Отже, проведена експериментальна робота підтвердила гіпотезу, висунуту нами на початку дослідження. Формування нової соціальної позиції школяра у дітей старшого дошкільного віку може супроводжуватися підвищенням ріїшя тривожності та страху. їх подолання можливе завдяки використанню спеціальної системи заходів педагогічної корекції, яка сприяє формуванню у дітей впевненості у собі, відчуття захищеності, доброзичливого ставлення до оточуючого світу, людей. Значну роль у цьому процесі відіїрає позиція батьків та найближчих до малюка дорослих людей. Застосування ними під час виховної роботи позитивної випереджаючої оцінки майбутніх успіхів дітей, висвітлення позитивних боків навчання у школі відсутність залякувані» дитини майбутніми обов'язками школяра, дозволяє запобігти негативним психологічним проявам у дітей.
Проведена робота не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальше її вивчення буде сприяти пошуку нових педагогічних технології!, спрямованих на подолання та запобігання у дітей старшого дошкільного віку проявам тривоги та страхів.
Література
Абрамова Г.С. Возрастная психология. — М., 2000.
Аверин В.А. Психология детей и подро-стков. - М., 2000.
Ануфриев А.Ф., Косоромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. - М., 2000.
Божович Л.И. Что такое воля? // Семья и школа. - 1981. - №1.
Гуткина Н.И. Психологическая готов-ность к школе. — М., 2000.
Коломинский Я.Л., Панько С.А. Психология детей шестилетнего возраста. — М., 1999.
Овчарова Р.В. Практическая психология в начальної"! школе. - М.: ТЦ, Сфера, 2001.
Особенности психического развития детей б-7-летнего возраста /Под ред. Д.Б. Зльконина, Л.А. Венгера. - М., 1988.
Цепенникова В.И. Чудеса, которьіе рядом, йди Волшебньїй телевизор (системний оператор открьівает мир). - Пермь, 1994.
РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Л.В. Крайнова, І.В. Трубник
В статье поднимается актуальная проблема зкологической компетентності! будущих воспитателей детских дошкольннх учреждений. Особое внимание уделяется изучению особенностей зкологического сознания студентов, вибравших педагогическую профессию.
ТЬіз аггісіе аеаіз \\іт аспдаї рюЬІет о£ есо1о§іса1 сотреіепсе о£ £игаге геасЬегз іп рге-зсЬооІ еаисагіопаї езгаЬНзптепгз. Зресіаі айепгіоп із раісі го згисіу те ресиїіагігіез о£ зшсіепг.5 есоїо^ісаі сопзсіоизпезз.
За умов глобальної екологічної кризи та низки екологічних катастроф, що сталися протягом останніх десятиріч в Україні, особливого значення набуває підвищення рівня екологічної свідомості громадян. Вирішення цієї проблеми неможливе без уваги до того, як здіїїснюється екологічне виховання молодого покоління, починаючи з раннього дитинства. Якість екологічної освіти маленьких дітей залежить безпосередньо від рівня екологічної підготовки вихователів, які працюють у дошкільних закладах.
Проблема підготовки педагогів до ознайомлення дітей дошкільного віку з природою розглядалася як ученими, так і практиками. Н.Ф. Яришева наголошує на необхід-
но -
ності підготовки творчого вихователя, який повинен бути обізнаний з природою рідного краю, мати емоцшну чутливість, зацікавленість, спостережливість. Лише такий вихователь зможе закласти «фундамент екологічної культури» [6].
Н.В. Лисенко у своїх дослідженнях торкається проблеми формування екологічної свідомості й культури молодого покоління. Вона визначає такі складники екологічної культури, як «наукова основа, екологічний світогляд, нове екологічне мислення, соціально-екологічний потенціал, екологічна відповідальність, екологічна ініціатива» [3].
