує вдосконалення технології шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактового виробництва, механізації та автоматизації виробничих процесів, освоєння матеріалів із поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями.

. Взуттєва промисловість України протягом останніх років переживає не найкращі свої часи. Великі підприємства сьогодні банкрути, адже їхнє виробництво ніколи не погоджувалося з умовами ринку, а деякі з тих, які вижили, знову орієнтовані на державу. Ті, що переорієнтувалися і перебудувалися, сьогодні виробляють невеликі партії дешевого взуття по імпортних лекалах. Копіюють в основному китайські моделі взуття, що домінують на ринку. Тому галузь може врятувати лише налагодження системи збуту, закупівля нового обладнання й співробітництво з європейськими дизайнерами.

12

Експорт взуттєвої промисловості сьогодні зумовлений в основному схемами роботи з давальницьких матеріалів або на замовлення. Так, найбільші обсяги продукції галузі були експортовані в Італію, порядку 38%, Польщу (20%), Росію (14%), меншою мірою в Угорщину, Німеччину, Білорусь (діаграма

1.3).

Імпорт взуття в Україну практично цілком і повністю ґрунтується на поставках з Китаю, які в 2006 році склали порядку 79% від загального імпорту взуттєвої продукції. Уже багато років Китай залишається найбільшим у світі експортером текстильних виробів, одягу, взуття, годинників, велосипедів, швейних машин тощо, тому практично в кожній країні в імпорті легкої промисловості він займає лідируючі позиції. Також були поставки з Італії (6%), В'єтнаму (3%) і Росії (2%). Практично 50% із загального імпорту припадає на гумове взуття, 25% – на взуття з натуральної шкіри, 12% – на взуття з текстилю.

За різними оцінками, ринок взуття в Україні становить 100-170 млн пар, його приріст – 10-12% на рік. Тоді як в Західній Європі припадає 6-8 пар взуття на душу населення, у нас цей показник становить всього 2,7 пари.

Експорт взуттєвої промисловості сьогодні зумовлений в основному схемами роботи з давальницькими матеріалами або на замовлення. Так, найбільші обсяги продукції галузі були експортовані до Італії – близько 32%, Польщі – 20%, Росії – 16%, Угорщини – 8%, Німеччини – 6%, Білорусі і Румунії

–по 4% (діаграма 1.3).

Уданий час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі, порівняно зі світовим рівнем, затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Галузь губить свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним.

Урозроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості.

КЕРУВАННЯ КАПІТАЛЬНИМ БУДІВНИЦТВОМ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТУВАННЯ

Бізнес план взуттєвої фабрики

Бізнес-план - це техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах, програма здійснення його діяльності. Бізнес план характеризує модель підприємства в майбутньому інвестору. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукції, послуг, для новоствореного чи підприємства що проектується. Він потрібен керівнику підприємства, акціонерам, інвесторам, всім, хто всерйоз хоче займатися підприємницькою діяльністю і отримувати прибуток у

13

ринковому середовищі, повинен мати добре продуманий і всебічно обґрунтований детальний план - документ, що визначає стратегію і тактику ведення бізнесу, вибір мети, техніки, технології, організації виробництва і реалізації продукції. Наявність добре розробленого плану дозволяє активно розвивати підприємництво, залучати інвесторів, партнерів і кредитні ресурси. Він дає також можливість:

-Визначити шляхи та способи досягнення поставлених цілей;

-Максимально використати конкурентні переваги підприємства;

-Запобігти помилкові дії;

-Відстежити нові тенденції в економіці, техніці і технології та використовувати їх у своїй діяльності;

-Довести і демонструвати обґрунтованість, надійність і можливість реалізувати проекту;

-Пом'якшити вплив слабких сторін підприємства;

-Визначити потребу в капіталі і грошових коштах;

-Своєчасно вжити захисних заходів проти різного роду ризиків;

-Повніше використовувати інновації у своїй діяльності;

-Об'єктивніше оцінювати результати виробничої і комерційної діяльності підприємства:

-Обґрунтувати економічну доцільність направлення розвитку підприємства (стратегія проекту).

