- •15 Тема №1
- •2. Предмет, мета та завдання вивчення дисципліни
- •Міжнародні норми в галузі охорони праці
- •1.3. Стандарт sa 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.4. Міжнародний стандарт iso 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»
- •Права людини
- •Міжнародна Організація Праці
- •1.8. Європейський Союз
- •1.9. Міжнародна агенція з атомної енергії магате (International Atomic Energy Agency — iaea)
- •1.10. Всесвітня організація охорони здоров'я (вооз) (World Health Organization (who))
- •1.11. Співдружність Незалежних Держав – снд (євразійський митний союз)
- •1.13. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •1.14. Соціальний діалог в Україні
- •Законодавча та нормативна база України про охорону праці.
- •3. Державні нормативно-правові акти про охорону праці.
- •0.00 - Держнаглядохоронпраці
- •Навчально-виховні заклади:
- •Завідувач кабінету, лабораторії, майстерні, навчально-виробничої майстерні, майстер виробничого навчання:
- •Викладач, учитель, класовод, класний керівник, вихователь:
- •Організація роботи охорони праці під час позакласної, позашкільної діяльності
- •Організація служби охорони праці в навчально-виховних закладах
1.13. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
Важливими нормативними актами з питань охорони праці є міжнародні договори та угоди, до яких приєдналась Україна у встановленому порядку. Статтею 3 Закону “Про охорону праці” передбачається, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, можна об‘єднати в чотири групи:
Конвенції, Рекомендації та інші документи Міжнародної Організації Праці;
Директиви Європейського Союзу;
договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав;
двосторонні договори та угоди.
Крім вищезазначених організацій у справу охорони праці вносять свій внесок також Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня організація охорони здоров‘я (ВООЗ), Міжнародна організація по стандартизації (ІСО), Міжнародна організація авіації (ІКАО) та ряд інших.
1.14. Соціальний діалог в Україні
Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України і складається із законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», цього Закону, трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються норми міжнародного договору.
Соціальний діалог здійснюється на принципах:
законності та верховенства права;
репрезентативності і правомочності сторін та їх представників;
незалежності та рівноправності сторін;
конструктивності та взаємодії;
добровільності та прийняття реальних зобов'язань;
взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
обов'язковості розгляду пропозицій сторін;
пріоритету узгоджувальних процедур;
відкритості та гласності;
обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;
відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.
Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
Законодавча та нормативна база України про охорону праці.
За даними Держпромгірнагляду МНС України в 2006 році на виробництві травмовано 18992 особи, у тому числі зі смертельними наслідками -1077 осіб. В галузі соціально-культурної сфери травмовано 1818 осіб, у т.ч. зі смертельними наслідками 152. З кожних 10000 осіб у невиробничій сфері гине 15 осіб. Щороку на канікулах гине 30- 32 студенти вузів, і за рік стається близько 1000 нещасних випадків зі студентами та викладачами.
У 2010 близько 17000 травмовано, 8000 профхвороби. У цьому зв’язку великого значення надається наближення українського законодавства до світових норм.
Законодавство України про охорону праці становить систему взаємопов’язаних законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-професійних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України (так, стаття 45 проголошує: "Кожен має право на відпочинок. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також: інші умови здійснення цього права визначаються законом";
стаття 43: "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом";
стаття 50: "Кожен має. право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди";
«Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється».
стаття 46 Конституції України вказує на те, що громадяни мають право на соціальний захист.
Правовою основою законодавства щодо охорони праці є закони України "Про охорону праці"( прийнятий 21 листопада 2002 року), Кодекс законів про працю України (КЗпП,. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",а також: "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про колективні договори і угоди", "Про дорожній рух", "Про поводження з радіоактивними відходами".
Положення вказаних законів конкретизуються у відповідних правилах, стандартах, нормах, положеннях, інструкціях та інших нормативно-правових актах, перелік яких наведений в "Державному реєстрі нормативних актів з охорони праці".