С.М. Ніколаєва справедливо називає вихователя носієм екологічної культури. Вона виокремлює три аспекти особистості вихователя, які визначають успіх у розвитку основ екологічної культури дітей:
розуміння екологічних проблем і причин, які їх породжують, відчуття громадянської відповідальності, бажання і готовність змінити її на краще;
професійність і майстерність (володіння методикою екологічного виховання, розуміння мети, завдань, володіння конкретною технологією екологічної роботи з дітьми);
загальна орієнтація на гуманістичну модель виховання (створення сприятливої атмосфери перебування дітей у дошкільному закладі, екологізація їх життєдіяльності) [4].
Отже, професійна компетентність вихователів - це теоретична і практична підготовча до здійснення діяльності, пов'язаної із навчанням і вихованням дітей дошкільного віку. Екологічна компетентність виступає при цьому складовою загальної професійної компетенції в тій частині, яка стосується педагогічної допомоги дітям у гармонізації' стосунив з довкіллям, виховання екокультур-ної особистості дошкільника.
Когнітивний компонент екологічної підготовки охоплює систему уявлень про природний світ та взаємозв'язки в системі «лю-дина-природа», які відповідають сучасному ріїшю розвитку біологічних наук. Вихователь повинен бути обізнаним в екологічній ситуації, що склалася у світі і країні, добре знати природу рідного краю, рослинний і тваринний світ, явища природи.
Практичний компонент екологічної підготовки охоплює, по-перше, систему дій, пов'язаних із створенням умов для росту і розвитку живих істот в куточку природи і на земельній ділянці дитячого закладу. А по-друге, вихователь повинен практично оволодіти методикою екологічного виховання, сучасними технологіями здійснення екологічної освіти допгкільниив.
Ми вважаємо за доцільне виокремити також особистісний компонент, який висвітлює справжнє ставлення вихователя до екологічних проблем: потреби і мотиви, що виявляються у спілкуванні з природою, пізнавальні штереси та нахили, бажання творчої взаємодії зі світом природи, гуманістична «ноосферна» спрямованість педагогічної діяльності.
Необхідність теоретичного та експериментального дослідження проблеми екологічної підготовки майбутніх вихователя? дошкільних закладів освіти є актуальною з точки зору ситуації', що склалася. Нове екологічне мислення дітей неможливо розвивати без відповідного, із врахуванням сучасних реалш і тенденцій, формування і розвитку екологічної свідомості педагогів, які працюють з дітьми.
Серед різних показники професійної готовності майбутніх вихователів, які навчаються на факультетах дошкільної освіти, до здійснення завдань екологічного виховання дітей ми розглянули показник різня розвитку екологічної свідомості.
Відтворення об'єктивної екологічної картини світу різними людьми суттєво відрізняється, існує велике розмаїття індивідуальних проявії? екологічної свідомості. В той же час важливо, щоб наявний рівень екологічної свідомості майбутніх вихователів давав змогу забезпечити в освітньому процесі дошкільних закладш освіти необхідний державний стандарт екологічної освіти, який наведено в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні [1] та конкретизовано в програмах.
Відомо, що на різних етапах розвитку людства формувалася своя, притаманна цьому періоду екологічна свідомість. Значення цього терміна наводять С.Д. Дерябо та В.А. Ясвін. Екологічна свідомість - це «сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки в системі «Людина-природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею» [2, с.б].
Отже, екологічна свідомість - це поняття, яке стосується як людства в цілому-, певної групи людей, так і окремої людини. Тип екологічної свідомості, що склався історично, впливає на характер взаємодії' людини з природою. Як вказують дослідники, можна говорити про принципову різницю між західним і східним способом відносин із довкіллям, західною і східною фі\ософією ставлення до життя людини і життя на нашій планеті. Західний світогляд породив антро-поцентричний тип екологічної свідомості, для якого характерне розуміння «людської виключності». Це така система уявлень про світ, коли людина як найвища цінність протиставляється природі, природа виступає власністю людини, об'єктом впливу людини, том}' характер мотивів і цілей взаємодії' людини і природи суто прагматичний, споживацький, утилітарний. Незважаючи на те, що цей тип екологічної свідомості пов'язаний з постійним породженням екологічної кризи, він продовжує впливати негативно на довкілля, бо знаходить своє вираження в поведінці і діяльності наших сучасників.
