Підручник ПВВ

Примітка. До взуттєвого виробництва відноситься класифікація по II, III. IV розрядам.

Світлотехнічні вимоги зводяться до забезпечення приміщень нормальною освітленістю денним світлом. Величина освітленості визначається призначенням приміщення й задається нормами (БНіП).

Освітлення виробничих приміщень може бути природним, штучним і змішаним. У підручнику розглядається тільки методика розрахунку природного освітлення за укрупненими показниками, що необхідна для вибору віконних прорізів.

Природне освітлення ділиться на бічне, верхнє й комбіноване. Головні корпуси взуттєвих підприємств мають тільки бічне освітлення.

Природне освітлення приміщень здійснюється прямими сонячними променями й розсіяним світлом і залежить від світлового клімату місцевості, орієнтації вікон відносно сторін світла, а також від числа, розташування, розмірів, форми й затінення вікон (будинками, деревами), розмірів та коліра приміщень і т.д.

Світловий клімат у кожній місцевості характеризується деякими середніми величинами зовнішнього природного освітлення й залежить від географічної широти, висоти стояння сонця, хмарності й прозорості атмосфери.

Інтенсивність освітлення в приміщенні перебуває в прямої залежності від числа, форми й розмірів вікон. Найбільш вигідна форма вікна - прямокутна, і чим менше відстань від верхнього краю вікна до стелі, тим краще освітлення.

Норма природного освітлення характеризується коефіцієнтом К, яка залежить від розряду робіт, а також від розміру розрізнення. По ступені точності розрізняють шість розрядів робіт (табл. 32).

Найбільш простим способом визначення розмірів світлового прорізу є геометричний, при якому площа віконного прорізу (Sв) встановлюється у відсотках від площі підлоги Sп

К = Sв / Sп.

Площа світлових (віконних) прорізів у відсотках від площі підлоги приміщення, що забезпечує нормований коефіцієнт природного освітлення К, можна визначити по наступним наближеним відносинам:

для робіт II розряду — 1/4-1/6; для робіт III розряду — 1/6—1/8;

110

для робіт IV розряду—1/8—1/12, тобто відношення площі вікон до площі підлоги приймається від 1/4 до 1/12 залежно від розряду робіт.

Ширина віконних прорізів повинна бити кратної 0,30 м, а висота 0,60 м

Приклад. Виходячи із прийнятих співвідношень задаємося відношенням Sв / Sп = 1/6 (роботи II розряду) і площею цеху 24X48=1152 м2.

Звідси сумарна площа віконних прорізів

Далі за планом цеху розмірами 24X48 м підраховуємо фактичне число віконних прорізів. Наприклад, із двох сторін їх буде 16, тобто в кожному кроці передбачається вікно. Тоді площа одного вікна визначається так:

Далі підбирається розмір вікна, щоб площа становила не менш 12 м2

Після того як закінчена розробка планів поверхів й уточнені площі цехів, розраховується природне освітлення з урахуванням заповнення віконних прорізів віконними блоками по точних формулах, виходячи з коефіцієнта природного освітлення й інших факторів (див. курс «Охорона праці»). Мінімальна ширина дверей повинна бути 0,9 м, частіше приймається 1,5 м (може бути 2,1; 2,5 і 3 м) , висота дверей і проходів на евакуаційних шляхах - не менш 2 м.

Двері повинні відкриватися по напрямку виходу з будинку

Особливості планувальних рішень підприємств легкої промисловості.

Підприємства легкої промисловості відносяться до виробництв, де обладнання і виробниче навантаження порівняно легке, а габарити продукції не великі. Тому їх розміщують як правило, у багатоповерхових будівлях. Згідно норм проектування, ці підприємства дозволяється зводити у містах з додержанням відповідних санітарно-технічних норм.

Виробничі будівлі взуттєвої, шкіргалантерейної і хутрової промисловості проектують багатоповерховими з сіткою колон 6х6, 9х6, 12х6 і висотою поверху 4.8 м. Верхні поверхи можуть мати укрупнену сітку колон. Будинки фурнітурних цехів по виробництву галантерейних виробів, технологічних цехів підприємств по виробництву взуття і ремонтних майстерень повинні проектуватись одноповерховими з сіткою колон 12х6 18х6 м і висотою приміщення 4,8 м.

