Розділ 2 проектно-технологічні основи підвищення конкурентоспроможності продукції

• АНАЛІЗ СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ РИНКУ,

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИРОБІВ ЗІ ШКІРИ

[ 1, розділ 2]

1.

Ринок взуття є ринком:

а)

монополістичної конкуренції;

б)

олігополії;

в)

монополії;

г)

чистої конкуренції.

2.

Основні характеристики ринку монополістичної конкуренції:

а)

невелика кількість фірм;

б)

кілька фірм домінують на ринку;

в)

товари недиференційовані;

г)

велика кількість фірм;

д)

товари диференційовані;

е)

широкий діапазон цін на товари;

є)

легкість проникнення на ринок нових фірм;

ж)

товари фірми повністю взаємозамінні;

з)

товарів-замінників немає;

і)

відсутність конкуренції.

3.

Інформація, що може бути отримана у процесі кон'юнктурних досліджень:

а)

місткість ринку;

б)

мотиви поведінки споживачів у процесі вибору товару;

в)

ставлення споживачів до торговельої марки;

г)

переваги споживачів.

4.

Метод польових досліджень, якому слід віддати перевагу для визначення:

А)

максимального рівня ціни на товар;

1.

Споживча панель.

Б)

частки ринку фірми на регіональному ринку взуття;

2.

Опитування.

В)

отримання відповіді на пошукове запитання „Чому споживачі віддають перевагу торговельній марці фірми або її конкурентів”.

5.

Сегментування – це процес:

а)

дослідження товарного ринку, виявлення особливостей та тенденцій його розвитку;

б)

розподілу споживачів на групи, які відрізняються відносною однорідністю попиту, смаків, уподобань;

в)

аналізу зовнішнього середовища фірми;

г)

формування іміджу торговельної марки.

6

Поглиблення сегментування ринку виробів зі шкіри є актуальним в умовах:

а)

дефіциту;

б)

перенасиченості ринку;

в)

інфляції;

г)

усі відповіді правильні.

7.

Щодо стратегії позиціювання правильним є твердження:

а)

основна мета позиціювання полягає в тому, щоб сформувати прихильність споживачів до товару фірми;

б)

позиціювання є актуальним в умовах дефіциту товару;

в)

позиціювання має здійснюватися із врахуванням якомога більшої кількості ознак;

г)

найкращою стратегією позиціювання вважається позиціювання за показниками якості.

8.

Репозиціювання товару застосовується:

а)

на етапі виведення товару на ринок;

б)

у разі, якщо попит на товар перевищує пропозицію;

в)

якщо необхідно змінити негативне ставлення споживачів до товару фірми;

г)

усі відповіді правильні.

9.

Суб’єктивне сприйняття товару споживачем зображує:

а)

багатокутник конкурентоспроможності;

б)

позиційна схема;

в)

крива попиту;

г)

крива пропозиції.

• СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

[ 1, підрозділи 4.1, 4.2]

10.

Товаром НЕ може бути:

а)

відходи взуттєвого виробництва;

б)

морально застаріле устаткування;

в)

фізично застаріле устаткування, яке не підлягає оновленню;

г)

зношене взуття.

11.

Елементи, що характеризують рівні товару:

А.

Основна (базова) вигода.

1.

Гарантійний термін носіння взуття, заявлений фірмою, становить 250 днів.

Б.

Товар у реальному виконанні.

2.

Монтаж технологічного устаткування.

В.

Товар із підсиленням.

3.

Взуття, що надійно захистить стопи від холоду.

4.

Оброблення шкіри, завдяки якому вона змінює колір залежно від освітлення.

5.

Торговельна марка взуття.

6.

Упаковка взуття.

7.

Міцність кріплення підошви.

8.

Штучна шкіра, що має запах

натуральної.

9.

Взуття торговельної марки Ессо.

12.

Італійська фірма внесла зміни в колодки, які відповідають антропометричним особливостям стоп населення України, що є ілюстрацією зміни таких споживчих властивостей:

а)

ергономічної;

б)

функціональної;

в)

надійності;

г)

естетичної.