Наприкінці XX століття у зв'язку із загрозою подальшого катастрофічного погіршення екологічної ситуації, поглиблення екологічної кризи виникло масове розуміння необхідності змінити систем}' взаємовідносин людства з природою. Новий, екоцент-ричний тип екологічної свідомості характеризує ставлення до життя (природи) як найвищої цінності,, а до природних об'єктів як до партнерів по взаємодії', до суб'єктів спілкування. При цьому відсутнє протиставлення людини і природи, має місце гармонія між ними, баланс прагматичної та непрагма-тичної взаємодії з природою [2].
Сучасні концепції' екологічної освіти в Україні зорієнтовані саме на формування екоцентричного типу екологічної свідомості.
Експериментальне дослідження особливостей екологічної свідомості студентів відбувалось із майбутніми фахівцями у сфері дошкільної освіти. Методика дослідження полягала у проведенні спеціального обстеження за допомогою індивідуального опитування та написання домашнього твору «Мій соціально-екологічний ідеал». Обстеження проводилось зі студентами денного та заочного відділень. Це давало можливість відстежити особливості екологічних уявлень я] тих, хто не мав досвіду роботи в дошкільни: закладах, так і тих, хто працював і вчивс заочно.
Індивідуальне опитування проводилось } вигляді бесіди за такими питаннями:
Дайте визначення поняття «екологія».
Яке місце природа займає у Вашому власному житті?
Які ознаки екологічної кризи Ви спостерігаєте в довкіллі?
Що Вам не подобається у поведінці людей у ставленні природи?
Яким Ви бачите майбутнє людства?
Як Ви гадаєте, кого можна назвати «екокультурною особистістю»?
Як Ви вважаєте, чи зможете Ви стати достойним прикладом для дітей у ставленні до природи?
Що можете зробити Ви особисто для гармонізації' взаємодії людини і природи?
Наведіть приклади своїх добрих вчинків у ставленні до природи.
Як Ви гадаєте, чи правильно зробили вибір майбутньої професії?
Для нас було важливо фіксувати вік, місце проживання (у студентів заочного відділення: посаду, педагогічний стаж). Паралельно вивчалися відомості щодо академічної успішності респондентів. Бралися до уваги оцінки з біології' в школі (за атестатом), оцінка з біології' під час складання вступних іспитів до університету, оцінка з основ екології' та рейтингова оцінка з основ природознавства та методики ознайомлення дітей з природою. (Обстеження проводилось в період вивчення дисципліни).
Аналіз результатів опитування засвідчив, що при визначенні поняття «екологія» тільки 15% респондентів були близькі до точного його визначення як науки, що вивчає взаємозв'язки в природі, між людиною і природою. При визначенні терміна «екологія» та відповілей на інші запитання жоден із опитуваних не звертався до поняття «екологічна система», хоча воно є центральним предметом вивчення науки екології'. Частина студентів (46%) визначила екологію як науку, але її' предмет точно не окреслила: «Екологія - це наука про природу», «Екологія - наука про довкілля». Інші опитувані (39%) виходили із розуміння екології' в значенні «Природа»,
«Це все живе і неживе», «Це охорона природи», «Стан природи в наших умовах» тощо. Таке розуміння відповідає стихійній побутовій екологічній свідомості.
Труднощі викликало також питання щодо орієнтування у понятті «екокультурна особистість», хоча відповідь на нього пов'язана із усвідомленням мети екологічного виховання дітей. Не змогли визначитись 19% опитуваних, а 8% віднесли це поняття до тих людей, які професійно займаються вивченням та збереженням природи. Ще 8% через відповідь на це запитання висловили свою тривожність і напруженість відносно екологічної ситуації' (наприклад, «Я вважаю, що тварини більш достойні цієї назви, тому що вони не завдають шкоди природі»). Останні 69% усвідомлювали, які риси притаманні екокультурній особистості («Це людина обізнана в екологічних проблемах, яка бере участь в екологічному русі, здійснює екологічну роботу в колективі»). В багатьох відповідях має місце перерахування дій, що притаманні екокультурній особистості, починаючи від садіння дерев до відповідного виховання власних дітей та закликів до тих людей, що порушують екокультурні норми поведінки.