На взуттєвих фабриках передбачають основні, пожежні та аварійні сходи. В багатоповерхових будівлях має бути неменше двох сходів. Відстань до сходів не більше 50 м.

В складальному цеху може бути встановлено1-2 ліфти для транспортування деталей, заготовок, взуття, допоміжних матеріалів, фурнітури, тощо. Комори для їх зберігання доцільно розміщувати поряд з ліфтами.

111

Двері можуть бути одноабо двостулкові, ширина яких береться не менш 1,5 м (може бути 2,1; 2,5 і 3 м).

Вікна в цеху не повинні бути навпроти колон. Ширина вікон має бути кратною 0,3 м.

При проектуванні житлових, громадських і промислових будинків проводиться техніко-економічна оцінка прийнятих рішень шляхом виявлення показників по даним проекту і кошторису, які порівнюються з еталонними показниками.

Для житлових будинків основними показниками являються: кількість житлової площі; відношення і корисної площі. Житлова площа квартири, будинку являється сума площ житлових кімнат. Для громадських будинків приймається кількість корисної площі. В якості критеріїв техніко-економічної оцінки, що характеризує фактурно-планувальне рішення промислових будівель, розрахунковими одиницями являються 1 м2 площі забудови, 1 м2 корисної площі і 1 м3 об’єму.

Найбільш узагальненим, комплексним техніко-економічним показником для промислових будівель, що враховують як технологічну, так і будівельну частину проекту, являється кількість виготовленої продукції з 1 м2 виробничої площі.

Площа забудови визначається по зовнішньому периметру будинку на рівні цоколя по зовнішньому обводу стін.

Площа забудови складається з корисної і конструктивної. Корисна площа представляє собою суму площ приміщень всіх поверхів у чистоті, тобто виміряних у межах внутрішніх огороджень. У корисну площу промислових будівель включають також площі допоміжних приміщень і ін. (антресолі,

Будівельний об’єм будинку визначається як добуток площі забудови на висоту від рівня першого поверху до верху горища, або до верхньої відмітки покрівлі при покриття без горища.

Будівельний об’єм будинку має велике значення для оцінки економічних затрат, що пов’язані з експлуатацією будинків.

Оцінка економічного архітектурно-планувального і конструктивного рішення будинку і співставлення з кращими рішеннями виконується по наступним техніко-економічним показникам:

1.По витратам грошових коштів - де визначається кошторисна вартість будівництва, віднесена до 1 м2 і до 1 м3 проектованого промислового будинку;

2.По забудові території підприємства в цілому - щільність забудови визначають шляхом ділення площі забудови(суми площ забудови всіх будинків) на площу території підприємства.

3.По якості архітектурно-планувального рішення – показник визначається шляхом встановлення значень коефіцієнтів:

112

К1 – відношення робочої площі до корисної; К2 – відношення об’єму будинку до робочої площі;

К3 – відношення площі поверхні огороджуючи конструкцій до корисної площі.

Лабораторна робота № 5

Тема: Розрахунок і проектування допоміжно-виробничих, адміністративноконторських, культурно-побутових приміщень складальних цехів взуттєвих фабрик і міжповерхових підйомно-транспортних пристроїв виробничих будівель.

Ціль роботи:

1.Освоїти методику розрахунку необхідних площ приміщень складального цеху й міжповерхових підйомно-транспортних пристроїв виробничих будівель.

2.Одержати уявлення й навички проектування (розміщення) зазначених приміщень складальних цехів взуттєвих фабрик з урахуванням схеми руху людських і вантажних потоків.

Зміст роботи.

1.Вивчення вихідних даних для розрахунку й проектування приміщень складальних цехів і підйомно-транспортних пристроїв.

2.Вибір структури приміщень складального цеху взуттєвої фабрики й міжповерхових підйомно-транспортних пристроїв.

3.Розрахунок допоміжно-виробничих, адміністративно-конторських і культурнопобутових приміщень.

4.Розрахунок сходової клітки виробничого будинку й підбор за вихідними даними підйомно-транспортних пристроїв.