Одночасно план є керівництвом до дії та виконання. Він використовується для перевірки ідей, цілей, для підвищення ефективності управління підприємством і прогнозування результатів діяльності. У міру реалізації і зміни обставин план може уточнюватися шляхом коригувань відповідних показників.

Постійне приведення бізнес-плану у відповідність з новими умовами дає можливість використовувати його як інструмент оцінки практичних результатів роботи підприємства.

Бізнес план має наступні розділи:

1. Резюме

Дається:

-коротка характеристика майбутньої фабрики, місце будівництва, форма власності і можливі співзасновники;

-коротка характеристика взуття, його технологічні і конструктивні особливості, аргументується вибір матеріалів;

-приводяться вірогідні поставщики матеріалів і фурнітури;

-пропонується короткий план маркетингових заходів щодо просування товару на ринок

-дається характеристика організації виробництва, розташування цехів, будов, складів і адміністративних приміщень.

-планується режим роботи і форма керування підприємством.

2. Опис продукції

14

-Дається опис майбутньої продукції, тип, призначення, конструктивні і технологічні особливості;

-Аргументується вибір матеріалів для верха, низу , підкладки, проміжних деталей та фурнітури;

-Аргументується вибір технологічних рішень виробництва взуття;

-Пропонуються постачальники фурнітури, основних і допоміжних

матеріалів.

.3. Оцінка ринків збуту

В умовах спаду виробництва й інфляції підприємство зобов'язане не тільки знати як зробити продукцію, а і як реалізувати її ефективно на ринку. Спочатку необхідно оцінити ймовірну місткість ринку, тобто знайти хто, скільки й за який проміжок часу буде купувати взуття.

В існуванні ринку збуту можна переконатися, застосовуючи формулу для визначення коефіцієнта насиченості Кн:

де V - розмір ринку;

Vп - потреба ринку в товарі.

Вона розраховується по формулі (2):

Vп=3,6*R, (2)

де R - кількість народонаселення даного регіону; 3,6 - середнє значення кількості пара взуттяя, що людина купує протягом року .

Після дослідження потенціалу ринку необхідно перевірити сегмент ринку, що буде основним, тобто на кого орієнтована продукція компанії. Для нового підприємства, що випускає повсякденне взуття найбільше вигідно виконати вибіркову сегментацію: чоловічу - продавати за середньою ціною, а дитячу по низкою.

4. Ринкова конкуренція

Розглядаючи цей розділ, важливо знайти вид конкуренції й виявити слабкі й сильні сторони як власної продукції, так і суперників, тому що безстороння оцінка дозволить вибрати правильну стратегію й більш успішно протистояти суперникам. Будувати стратегію конкурентоспроможності можна роблячи упор тільки на один з видів конкурентних переваг.

Беручи до уваги, що взуття повсякденне і використовується місцева сировина, то для залучення клієнтів ціни будуть нижче, ніж у інших виробників.

Продукти легкої промисловості, а саме взуття , обертаються на ринках монополістичної конкуренції, інакше кажучи, коли багато й покупців і продавців, а продукт різних категорій якості й властивості має широкий діапазон цін. Тому в даній ситуації потрібно заохочувати споживачів пільгами, гарантіями, широким асортиментом та інш.

15

5. План маркетингу

Новому підприємству треба організувати свою діяльність на розумінні споживчого попиту і його змін найближчим часом . Щоб досягти бажаного результату, потрібно розглянути головні елементи плану маркетингу: схему поширення продукту, вибір способу ціноутворення, рекламу, способи стимулювання обсягу продажів і компанію сервісного обслуговування.

Фабрики звичайно користуються як прямими, так і непрямими каналами реалізації продукту. При продажі без посередників продукція може бути реалізована через фірмову торгівлю, тобто магазин при фабриці. Непрямий канал має на увазі поставки взуття в інші магазини за допомогою посередників.

