3. Індивідуальне завдання «Управління капіталом підприємства».

Кожний новий, більш високий рівень економічного розвитку країни викликає не тільки відповідне кількісне зростання суспільного виробництва, доходів і споживання, але й істотні якісні зміни в розвитку продуктивних сил і суспільства в цілому. Підвищення рівня економічного розвитку країни є відображенням зрослого ступеня суспільного поділу праці - процесу, що обумовлює виникнення нових суб'єктів господарювання зі специфічними економічними функціями і потребами та ускладнює взаємозв'язки і взаємозалежність всіх елементів у господарській структурі країни.

Об'єктивна оцінка досягнутого країною рівня розвитку та кількісних і якісних змін у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання, умов і результатів суспільного виробництва що відбулися у зв'язку з цим, має особливу практичну значущість для держави як суб'єкта господарювання.

Будучи головною економічною базою створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Це пов'язано з активним розвитком підприємницької діяльності, формуванням різних форм власності господарюючих суб'єктів різного організаційно-правового статусу.

У зв'язку з цим важливе подальше дослідження економічної сутності капіталу, його необхідності і значення для підприємств, розуміння ролі фінансів у створенні, накопиченні і використанні капіталу з метою формування сприятливих умов для поступального розвитку економіки України.

Процес пізнання сутності та економічного змісту капіталу триває досить довго. Це пов'язано з тим, що капітал є одним з фундаментальних понять економічної науки, має дуже важливе значення в господарській практиці і тим самим виявляє різні сторони своєї сутності. Розгляд економічної сутності капіталу, крім того, залежить від конкретної науки, з позиції якої розглядається дана категорія.

У зв'язку з переходом до ринкової системи господарювання в економічній літературі з'явилися різкі думки, що критикують або цілком заперечують марксистське трактування капіталу. "У "Капіталі" (К. Маркса - прим, авт.) дається таке визначення капіталу. По-перше, капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Якщо абстрагуватися від марксистського розуміння додаткової вартості, то з цим підходом можна погодитися: капітал приносить прибуток, відсоток. Проти цього ніхто не заперечує. Дійсно капітал - самозростаюча вартість. По-друге, капітал - це економічне відношення, причому відношення експлуатації. З таким підходом погодитися важко. Те, що капітал виражає певні відносини, проти цього ніхто не заперечує. Але не стосовно експлуатації. Скоріше, це відношення між економічними агентами з приводу використання ресурсів для створення матеріальних благ і послуг.

І, нарешті, капітал за Марксом, - це вартість, що приносить додаткову вартість. Тут потрібне пояснення. Додаткову вартість, або прибуток, приносить не сама вартість використовуваних ресурсів, а їх використання. У той же час, дійсно, якщо немає руху, тобто використання ресурсів, то немає виробництва, немає створення майбутніх матеріальних благ і послуг, немає ринкової економіки, як і економіки взагалі".

Існуюча критика або повне заперечення вчення К. Маркса окремими вченими-економістами не применшує значущості його праць про капітал. Деякі вчені вважають його вчення найбільш правильним і відповідним об'єктивним реаліям життя.

"Найбільш повно сутність капіталу як руху, що набуває різних форм, у тому числі форми суспільних відносин людей, ми знаходимо тільки в Маркса. На сьогоднішній день воно най об'ємніше за своїм змістом і найбільш повне".

З позиції таких наук, як фінанси, фінансовий менеджмент, або з позиції підприємництва "капітал - це гроші, які пущені в оборот і приносять доход від цього обороту. Капітал означає також багатство, використовуване для власного збільшення". Тобто гроші стають капіталом тільки в тому випадку, коли їх використовують з метою певного прибутку.

Товарне виробництво і товарний обіг породжують необхідність у грошах, їхньому специфічному інструменті, необхідному для нормального обслуговування відтворювального процесу. Кінцевою стадією товарного обігу, торгівлі завжди є гроші і, як вказував К. Маркс, "...цей останній продукт товарного обігу є першою формою прояву капіталу".

Процес утворення, накопичення і використання капіталу історично завжди був пов'язаний з грошима і не може обходитися без них. "Кожний новий капітал при своїй появі на сцені, тобто на товарному ринку, ринку праці або грошовому ринку, незмінно з'являється у вигляді грошей, - грошей, що шляхом певних процесів повинні перетворитися в капітал".

Історичний досвід минулого і соціалістичний період показали, що тільки розширене товарне виробництво сприяє розвитку значних масштабів товарного обігу і є матеріальною основою для первісного і вторинного розподілу коштів, утворення торгового і лихварського капіталів. "Докорінний оборот відбувається тоді, коли на капіталістичних засадах перебудовується саме виробництво. За цих умов гроші стали постійно використовуватися для наживи не за рахунок різниці в цінах на товари або стягування відсотка з боржника, а за рахунок експлуатації трудящих у сфері виробництва".

Економічна діяльність суб'єктів господарювання незалежно від форм власності й організаційно-правового статусу передбачає наявність певного обсягу, складу і структури економічних ресурсів або факторів виробництва.