5.Проектування сходових кліток і підйомно-транспортних пристроїв.

6.Проектування допоміжно-виробничих, адміністративно-конторських і культурнопобутових приміщень.

7.Позначення схем руху людських і вантажних потоків складального цеху.

Матеріали та інструменти:

- лінійка, калькулятор, креслярські пристосування, олівець, міліметровий папір.

Методичні вказівки

1. Вивчення вихідних даних для розрахунку й проектування приміщень складальних цехів і засобів міжповерхового зв'язку.

Це практичне завдання тісно пов'язане з виконанням попередньої вправи "Розрахунок і проектування складальних потоків взуттєвих фабрик" є його логічним продовженням. У зв'язку із цим вихідні дані для розрахунку й проектування різних приміщень складальних цехів і засобів міжповерхового зв'язку базуються на даних,

113

отриманих при виконанні розрахунку й проектуванню складальних цехів. Інші відсутні вихідні дані приймаються відповідно до інструкційних матеріалів. Для виконання цього завдання на підставі попередньої роботи й згідно з інструкційними матеріалами вибирається:

-Тип будинку в якому розміщається складальний цех, тобто поверховість, розміри прольотів і кроку колон, висота поверхів, габарити будівлі й т.п.

-Кількість складальних потоків, розташованих у цеху і їхня потужність.

-Состав і чисельність інженерно-технічних працівників складального цеху (за штатним розкладом).

-Систему подачі й спосіб зберігання напівфабрикатів у цеху для зборки взуття.

-Розміри запасів напівфабрикатів для складального цеху.

-Вибрані транспортні пристрої для передачі напівфабрикатів по поверху й підйомно-транспортні пристрої для міжповерхового зв'язку.

-Організація роботи змін.

Після аналізу всіх вихідних даних студент приступає до вибору

приміщень складальних цехів і засобів для міжповерхового зв'язку.

2.Вибір структури приміщень складального цеху взуттєвої фабрики й засобів міжповерхового зв'язку.

Структура допоміжно-виробничих приміщень складального цеху залежить від технологічного процесу й прийнятих організаційно-технологічних схем.

У цехах для зборки взуття виділяються площадки (приміщення) для зберігання контейнерів з напівфабрикатами або замість них комори для зберігання напівфабрикатів, комори зберігання пально-мастильних матеріалів, робоче місце механіків, ділянка для комплектування готового взуття. При роботі без контейнерів напівфабрикати зберігаються в коморах. Форму зберігання напівфабрикатів студент вибирає самостійно, відповідно аргументувавши своє рішення. Прийняте взуття, скомплектоване у виробничу партію доцільно відразу відправляти на склад. У цьому випадку на фініші складального потоку необхідно передбачити площадку для комплектуванні взуття в транспортну (передатну) партію.

Задміністративно-конторських приміщень звичайно приймаються кабінет начальника цеху, контора цеху, приміщення для майстрів цеху.

До цеховим побутових приміщень зазвичай відносять убиральні, курильні, приміщення для зберігання збирального інвентарю, установки з питною водою.

Засобами міжповерхового зв'язку багатоповерхових будинків, тобто засобами для переміщення людей і вантажів на поверхи будинку, служать сходові клітки, ліфти, підйомники.

3.Розрахунок допоміжно-виробничих, адміністративно-конторських і культурно-побутових приміщень.

Розрахунок потреби площ допоміжно-виробничих приміщень П можна визначити по формулі:

114

П = (а + в) К

де а - площа зайнята стелажами та меблями в - площа, зайнята обладнанням, установками К - коефіцієнт збільшення площі на проходи

Отже, за вихідними даними визначається площа займана стелажами, меблями та устаткуванням. По сумарній площі розрахованого приміщення шляхом множення на 2 приймаємо площу з урахуванням проходів.

Вихідними даними розрахунків розмірів стелажів і площі для їхнього розташування є асортимент напівфабрикатів й їхня кількість для зберігання на стелажах, прийняті умови для зберігання напівфабрикатів.

По кількості деталей (напівфабрикатів) що зберігаються на одному місці і їхнім розмірам приймається розмір осередку стелажа.