13.

Ознаки, що характеризують конкурентоспроможність товару порівняно з якістю:

а)

оцінка рівня передбачає порівняння лише однорідних товарів;

б)

це комплекс споживчих і цінових характеристик товару;

в)

визначається лише стандартизованими показниками;

г)

усі варіанти правильні.

14.

Основні характеристики

А)

якості;

1.

Це – комплекс споживчих характеристик товару.

Б)

конкурентоспроможності.

2.

Особлива увага надається зниженню ціни споживання.

3.

Оцінка рівня передбачає порівняння як однорідних, так і неоднорідних товарів, головне – конкретна потреба.

4.

Оцінка рівня передбачає порівняння лише однорідних товарів.

5.

Визначаються відповідно до стандарту, технічних умов, договору.

6.

Це комплекс споживчих та цінових характеристик товару.

15.

До маркетингових показників конкурентоспроможності товару НЕ належать:

а)

рекламна підтримка товару;

б)

витрати на ремонт;

в)

імідж фірми;

г)

ступінь новизни товару.

16.

Консументні показники належать до таких показників конкурентоспроможності товару:

а)

ціни споживання;

б)

нормативних показників якості;

в)

маркетингових показників;

г)

показників якості товару.

17.

Причиною провалу нового товару на ринку може бути:

а)

протидія конкурентів;

б)

слабка реклама;

в)

помилкова оцінка попиту;

г)

усі варіанти правильні.

18.

Забезпечення правової охорони товарних знаків на товари в Україні здійснює:

а)

Міністерство фінансів;

б)

Держстандарт;

в)

Держпатент;

г)

Міністерства освіти і науки.

• ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

[ 1, підрозділ 4.2]

19.

Товар, який НЕ можна взяти за базовий зразок під час оцінювання конкурентоспроможності товару:

а)

аналогічний товар кращої вітчизняної фірми;

б)

аналогічний товар кращої іноземної фірми;

в)

кращий товар на основі дослідження покупців;

г)

товар, який відповідає вимогам стандарту.

20.

Вимоги, що висуваються до експертної групи з оцінювання конкурентоспроможності товару:

а)

експерти беруть участь в управлінському рішенні про товар;

б)

рівень погодженості думки експертів має бути високим;

в)

експерти мають бути зацікавлені в результаті оцінювання;

г)

усі варіанти правильні.

21.

Спеціаліст може виступати експертом для оцінювання конкуренто-спроможності товару, якщо коефіцієнт ступень знайомства з проблемами товарного ринку (К) становить:

а)

К=7;

б)

К=6;

в)

К=5;

г)

усі варіанти правильні.

Оцінка ступеня знайомства – в межах [0-10].

22.

Методи оцінювання конкурентоспроможності товару передбачають визначення:

А)

відповідності споживчим вимогам –

1)

добутку оцінок відносних показників якості товару.

Б)

рейтингу товару –

2)

суми добутків відносних показників якості та коефіцієнтів вагомості параметрів.

В)

відповідності споживчим перевагам –

3)

суми одиничних показників конкурентоспроможності.

Г)

інтегрального показника –

4)

відношення корисного ефекту від використання товару до ціни споживання.

5)

одиничного параметричного індексу.

6)

ціни споживання.

7)

відносних показників якості товару.

23.

Показники конкурентоспроможності товару можуть набувати значень (К):

А.

Інтегральний показник.

1)

К=1;

Б.

Відносний показник конкурентоспроможності.

2)

3)

К<0;

К>1;

В.

Рейтинг товару.

4)

К<1;

Г.

Одиничний параметричний індекс.

5)

К>0;

Д.

Максимальне значення (К) за оцінювання її рівня на основі методу відповідності споживчим вимогам.

6)

дорівнює кількості параметрів, за якими проводиться оцінювання.

Е.

Питомий корисний ефект.

24.

Графічним зображенням конкурентоспроможності товару є:

а)

багатокутник;

б)

позиційна схема;

в)

крива попиту;

г)

крива пропозиції.

• ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ТОВАРУ В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ

[ 1, розділ 5]

25.

Точка беззбитковості:

а)

вимірюється у відсотках;

б)

вимірюється у парах;

в)

вимірюється у безрозмірних одиницях;

г)

вимірюється у грошовому виразі;

д)

дорівнює виробничій потужності;

е)

залежить від попиту на товар.

26.

Щодо використання виробничих потужностей (Кв) правильними є твердження:

А.

Якщо Кв=75%, його зменшення призведе

1)

спочатку до зменшення собівартості, в потім – до її збільшення;

Б.

Якщо Кв=80%, його збільшення призведе

2)

до збільшення виробничої собівартості;

В.

Оптимальним щодо виробничої собівартості

3)

до зменшення виробничої собівартості;

Г.

Раціональним щодо виробничої собівартості Кв

4)

75–85%;

Д.

Зменшення Кв від 86 до 82% призведе

5)

80%.

Е.

Якщо Кв=60%, його збільшення призведе

• ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ, ЕКОНОМІЧНО ВИГІДНОЇ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВА ЦІНИ ТОВАРУ

[ 1, розділ 5]

27.

Гранична ціна товару дорівнює:

а)

змінним витратам;

б)

фіксованим витратам;

в)

непрямим витратам;

г)

виробничим витратам.

28.

Максимальна ціна товару визначається:

а)

величиною попиту на товар;

б)

максимальними претензіями на прибуток, що характерні для галузі;

в)

цінами конкурентів на аналогічний товар;

г)

найвищим рівнем сукупних витрат.

29.

Наведені нижче витрати є:

А)

змінними;

1.

Витрати на участь взуттєвої фірми у виставці Leather @ Shoes.

Б)

фіксованими.

2.

Витрати на відкриття взуттєвою фірмою show-room.

3.

Витрати на придбання фурнітури для виготовлення взуття.

4.

Витрати на упаковку.

5.

Витрати на придбання допоміжних матеріалів для виготовлення взуття.

6.

Витрати на придбання натуральної шкіри для виготовлення взуття.

7.

Витрати на науково-дослідні розробки програмованого розкрою натуральних шкір.

8.

Витрати на закупівлю програмного забезпечення з проектування взуття.

30.

Правильними є твердження щодо наведених нижче витрат:

А.

Ціна споживання

1)

складається з витрат на електроенергію, ремонт устаткування.

Б.

Ціна товару

2)

складається з ціни товару та експлуатаційних витрат.

В.

Експлуатаційні витрати

3)

менше ціни споживання.

31.

Найвищою в умовах фінансової кризи є еластичність попиту на:

а)

модельне взуття;

б)

повсякденне взуття;

в)

„от кутюр”;

г)

взуття для військовослужбовців.

32.

Найнижчою є еластичність попиту на взуття колекції:

а)

„от кутюр”;

б)

прет-а-порте;

в)

ортопедичне взуття;

г)

взуття для військовослужбовців

33.

За умови, що груповий параметричний індекс конкуренто-спроможності І_тп=2,0, ціна конкурентної моделі – 1000 дол. США, економічно вигідною для підприємства і відповідною конкурентоспроможності товару є ціна устаткування:

а)

2000;

б)

500;

в)

1000;

г)

відповіді б і в правильні.

34.

Попит на взуття фірми характеризується показником цінової еластичності ”-1,6”, що означає:

а)

підвищення ціни в 1,6 рази призведе до зменшення попиту в 1,6 рази;

б)

зниження ціни в 1,6 рази призведе до збільшення попиту в 1,6 рази;

в)

зниження ціни на 1% призведе до збільшення попиту на 1,6%;

г)

підвищення ціни на 1% призведе до зменшення попиту на 1,6%.

35.

Нижче наведено ситуації, що характеризують еластичність попиту за ціною:

А.

Попит не підвищується при зменшенні ціни.

1.

Попит еластичний.

Б.

Попит підвищується при зниженні ціни.

2.

Попит нееластичний.

В.

Темпи зміни попиту і ціни є однаковими.

3.