Щодо оцінки екологічної ситуації, що склалася, то у відповідях на запитання 3, 4 та 5 спостерігалися такі її варіанти. Занепокоєння станом довкілля висловили всі опитувані. Ми звернули увагу на те, що в першу чергу їх тривожили ті зміни в оточенні, які руйнують красу і гармонію в довкіллі. Глобальні негативні екологічні зміни також викликали занепокоєння в опитуваних. Щодо екологічних прогнозів, то переважали песимістичні (50%). «Старалися», як вони самі говорили, буги оптимістичними 42% респондентів. Свої позитивні сподівання опитувані пов'язували з тим, що люди «порозумнішають», спрацює система екологічного виховання, з'являться нові технології, які оберігатимуть природу.
Звертає на себе увагу те, що Чорнобильська катастрофа в одержуваних матеріалах не згадувалась. Можливо, це ознака деформації' екологічної свідомості. З одного боку, є розуміння наявності екологічного лиха, а з другого, спрацьовує психологічний захист. Ознакою таких деформацій виявилось також те, що за наявності відповідних переживань щодо екологічного стану, емощйного забарвлення висловлених думок, має місце особиста відчуженість від того, що відбувається, безпорадність та незахищеність перед природними стихіями та руйнізною стратегією природокористування. Опитування дозволило впевнитися у наявності проявів екологічного інфантилізму, відмови від прямої участі у вирішенні екологічних проблем або звуженні, зменшенні своїх власних можливостей. Як вказує В.О. Скребець, це є проявом «синдрому катастроф», коли традиційні форми пристосування не спрацьовують і особистість в процесі адаптоекосоціогенезу знаходить новий спосіб відношень з довкіллям [5].
У нашому випадку досліджувані поділялися на тих, хто прямо говорив, що «особисто я нічого не можу зробити», на тих, хто вважав за можливе робити добро у себе вдома, на земельній ділянці, на роботі в дошкіль-ному закладі («В масових організаціях участі не беру», «Для природи я можу зробити небагато»). Були і такі опитувані, які відчували більш широкі громадянські обов'язки («Читати лекіїії», «Проводити екологічну пропаганду»). У відсотках ці три групи виглядають у сшввідношенні 12%, 76%, 12%. Більшість студентів усвідомлювали свої можливості у підтриманні гармонії і краси в найближчому оточенні, у виконанні професшних обов'язків, що цілком виправдано.
Аналіз одержаних результатів дозволив також визначити відповідність екологічної свідомості екоцентричному типу на відлину віл антропоцентричного. Критеріїгми віднесення до того чи іншого типу були: місце людини в загальній картині світу, мета взаємодії' людини з природою, характер сприйняття природних об'єктів, включення світу природи в сферу функціонування етики; майбутній розвиток людини і природи; чим продиктована необхідність охорони природи (критерії' розроблені Дерябо С.Д. і Ясві-нимВ.А. [2]).
Наше дослідження засвідчило наявність у більшості опитуваних ознак екоцентрично-го типу екологічної свідомості. Однак не у всіх респондентів ці ознаки були стійкими, заснованими на світоглядних поглядах та переконаннях. Частіше опитувані не замислювались, формулюючи відповіді, наприклад, таким чином: «Розповідати і пояснювати дітям значення птахії?, рослин. Пояс
\ \
нювати, що навіть змії і комахи приносять користь, адже в природі взаємодіє все одне з одним». І ще один приклад: «Я повинна навчити дітей ставитися до природи (до дерев, комах, птахів) як до живої істоти, бачити красу живої природи, дати знання про користь рослин, тварин, про явища природи». В даних випадках необхідність охорони пояснювалась не самоцінністю життя природних істот, їх включеністю в життя планети і незамінністю, а користю для людини. Такі протиріччя в судженнях доволі розповсюджені.