Виходячи із загальної кількості збереженого напівфабрикату до місткості одного осередку, визначається число необхідних місць зберігання у стелажі. Далі вибирається висота стелажа й з урахуванням висоти одного місця зберігання визначається кількість горизонтальних рядів у стелажі.

Кількість місць зберігання в одному горизонтальному ряді одержимо поділом загальної кількості осередків на кількість горизонтальних рядів. Довжина горизонтального ряду осередків стелажа розраховується множенням кількості осередків в одному горизонтальному ряді на розмір місць зберігання по довжині (по фронті).

Площа, займана стелажем, буде дорівнює добутку кількості осередків у горизонтальному ряді на глибину осередку.

Якщо стелаж по довжині має великий розмір, то його можна поділити на окремі стелажі з меншими по довжині розмірами. Однак, прийнятий розмір по довжині кожного стелажа окремо повинен бути кратним розміру осередку. Таке рішення може сприяти кращому компонуванню стелажів у приміщенні розраховується. Площа для меблів, обладнання, установок розраховується по габаритних розмірах відповідного встаткування або меблів.

Площа адміністративно-конторських приміщень розраховується з умов 4 м2 на один постійно працюючого в приміщенні. При розрахунку площ кабінетів начальника цеху, змін і майстрів, крім 4-х м2 на кожного постійно працюючого, додається 1,2 м2 на кожен присутнього на нараді. Тому необхідно визначити состав осіб, які будуть постійно й тимчасово працювати в проектованому приміщенні. У загальному випадку рекомендується приймати площу кабінетів не менш 15 м2 і не більше 25 м2.

Площа чоловічого й жіночого туалетів залежить від загального числа працюючих у складальному цеху й від співвідношення чоловіків і жінок. Для складальних цехів взуттєвих фабрик орієнтовно можна прийняти це співвідношення як 40% чоловіків і 60% жінок.

Убиральні обладнують унітазами в окремих кабінах що зачиняються, розміри яких 0,9 х 1,2 м з перегородками висотою не менш 1,6 м.

Кількість унітазів і пісуарів приймаються з розрахунку один унітаз на 15 працюючих жінок й один унітаз чи пісуар на 30 працюючих чоловіків у самій численної зміні.

Площа вбиральні Пв можна визначити по формулі:

Пв = Пк + Ппр

115

де Пк - площа кабіни; Пnp - площа проходів.

Площа для кабін дорівнює добутку кількості кабін на площу однієї кабіни (Пк), Площа однієї кабіни дорівнює 0,9 х 1,2 м = 1,08 = 1,1 м . Площа на проходи становить для чоловічої вбиральні 1,6 і для жіночої вбиральні 1,1 від площі , займаної відповідно всіма кабінами - Пк.

Наприклад; для жіночої вбиральні потрібно 8 кабін. Тоді Пк = 8 х 1,1 = 8,8 м2

Ппр = 1,1х Пk =1,1 x 8,8 = 9,68 = 9,7 м2

Пу = Пк + Ппр = 8,8 + 9,7 = 18,5 м2

Вхід у групові вбиральні влаштовуються через тамбури із дверима, що закриваються самі. Площа тамбура входить у загальну площу туалету.

Зараз курити заборонено майже повсюди, але якщо треба організувати місце для куріння то площа курильних визначається з розрахунку 0,03 м2 на одного працюючого чоловіка й 0,01 м2 на одну працюючу жінку, але не менш 8 м2. Якщо працюючих у цеху менше 100, то курильні можна об'єднувати з тамбурами туалетів, площа яких приймається не менш 9 м2.

Площа для установки з питною водою й зберігання інвентарю виділяється з урахуванням габаритів установки й інвентарю що зберігається.

4. Розрахунок сходових кліток виробничого будинку.

У будівлях взуттєвих фабрик передбачаються основні, аварійні й пожежні сходи, при виконанні даної вправи передбачається розрахунок тільки основних сходів і побудова їхніх сходових кліток.

Кількість сходів розраховується з урахуванням протипожежних норм. Однак, у багатоповерховому будинку їх повинне бути не менш двох.