Попит унітарний.

Г.

Коефіцієнт цінової еластичності

дорівнює ”-1,6”.

Д.

Коефіцієнт цінової еластичності

дорівнює ”-0,6”.

36.

Наведені методи ціноутворення належать до наступних груп:

А.

Метод ціноутворення, орієнтований на витрати.

1.

2.

Тендерне ціноутворення.

Метод – витрати плюс прибуток.

Б.

Метод ціноутворення, орієнтований на попит.

3.

Метод, орієнтований на аналіз беззбитковості.

В.

Метод ціноутворення, орієнтований на конкурентів.

4.

Метод визначення ціни на основі коефіцієнта технічного рівня.

5.

Експеримент.

6.

Метод визначення ціни на основі цінових порогів.

7.

Метод визначення ціни на основі коефіцієнта технічного рівня.

8.

Метод поточних цін.

• ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТУ ВИРОБІВ ЗІ ШКІРИ, ЩО ВІДПОВІДАЄ ВИМОГАМ СПОЖИВАЧІВ ТА МОЖЛИВОСТЯМ ПІДПРИЄМСТВА

[ 1, підрозділ 4.6]

37.

Асортиментна група – це:

а)

сукупність товарів, які пропонуються ринку;

б)

товари одного призначення, але різних функціональних властивостей, якості, ціни;

в)

сукупність товарів, що пропонуються покупцям конкретним продавцем;

г)

це різновид товару.

38.

Кількість товарів різних асортиментних функціональних властивостей одного призначення – це:

а)

широта асортименту;

б)

глибина асортименту;

в)

гармонійність асортименту;

г)

насиченість асортименту.

• ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ ЯК СКЛАДОВОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

[ 1, підрозділ 4.2]

39.

Малим взуттєвим підприємствам для досягнення високого рівня рентабельності необхідно застосувати стратегію:

а)

диференціації;

б)

диверсифікації

в)

концентрації;

г)

низьких витрат.

40.

Стратегія, яку НЕ слід застосовувати великим підприємствам для досягнення високого рівня рентабельності:

а)

диференціації;

б)

диверсифікації;

в)

концентрації;

г)

низьких витрат.

41.

Взуттєве підприємство застосовує певну стратегію росту за умови:

А.

Освоєння технології виготовлення шкіряного одягу –

1)

стратегія вертикальної диверсифікації;

Б.

Освоєння виробництва наіритового клею –

2)

стратегія зворотної інтеграції;

В.

Створення власної мережі роздрібних взуттєвих магазинів –

3)

стратегія прямої інтеграції.

42.

Характеристики груп технологій залежно від впливу на конкурентоспроможність:

А.

Базові технології.

1)

не є джерелом конкурентних переваг;

Б.

Ключові технології.

2)

захищені патентами;

В.

Провідні технології.

3)

непатентоване досягнення компанії;

4)

створюють передумови для принципових змін у галузі;

5)

типова технологія оброблення деталей верху;

6)

типова технологія складання взуття клейового методу кріплення;

7)

використовуються всіма підприємствами галузі;

43.

Розкроювання шкір на деталі за допомогою лазера є прикладом:

а)

базової технології;

б)

ключової технології;

в)

провідної технології;

г)

відповіді а і в правильні.

44.

Конкурентні стратегії фірми:

А.

Лідера.

1.

Стратегія компіляції.

Б.

Челенджера.

2.

Стратегія імітації.

В.

Послідовника.

3.

Стратегія адаптації.

Г.

Нішера.

4.

Стратегія лідерства в ніші.

5.

Стратегія інтеграції.

6.

Стратегія захисту позиції.

7.

Стратегія фронтального наступу.

8.

Стратегія флангового наступу.

9.

Стратегія обхідного наступу.

10.

Стратегія виходу за межі ніші.

45.

Виготовлення взуття за моделлю, дизайн якої подібний до зразка відомої фірми, але має нижчу ціну:

а)

стратегія імітації;

б)

стратегія інтеграції;

в)

стратегія компіляції;

г)

стратегія адаптації.