Схема поширення продукту включає ступінь його експонування. З наявних 3- х видів експонування (селективне, інтенсивне, ексклюзивне) для продукції щоденного попиту частіше використовується інтенсивне, коли продукт продається через всіх знайдених посередників.

При роботі з посередниками використовується стратегія просування продукту, виражена в наступній схемі:

виробник - оптовик - роздрібний продавець - кінцевий покупець

Виробник і оптовий торговець у випадку фірмової торгівлі поєднуються. При виборі способу ціноутворення надзвичайно важливо встановити такі ціни й змінювати їх у такий спосіб залежно від поточної ситуації, щоб одержати планований розмір прибутку й заволодіти певною частиною ринку.

Для залучення клієнтів до нової продукції краще встановити помірні ціни, а в міру освоєння й завоювання збільшувати їх.

Передбачають систему знижок при оплаті готівкою, а також різні ціни для торгівлі в роздріб і оптом.

Для інформування клієнтів про товари застосовується реклама в газетах та інших мас-медіа.

Крім цього, передбачають шестимісячний гарантійний строк взуття в узгодженні із Законом "Про захист прав споживачів".

6. Організаційний план

Планується та уточнюється форма власності підприємства і керування. Передбачається голова компанії та рада директорів.

Плануються служби і організаційні підрозділи підприємства. Встановлюється ієрархічна залежність визначаються керівники.

7. Юридичний план

Уточнюються співзасновники та їх юридичні стосунки.

Перевіряються контракти та угоди з іншими компаніями, якы зв'язані з будівництвом і функціонуванням фабрики

Перевіряються угоди і дозволи на будівництво, аренду та інш.

8. Оцінка ризику

У кожній господарській діяльності завжди присутні ризики, що намічені цілі не будуть досягнуті частково або повністю. Під час проектування нового

16

підприємства оцінка ризику проводиться по стадіях проекту: попередньої, стадії будівництва й функціонування.

На попередній стадії важливо враховувати доступність сировини й далекість від транспортних вузлів, що полегшить роботу підприємства і знизить собівартість.

Під час будівництва ризик пов'язаний з несвоєчасною доставкою будівельних матеріалів і сумлінністю постачальників, також із платоспроможністю організацій.

На стадії функціонування потрібно враховувати 3 види ризику:

комерційний. У цьому виді ризику необхідно передбачити відповідні дії конкурентів, тому що вони можуть, приміром , поміняти ціни або збільшити розмір продажів. Імовірний ще й ризик з відсутністю попиту;

організаційний - включає труднощі з організацією збуту продукції й підбором кадрів; неритмічність виробництва;

технічний - можливий внаслідок необхідності переробити технологічний процес, через матеріали поганої якості або комплектуючи, внаслідок невірно проведеної маркетингової кампанії.

Одним з більше розповсюджених методів зниження ступеня ризику є страхування. Контракт про страхування на випадок зниження рівня рентабельності, що планується, буде укладений зі страховою компанією, яка зможе відшкодувати втрати.

Загальні положення, основні терміни й визначення.

Основним документом, на основі якого встановлюють склад, порядок розробки, узгодження й затвердження проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію й технічне переоснащення об'єктів цивільного й промислового призначення, є Державні будівельні норми України ДБН А.2.2. - 3.97.

Основні терміни й визначення:

Головний архітектор проекту (ГАЛ) або головний інженер проекту (і 111) — особи, які готують договори, координують дії виконавців і є авторами проекту. Проектна документація — це сукупність необхідних матеріалів для будівництва нового або реконструйованого підприємства.

Під час розроблення проектної документації для будівництва об'єктів промислового призначення враховують затверджені у встановленому порядку державні програми розвитку галузі, схеми й проекти районного планування, промислових зон, генеральні плани населених пунктів. Проектна документація повинна грунтуватися на положеннях чинного законодавства, підзаконних актів і відповідати вимогам нормативних документів. Право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які мають відповідну ліцензію (надалі - проектувальник).