Вихідні дані для розрахунку сходів: кількість поверхів будинку, висота поверху, схема сходів, кількість працюючих на найбільш населеному поверсі в зміні, нормативні дані для розрахунку сходів (норма працюючих на 1 м ширини маршу, розміри сходинок), типорозміри сходових кліток (серія ИИ-66), кількість прийнятих сходів.

Наприклад, будинок взуттєвої фабрики має чотири поверхи, висота поверху 4,8 м на найбільш населеному поверсі в зміну працює N=300 чол. по нормах на 100 працюючим потрібно не менш 1 м ширини сходових кліток, ширина сходи-300 мм, висота - 150мм, приймаємо що в будинку потрібно дві сходові клітки (n=2).

Схема розрахунку сходової клітки може бути наступна:

1.Визначаємо ширину маршів Ш сходових кліток.

Ш =N/ (K x n) = 300/(100 х 2) = 1,5 м

по ИИ-66 приймаємо 1,75 м.

2.Інші розміри сходової клітки приймаємо по серії ИИ-66 з урахуванням прийнятої її

ширини.

- Сходи включають - 4 марші (для даної висоти поверху).

116

- Висота підйому одного маршу - 4,8:4 = 1,2 м - Кількість сходинок у марші (1,2 - 0,15) / 0,15 = 7

-Довжина горизонтальної проекції маршу ( 7 х 0,3) + 0,3 = 2,4 м

-Ширина площадки -2м

-Довжина сходової клітки -2,0x2 + 2,4 = 6,4м

-Ширина сходової клітки - 1,75 х 2 + 0,1 = 3,6 м

Для транспортування обладнання, вантажів, напівфабрикатів, різних матеріалів і підйому людей на поверхи багатоповерхового будинку використаються вантажні підйомники й ліфти. Вантажопідйомність ліфтів і підйомників залежить від характеру й ваги вантажів, що передбачають для перевезення.

Найпоширеніші ліфти вантажопідйомністю 500, 1000, 2000, 3000 й 6000 кг. Кабіни ліфтів залежно від вантажопідйомності приймають розмірами від 1x1x2 до 3 х 4 х 2,4 м. Розміри шахт для ліфтів у плані приймаються на 600 - 750 мм ширше й на 200 мм глибше ліфта.

Наприклад, для кабіни ліфта розміром 3000 х 4000 мм розмір шахти буде 3750 х 4200 мм. Між кабіною й шахтою ліфта розміщають противагу. Товщина стін шахт ліфтів залежить від висоти будинку й приймається в основному для взуттєвих фабрик 380 мм.

5. Проектування (розміщення) сходових кліток і підйомнотранспортних пристроїв.

Залежно від загальної міжповерхової схеми вантажопотоків, людських потоків і габаритів будинку сходові клітки й підйомно-транспортні засоби можуть бути розташовані в різних місцях виробничого будинку. Наприклад, у торцевих стін по краях будинку, у середини поздовжніх зовнішніх стін, чи у середині широких будинків. При цьому необхідно забезпечити потоковість руху напівфабрикатів і готових виробів, виключити перетинання вантажних і людських потоків.

Сходи взуттєвих фабрик повинні мати вогнестійкі стіни (звичайно із цегли),товщиною не менш 380 мм. Якщо сходи розміщені у зовнішніх стін, то вони повинні мати природне освітлення.

Відстань від найбільш дальнього робочого місця до сходової клітки у верхніх поверхах виробничого будинку не повинне перевищувати 75м. Якщо в будівлі проектується тільки двоє сходів, то їх доцільніше розташувати в різних кінцях цього будинку.

Ліфти рекомендується розташовувати в прибудовах будинків, розміщених у середини поздовжніх зовнішніх стін або ж з торців будинків з урахуванням мінімального переміщення вантажів.

Підйомники, як правило, розміщаються на виробничій площі цеху.

117

6.Проектування (розміщення) допоміжно-виробничіх, адміністративно-конторських і культурно-побутових приміщень складальних цехів.

Допоміжно-виробничі приміщення (комори, площадки для контейнерів й ін.) найкраще розміщати поруч із операцією "Запуск деталей, заготівель на конвеєр".