Аналіз творів «Мій соціально-еколо-гічний ідеал» показав, що екологічні уявлення респондентів важко чітко класифікувати або сказати, що вони носять екоцентричний чи антропоцентричний характер. В межах одного твору висловлюються думки про природу як найвищу цінність і думки про те, що природа повинна служити людству.
В трактуванні самого поняття «соціально-екологічний ідеал» також багато варіацій. У більшості робіт (88%) - це сприятливі природні умови та гармонійна взаємодія людини і природи: «Соціально-екологічний ідеал - це чисте повітря, багаті ліси, луки, степи; своєчасна зміна пори року..., гармонія природи і людини». У деяких творах (6%) соціально-екологічний ідеал - це улюблений куточок природи: великий, густий ліс, лісова галявина, яка збереглася в пам'яті з дитинства; запах польових квітів і трав, узбережжя моря тощо. Зустрічалися і такі роботи (3%), в яких соціально-екологічний ідеал - це улюблений твір живопису, пейзаж, який хотілося б побачити в реальному житті. Окремі роботи (3%) були присвячені людям (батькам, вчителю), які виховували любов до природи в дитинстві. Наприклад: «Пам'ятаю, як під час прогулянки з батьками у полі я нахилилася, щоб зірвати ромашку. Але мама сказала: «Послухай, що хоче тобі сказати ромашка. Вона говорить: «Не рви мене. Дай надивитися на сонечко». З того часу я вірю, що рослини, тварини, ріки, гори можуть говорити».
В кожному творі з любов'ю описується краса природи рідного краю, її знайомих куточків. Але особливо зворушливо про красу природи написали студенти, які проживають у сільській місцевості: «Як я люблю прокидатися літнім сонячним ранком під пісню солов'я, прислухатися до шелесту листя, до цвірчання комах у траві, до скреготання, яке доноситься із сусіднього озерця. Це надзвичайно! Коли знаходишся в природному оточенні, душа наповнюється радістю».
Майже в кожній роботі (76%) згадується про загрозу екологічної кризи. Особливо відверто та щиро про екологічну ситуацію в Донбасі написали студенти, які проживають у шахтарських містах (МакЇЇвка, Горлівка, Антрацит): «Терикон - це те, що я кожний день бачила з вікна батьківського будинку; вугільний пил повсюди - на листі дерев, кущів. .. І велика загроза того, що на місці будинку виникне провалля, так як всі жителі району знають, що під будинками пустота (шахта)». Як метод боротьби з екологічною кризою зазначено, перш за все, природоохоронну освіту, яку необхідно розпочинати з дошкільного дитинства.
У багатьох творах підкреслювалось значення природи в навчанні та вихованні дітей, її педагогічні можливості в розумовому, естетичному, моральному розвитку: «Природа вчить бачити красу, викликає милосердя, співчуття, наштовхує до самовдосконалення»; «Необхідно знайомити дітей з рослинами, комахами, птахами, тваринами, явищами природи, щоб діти їх знали і любили, бо любити можна те, що знаєш».
Тільки в незначній кількості робіт (6%) згадується про важливість особистого ставлення вихователя, педагога до природи для вирішення завдань екологічного виховання. В цих роботах підкреслюється важливість позитивного прикладу поведінки в природі з боку дорослих під час прогулянок, екскурсій, відпочинку, «пікніків».
Отже, підводячи підсумок, можна стверджувати про наявність у респондентів окремих ознак екологічної свідомості екоцент-ричного типу. Однак чіткість світоглядних позицій часто була відсутньою. Багато опитуваних виявили спрощений, побутовий рівень розуміння екологічних проблем, на відміну від наукового світорозуміння. Антропоцентризм у судженнях залишався дуже поширеним і свідчив про недоліки екологічної підготовки педагогів (хоча успішність у вивченні природничих дисциплін в середній та вищій школі виявилась достатньою).
Вік опитуваних коливався від 18 років до 36. Успішність навчання з біологічних дисциплін складала у середній школі: «відмінно» - 50%, «добре» - 50% опитуваних. У випгій