страхування

Уповноважений орган:

–забезпечує проведення державної політики у сфері страхування;

–узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції;

–розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства,

–організовує виконання актів законодавства і систематично контролює їхню функцію.

Основні функції уповноваженого органу відповідно до покладених на нього завдань наведені у статті 36 Закону України „Про страхування”.

Ієрархічна структура виконавчих органів державно-правового регулювання діяльності на страховому ринку України

Уповноважений орган системи державного нагляду за страховою діяльністю в Україні

– Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади

–Кабінет Міністрів України; Міністерство фінансів України;

–Національний банк України (валютне регулювання);

–Державна податкова адміністрація України ( податкове регулювання);

–Антимонопольний комітет (антидемпінгове та антимонопольне регулювання);

–Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва (регуляторна політика);

–Фонд державного майна України (управління частками державного майна);

–Господарський суд (розгляд спірних питань у страхуванні)

Інституційно-правове регулювання на страховому ринку

4. Ліцензування страхової діяльності та контроль за її

– Ліга страхових організацій України;

проведенням

– Моторне (транспортне) страхове бюро України;

–Авіаційне страхове бюро;

–Морське страхове бюро;

–Ядерний страховий пул.

Напрями перевірок страхових організацій:

комплексні перевірки страхових компаній; перевірки філій страхових компаній;

камеральні перевірки діяльності страховиків на підставі поданих балансових та інших звітів; перевірки іншими контролюючими органами.

22

Сьогодні особлива увага приділяється контролю за:

платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов’язань перед страхувальниками;

розміщенням страхових резервів;

розробкою нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; реалізацією Програми розвитку страхового ринку України.

Змістовий модуль 2. Види страхових послуглан лекції

ТЕМА 7. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ План лекції

1.Поняття особистого страхування та його класифікація

2.Страхування життя

3.Страхування від нещасних випадків

4.Медичне страхування

Ключові слова та терміни: особисте страхування; страхування життя, змішане страхування життя, пенсійне страхування, викупна сума, застрахована особа, вигодонабувач, нещасний випадок, індивідуальне страхування, колективне страхування від нещасних випадків, обов’язкове особисте страхування, медичне страхування, асистанс

1. Поняття особистого страхування та його класифікація

Особисте страхування – це форма захисту від ризиків, які загрожують життю людини, його працездатності та здоров’ю.

Особисте страхування проводиться з метою організації страхового захисту окремих громадян і членів їх родин на випадок виникнення різних подій, що відображаються на житті, здоров’ї та працездатності цих громадян.

Особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріального збитку, а дозволяє отримати грошову допомогу застрахованим громадянам чи їх сім’ям. Така допомога надається у випадку смерті застрахованого члена сім’ї чи втратою ним здоров’я або працездатності.

Договір особистого страхування за своєю юридичною природою є угодою на користь третьої особи.

У договорі особистого страхування сума страхування встановлюється за розсудом сторін договору, а в більшості випадків – за бажанням страхувальника або застрахованої особи.

Підгалузі особистого страхування:

страхування життя;

23

Страхування життя – це вид або підгалузь особистого страхування, в якій об’єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з дожиттям застрахованого до певного віку або строку, а також настання інших подій у житті застрахованого.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування

24

або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров’я від нещасного випадку.

Страхування життя передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настає одна з таких подій (страхових ризиків):

дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення терміну дії договору страхування;

смерть страхувальника (застрахованого) з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою);

досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування (варіант «дожиття»);

тимчасова втрата страхувальником (застрахованим) працездатності;

постійна втрата страхувальником (застрахованим) працездатності.

Види страхування життя:

змішане страхування життя;

страхування дітей;

страхування до одруження;

довічне страхування;

страхування додаткової пенсії

Змішане страхування життя – страхування, в якому передбачається страхове покриття кількох несумісних ризиків. Найчастіше включає покриття на випадок смерті застрахованого збудь-якої причини протягом строку дії договору, у разі дожиття його до закінчення строку договору і в разі, коли через нещасний випадок було завдано шкоди його здоров`ю.

Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать одне одному:

дожиття до певної дати або події;

смерть.

Договори змішаного страхування життя можуть укладатися на строк

3,5,10,15 і 20 років.

Мінімальний вік застрахованого – 16 років, максимальний – 72 роки.

Страхування дітей – страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованою – дитина до досягнення нею віку від 16 років. Страхова сума виплачується застрахованому при дожитті до закінчення терміну страхування.

25

Страхування до одруження (до вступу в шлюб) передбачає укладення договорів страхування відносно дітей віком від дня народження і до 18 років на момент закінчення дії договору страхування. Страхувальниками виступають батьки та інші родичі дитини. Страхова сума виплачується після закінчення терміну страхування у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

Довічне страхування передбачає укладення договору страхування з фізичними особами у віці від 20 до 70 років.

Страхування додаткової пенсії призначене для захисту матеріальних інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня їх життя.

3. Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку.

На відміну від накопичувального довгострокового страхування життя страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку.

Обсяг відповідальності за видами, які входять до цієї підгалузі, передбачає виплату страхової суми або її частини у випадку таких подій:

смерті застрахованого;

постійної втрати ним здоров’я (встановлення інвалідності); тимчасової непрацездатності.

Форми страхування від нещасних випадків

Страхові випадки:

смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку;

травмування застрахованої особи внаслідок нещасного випадку;

встановлення застрахованому 1 групи інвалідності внаслідок нещасного

випадку.

При цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, що фактично відбулася і призвела до фізичного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров’я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом.

Обмеження страхування:

особи, визнані в установленому порядку недієздатними;

інваліди 1 та непрацюючі інваліди 2 групи;

хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД;

26

 вікові обмеження.

Наслідки нещасних випадків

тимчасова непрацездатність

інвалідність

смерть

Страхова сума виплачуться страховиком у таких випадках:

загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодо набувачу або спадкоємцю – у розмірі 100% страхової суми;

отримання страхувальником травми внаслідок нещасного випадку і встановлення інвалідності 1 групи – 100% страхової суми, 2 групи – 75% страхової суми, 3 групи – 50% страхової суми;

тимчасової втрати страхувальником працездатності йому виплачується за кожну добу 0,5% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

За кожну добу затримки виплати страхової суми страхувальнику виплачується недоїмка (штраф, пеня), розмір якої визначається у договорі страхування.

4. Медичне страхування

Медичне страхування, як самостійна галузь особистого страхування, об’єднує всі види страхування, пов’язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв’язку:

із захворюванням;

наданням медичних послуг;

необхідністю лікування.

Об’єктом медичного страхування є життя та здоров’я громадян, тобто майнові інтереси страхувальників (застрахованих осіб), які пов’язані з витратами на одержання медичної допомоги..

Суб’єкти медичного страхування: страховики, страхувальники,

застраховані особи та медичні установи.

Мета такого страхування – забезпечити громадянам в разі настання страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних медичних заходів.

27

Сутність медичного страхування: сплативши одноразовий страховий внесок, значно менший, ніж вартість страхових послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках з платним обслуговування.

Випадки медичного страхування:

страхування здоров’я на випадок хвороби;

безперервне страхування здоров’я;

страхування медичних витрат.

Не вважається страховим випадком подія, яка відбулася внаслідок:

дій страхувальника, який перебував у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння:

навмисних або неправомірних дій страхувальника, що призвели до настання страхового випадку:

вчинення вигодо набувачем (спадкоємцем) навмисного злочину, що призвів до загибелі або смерті страхувальника:

навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом дій третіх осіб; самогубства або замаху на самогубство страхувальника за винятком тих

випадків, коли страхувальник (застрахована особа) був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб.

Наявність довгострокових і короткострокових видів медичного страхування:

1.Довгостроковим видом медичного страхування є:

безперервне страхування здоров’я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період.

2.Короткостроковим видом медичного страхування є: страхування здоров’я на випадок хвороби:

медичне страхування туристів, які від’їжджають за кордон:

страхування на період вагітності та пологів тощо.