Ліцензія — спеціальний дозвіл, який надає право на проведення окремих видів діяльності.

17

Інвестор — юридична особа, яка вносить капітальні вкладення в будівництво, виробництво та ін.

Замовник — інвестор або його довірена особа.

Інвестиції - майнові та інтелектуальні цінності, які вкладає інвестор в об'єкт діяльності.

Тендер — форма розміщення замовлення на проектування, який проводять для відбору оптимального проектного рішення.

Генеральний план — планування території підприємства, що передбачає горизонтальне розташування всіх будинків, споруд і пристроїв у плані, тобто на горизонтальній площині території підприємства, й вертикальне, тобто висотне розташування всіх об'єктів підприємства, Обидві частини в проекті генерального плану вирішуються спільно.

Зонування території — розподіл території підприємства за зонами, які містять:

-до фабричну:

-виробничу;

-підсобну;

-складську зони.

Проект — основний документ на будівництво об'єкта, що включає такі види:

-технічний;

-типовий;

-індивідуальний;

-ескізний;

-робочий;

-техноробочий.

Проектування — процес створення проекту. Простування може бути поточне й перспективне.

Майданчик для будівництва — територія земельної ділянки, що дає право інвесторові на проведення проектних робіт. Право може бути підтверджено документом на власність.

Завдання на проектування — комплекс документів, що дають право на проектування майбутнього будівництва.

Зміст проекту — на будівництво об'єктів промислового призначення містить пояснювальну записку, що складається з таких розділів і документів:

-загальні положення;

-генеральний план і транспорт;

-основні креслення;

-технологічна частина;

-будівельні рішення;

-організація будівництва;

-цивільне будівництво.

18

Техніко-економічне обґрунтування будівництва нового або реконструкції діючого підприємства.

Законом України "Про власність" передбачені слідуючи форми власності: державна, колективна та індивідуальна. У свою чергу державна власність включає:

-державне підприємство;

-муніципальне підприємство.

колективна:

-колективне підприємство;

-кооператив;

-акціонерне товариство;

-господарські товариства;

-господарські об'єднання.

індивідуальна:

- індивідуальне сімейне підприємство.

Колективна форма власності представляє собою орендні підприємства. Необхідно чітко розмежовувати поняття нового будівництва, розширення

діючого підприємства, реконструкції підприємства та технічної модернізації. Нове будівництво - це створення виробничих потужностей які

забезпечують виробництво додаткової нової продукції. Будівництво нових підприємств являється важливим фактором покращення географічного розташування виробничих сил, освоєння нових, багатшими природними ресурсами районів держави й створення розумів для більш повного використання трудових резервів, особливо в східних районах, Закарпатті та в малих та середніх містах.

Нове будівництво дозволяє забезпечити високий організаційно-технічний рівень виробництва та досягнення за рахунок цього , кращих технікоекономічних показників діяльності підприємства. Алі будівництво нових підприємств потребує довготривалих строків його здійснення, значних капітальних витрат, більшого припливу трудових ресурсів.

Критерієм необхідності будівництва нових підприємств слугує ступінь задоволеності потреб населення у виробах, про що може свідчити співвідношення фактичного споживання й раціональної норми споживання продукції.

Розширення діючого підприємства - має багато спільного з новим будівництвом так як при цьому збільшуються виробничі потужності підприємства за рахунок введення в експлуатацію нових об'єктів (інших черг та нових підприємств), створюються додаткові робочі місця; причому діючи цехи та дільниці як правило не перестроюються, тобто збільшення потужності проходити за рахунок діючих технічних засобів.

Реконструкція - це процес технічного переоснащення підприємства на базі передової техніки та прогресивної технології напрямків на підвищення ефективності виробництва пов'язаний з заміною фізично та морально застарілих активних елементів основних фондів з проведенням будівельномонтажних робіт.

19