У цілому діяльність підприємства зводиться до специфічної формули грошового обігу Г - Т - Г, тобто перетворення грошей у товар Г - Т и зворотне перетворення товару в гроші Т - Г. З цієї формули випливає, що придбання товару здійснюється заради продажу, тобто одержання грошей. "Гроші, що описують у своєму русі цей останній цикл, перетворюються в капітал і вже за своїм призначенням являють собою капітал"1.3 цієї тези К. Маркса випливає декілька узагальнюючих висновків:

1) гроші є основою існування капіталу, і саме в грошовій формі капітал набуває свого особливого економічного призначення;

2) капітал, зазнаючи різноманітних перетворень, завжди намагається повернутися у свій вихідний стан, тобто в грошову форму;

3) будь-які перетворення капіталу здійснюються з метою одержання прибутку, отже, початковий капітал у результаті свого руху і відповідних перетворень створює додаткову вартість, або прибуток. "Таким чином, спочатку авансована вартість не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, приєднує до себе додаткову вартість або зростає. І саме цей рух перетворює її в капітал"2.

При цьому К. Маркс вважав, що "... повна форма аналізованого процесу виражається так: Г - Т - Г, де Г = Г + АГ, тобто дорівнює спочатку авансованій сумі плюс деяке прирощення. Це прирощення ... я називаю додатковою вартістю". А формулу Г-Т-ГК. Маркс називав загальною формулою капіталу.

З цієї формули виходить: "... щоб функціонувати як виробник, необхідно мати достатню кількість грошів, купити за них засоби виробництва, найняти працівників, організувати їх і отримати суму грошів, що перевищує первісно витрачену"'.

Розглядаючи категорію капіталу, К. Маркс насамперед звернув увагу на її соціально-економічну сторону. Він вважав, що капітал як такий може існувати тільки за певних соціально-економічних умов, до яких відносив капіталістичний спосіб господарювання.

Дослідники дотримуються різних позицій у визначенні капіталу. Так, А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход. Д. Рікардо вважав, що капітал - це частина багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення вдію праці.

А. Маршалл визначав капітал як сукупність речей, "без яких виробництво не могло 6 здійснюватися з рівною ефективністю, але вони не е безкоштовними дарунками природи".

К. Маркс вважав, що капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість, яка створюється найманими працівниками. Капітал перебуває в постійному русі та у процесі свого кругообігу проходить три стадії: грошову, виробничу, товарну5.

На думку К. Маркса, капітал як такий може існувати за певних соціально-економічних умов:

1) високорозвинене товарне виробництво і обіг,

2) наявність такої мотивації діяльності підприємця, як особисте збагачення;

3) зосередження у частини господарських агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації капіталу;

4) відсутність власних засобів виробництва в частини господарських агентів, що змушує їх найматися1.

Для здійснення нормального відтворювального процесу кожна з трьох стадій кругообігу капіталу має однакове значення. Проте з позиції керівника підприємства більша частина капіталу повинна перебувати у фінансовій (грошовій) формі. Обґрунтування такого становища було дано ще Дж. Кейнсом, що пропонував враховувати такі фактори:

- трансакційний мотив-потреба в готівці для забезпечення неперервного кругообігу капіталу;

- мотив перестраховки - бажання мати частину капіталу в найбільш ліквідній формі на випадок непередбачених ситуацій;

- спекулятивний мотив - бажання мати необхідний резерв, який можна при нагоді пустити в оборот для швидкого одержання прибутку (купівля-продаж цінних паперів або іноземної валюти);

- мотив економії - висока ціна кредиту змушує керівників підприємств ефективніше використовувати власний капітал і не брати кредит у банку1.

На початковому етапі свого розвитку система управління формуванням капіталу розглядала лише питання, пов'язані із залученням капіталу з різних джерел при створенні нових фірм і компаній. Основним об'єктом цього управління були вартість і структура капіталу. Проте в процесі свого розвитку система управління формуванням капіталу значно розширила коло аналізованих проблем.

При дослідженні структури капіталу вивчають дві його форми: технічна і вартісна. У технічну структуру капіталу входять кошти, вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні фонди, фонди обігу. За вартісною структурою капітал поділяється на постійний і змінний; основний і оборотний, що відповідає основним і оборотним виробничим фондам підприємства.

Капітал існує в трьох формах, що історично склалися: промисловий, торговий і позичковий капітал.

Промисловий капітал може існувати в таких формах:

Промисловий капітал функціонує у всіх сферах матеріального виробництва, утому числі на рівні підприємств. Він має велике значення для нормального функціонування всієї системи держави. У зв'язку з цим капітал підприємства необхідно розглядати з позиції господарюючого суб'єкта з одного боку, та з позиції держави і всього суспільства - з іншого боку.

Капітал підприємства з погляду його економічній сутності повинний мати такі параметри:

- відображати процес утворення і використання фінансових ресурсів;

- знаходити відображення у сукупності активів підприємства, де він існує як основна частина продуктивних сил суб'єктів господарювання;

- бути найважливішою економічною базою функціонування не тільки окремого суб'єкта господарювання, але й об'єктивною умовою розвитку держави і суспільства;

- бути джерелом формування добробуту його власників;

- бути одним з основних параметрів умови ефективності виробничо-господарської діяльності;

- бути головним вимірником ринкової вартості підприємства;

- бути основою створення і функціонування підприємства.

У міру розвитку ринкової економіки в Україні потреба у фінансовому капіталі буде постійно зростати. Пов'язано це з процесами з реформування власності, що відбуваються в країні, значними темпами зростання підприємницьких структур, яким на різних етапах становлення необхідні значні обсяги фінансових ресурсів.

Ринкова економіка передбачає постійне збільшення обсягів фінансового капіталу, що дає можливість стабільно розвиватися матеріальному виробництву і формувати необхідні кошти для вирішення соціально-економічних проблем суспільства.