Форми медичного страхування:

добровільна;

обов’язкова

Обов’язкова форма медичного страхування використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров’я, а добровільна – там, де поширені приватні страхові програми.

Медичне страхування, яке проводиться в обов’язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством.

В основу проведення обов’язкового медичного страхування закладаються програми обов’язкового медичного обслуговування. Ці програми визначають

28

обсяги й умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню. Програма обов’язкового медичного страхування охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ним користуватися.

Головне призначення страхової медичної організації в системі обов’язкового медичного страхування полягає в тому, щоб при оплаті рахунків медичних установ контролювати якість наданих медичних послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам.

Під якістю медичної допомоги слід розуміти виконання медичним персоналом професійних функцій, ефективне використання ресурсів, ступінь ризику для застрахованих (небезпека травми або захворювання внаслідок медичного втручання), задоволеність пацієнта медичним обслуговуванням.

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов’язкового.

У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов’язкового медичного страхування.

Програми добровільного медичного страхування розрізняються між собою залежно від переліку медичних послуг (наприклад, у разі стаціонарного лікування або виклику лікаря додому); контингенту застрахованих (послуги дітям або дорослим); переліку медичних установ, що їх пропонує страхова організація для виконання програми добровільного медичного страхування, від якості наданих послуг.

Програми добровільного медичного страхування передбачають заходи, які розширюють можливості й поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню.

Медична допомога в системі медичного страхування може бути надана і самостійно практикуючими лікарями, які мають на це право.

Добровільна форма медичного страхування передбачає надання страхувальникові (застрахованому) ширшого права вибору лікарів-спеціалістів, а також установ для отримання необхідної допомоги; поліпшене утримання у стаціонарі; збільшений за строками після лікарняний патронаж та догляд на дому і т. ін..

Добровільна форма медичного страхування дає змогу громадянам, які виїжджають за кордон, укласти договори страхування (АСИСТАНС) на випадок раптового захворювання, тілесних пошкоджень, внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном.

Головна мета «асистансу» – надання клієнтові негайної медичної допомоги.

Договір страхування може передбачати:

o відповідальність страховика при потребі медичного транспортування хворого до найближчої або спеціалізованої лікарні;

o транспортування в країну проживання з медичним супроводом; o репатріацію тіла застрахованого;

o дострокове повернення;

o екстрену стоматологічну допомогу.

29

Проте поліс добровільного медичного страхування громадян, які виїжджають за кордон, не передбачає відшкодування вартості медичних послуг

зцілеспрямованого лікування, з лікування від хвороб, які були відомі страхувальникові (застрахованому) на момент укладання договору страхування,

змедичного обслуговування або лікування, що не є невідкладним.

ТЕМА 8. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

План лекції

1.Загальна характеристика майнового страхування: економічний зміст, об’єкти та види страхування майна

2.Основні умови та порядок страхування майна юридичних осіб

3.Страхування транспортних засобів та вантажів

4.Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств

5.Страхування майна громадян

6.Страхування кредитних та фінансових ризиків

Ключові слова та терміни: майнове страхування, об’єкти страхування майна, основний договір, додатковий договір, страхування вантажів, страхування транспортних засобів, страхування каско, страхування карго, страхування будівель громадян, страхування домашнього майна, страхування тварин, страхування сільськогосподарських рослин, сюрвейєр, страхова оцінка і страхова сума, аварійний комісар, страхове відшкодування.

1. Загальна характеристика майнового страхування: економічний зміст, об’єкти та види страхування майна

Майнове страхування – це галузь страхування, де об’єктами є майнові інтереси страхувальника, пов’язані із володінням, користуванням та розпорядженням майном.

Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних страхувальнику внаслідок пошкодження або знищення майна при настанні страхових випадків.

Мета даного страхування – компенсування шкоди.

Елементи майнового страхування між якими немає ієрархічної підпорядкованості:

Страхування матеріальних об’єктів, зокрема будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней тощо); Страхування сільськогосподарських тварин у державних, колективних та приватних господарствах на випадок їх падежу чи змушеного забою;

30