На виробничій площі цеху розміщається й приміщення або площадка для механіків-монтувальників.

Вентиляційну камеру доцільно винести в прибудову.

Кабінет начальника цеху, бухгалтерію цеху, кімнату профспілкової роботи, кімнату відпочинку (якщо вони потрібні) рекомендується розміщати в торцевих частинах будинку. Від цеху ці приміщення відгороджуються капітальною стіною.

Приміщення для майстрів варто влаштовувати в цеху, у безпосередній близькості від виробничих ділянок.

Установки з питною водою розміщаються на вільних площадках складальних цехів так, щоб користування ними всіма працюючого цеху було найбільш зручним.

Туалети розміщають на кожному поверсі багатоповерхового будинку за межами виробничої площі цеху в прибудовах. Вхід у вбиральні рекомендується влаштовувати з коридору через тамбури із дверима, що самі закриваються. Відстань від найбільш дальнього робочого місця до туалету на поверсі не повинна перевищувати 75м.

Розміщення на поверсі культурно-побутових приміщень і головного входу в цех на одному кінці будинку, а приміщень для напівфабрикатів і підйомно-транспортних пристроїв для них на іншому - це одна з мір, що виключають перетинання людських і вантажних потоків.

Всі приміщення цеху, конструктивні елементи будинку й підйомно-транспортних пристроїв виконуються в масштабі, що був прийнятий раніше для побудови потоків і складального цеху. Зазвичай користуються масштабом 1:100.

7.Позначення схем руху людських і вантажних потоків складального

цеху.

Після розміщення приміщень цеху, підйомно-транспортних пристроїв,

сходових кліток за допомогою різних типів ліній позначаються схеми руху

Тут же умовно зображується рух людей на поверхи, переміщення вантажів з підйомно-транспортних пристроїв до місця зберігання. На закінчення показується на прикладі одного потоку схема руху напівфабрикатів від запуску на потік до відправлення готового взуття в склад.

Порядок оформлення роботи.

118

У робочий зошит студент заносить назву заняття, мету й зміст роботи.

По кожному пункті змісту роботи приводяться розрахунки або обґрунтування, по яких виконується графічна частина.

Пояснювальна записка й графічна частина до неї, представляється викладачеві при захисті роботи.

Курсова робота дисципліни «Основи проектування підприємств»

Курсова робота – завершальний етап вивчення дисципліни «Основи проектування підприємств», має на меті систематизувати студентом знання з курсу, навчитись рішенню практичних задач з проектування виробничих ланок взуттєвого підприємства.

Виконанню курсової роботи передує вивчення дисциплін «Взуттєве матеріалознавство», «Технологія виробів із шкіри», «Основи конструювання виробів із шкіри», «Обладнання легкої промисловості», «Основи менеджменту» та інші.

Курсова робота з «Основ проектування підприємств» тісно пов’язана і являє собою продовження курсового проекту з «технології виробів із шкіри», звідки беруться для виконання курсової роботи технологічні процеси складання заготовок та взуття, що розроблені студентом при виконанні курсового проекту.

Курсова робота також являє собою підготовчим етапом виконання дипломної роботи

Ціль і задачі курсової роботи

Головна ціль курсової роботи – закріплення та поглиблення знань, що одержані студентом при вивченні спеціальних дисциплін.

Виконання курсової роботи направлено на пошук та розробку інженерних рішень при проектуванні та реконструкції діючих підприємств.

Курсова робота надає можливість студенту навчитись аналізу та вивченню існуючих методів вибору технологій та обладнання виготовлення взуття, основам проектування виробничих ланок взуттєвого підприємства, самостійно приймати конкретні рішення з урахуванням останніх досягнень науки, техніки та організації виробництва. Студент також набуває важливі навички користування посібниками, довідковою літературою, нормативнотехнічною документацією та інше.

Курсова робота виконується після вивчення основних розділів курсу та проходження виробничої практики.

Матеріали для виконання курсової роботи студент вивчає та збирає в період проходження виробничої практики.

Завдання на курсову роботу

Перед початком виробничої практики викладач кафедри (керівник курсової роботи) видає студенту завдання на курсову роботу.

119