5. Лічильна гладь та її види.

Лічильна гладь («лиштва») належить до групи поверхнево – нашивних лічильних технік вишивання. Назва «поверхнево – нашивні лічильні» техніки пояснює їх спосіб виконання, тобто вишивання на поверхні тканини, рахуючи нитки. Усі елементи узору вишивають паралельними стібками   через   одну   нитку тканини. За способом утворення розрізняють лиштву качалочкову, пряму і косу.

Пряма гладь характеризується тим, що стібки виконують паралельно ниткам тканини — основи або утоку (піткання). Кожен стібок прокладають через одну нитку тканини. В узорах пряму гладь поєднують з іншими лічильними швами. Ця техніка зустрічається майже в усіх регіонах України. Однак у коленому з них зберігаються специфічні особливості кольорового рішення, побудови композиції та способу виконання.

Коса гладь має таку назву завдяки способу її виконання. Стібки косої гладі вишивають під кутом 45° до ниток основи й утоку тканини. Виконання стібків гладі з нахилом наліво й направо набувають красивого ефекту світлотіні. Ця техніка найбільш поширена на Поділлі, Середній Наддніпрянщині. Виконують узори косою гладдю переважно червоними і чорними нитками.

Качалочками називають такий шов гладі, у якому кожен стібок виконується через одну нитку тканини паралельно попередньому й охоплює однакову кількість ниток тканини. Стібки цієї гладі вишивають тільки вертикально — знизу вверх або зверху вниз. їх розміри залежать від характеру узору, товщини ниток тканини. Узори вишивають яскравими, контрастними кольорами: червоним, синім, зеленим, жовтим, чорним та ін.. З різно­кольорових качалочок утворюють різноманітні композиції.

Занизування — найдавніша техніка вишивання, що імітує узорне перебірне ткацтво. Вона має також інші назви — напротяганки, заволікання, заволокане, підволікання. Цією технікою виконують тільки геометричні узори: ромби, хрести, ламані лінії, восьмипелюсткові розети та ін.

Шов «занизування» найбільш поширений на Волині, Поліссі та Київщині. Ним вишивають узори переважно нитками червоного кольору, іноді доповнюють по центру чорним та синім.

Занизування ґрунтується на основі шва «вперед голкою» і є двостороннім швом. На лицьовому боці узору утворюється вишитий рисунок із різних по довжині стібків, на вивороті — його зворотне зображення. Технікою «занизування» узор вишивають справа наліво відразу по всій ширині полотна, від одного краю малюнка до другого. Після виконання першого ряду узору виріб повертають і знову справа наліво через одну нитку тканини повторюють перший ряд. Тобто кожний наступний ряд паралельних стібків віддалений від попереднього на одну нитку. В узорах кожен ряд може повторюватися 3 – 5 разів, залежно від того, який потрібен орнамент – вужчий чи ширший.

Занизування  традиційно використовують під час вишивання жіночого й чоловічого одягу, скатерок, серветок та інших декоративних виробів.

  

6. Матеріали та інструменти для вишивання ліильною гладдю

Художня виразність вишивки лічильними швами, як і будь - якими іншими, залежить від правильного доборуматеріалів та інструментів. Їх вибір здійснюють відповідно до способу вишивання її призначення готової роботи. Матеріали поділяють на два види: матеріал як основа — тканина, на якій вишивають, та матеріал, ким вишивають, — нитки.

Основою для вишивання лічильними видами швів є тканина з полотняним переплетенням. Якщо структура тканини не підходить для вишивки за лічбою, можна вишивати на ній, користуючись канвою. Канва — це спеціальна розріджена тканина для вишивки. Використовують канву таким чином: пришивають щільно до тканини наметуваль­ними стібками, прасують і ви­шивають одночасно на канві і на тканині. Канва має бути на 2 см більшою, ніж довжина й ширина узору. Важливо стежити, щоб голка з робочою ниткою точно входила в отвори канви.  Після закінчення вишивки,  поперечні й поздовжні нитки канви обережно висмикують. Під час роботи стібки злегка затягують, щоб після видалення ниток канви вишивка лежала щільно на тканині. Виконувати узори на канві бажано від центра.

Нитки добирають відповідно до особливостей тканини й техніки вишивання. Вони повинні бути міцними, рівними і не линяти. Найчастіше використовують нитки „муліне", але виши­вають і такими нитками, як: ірис, штапельні, шерстяні, напів­шерстяні та ін. Можна виконувати вишивку нитками основи із тканини, якщо вони достатньо міцні. Для цього 0,5 м тканини ріжуть на смужки завширшки 5 см паралельно пружку тканини. Нитки утоку висмикують, а нитки основи готують для вишивання: зволожують і, натягуючи, прасують або щільно намотують на скляну посудину й дають просохнути.

Для вишивання необхідно мати такі інструменти та присто­сування: голки, ножиці, п'яльці, наперсток йсантиметрову стрічку.

Голки для вишивання добирають відповідно до щільності тка­нини і вишивальних ниток. На льняних та бавовняних тканинах вишивають голками середнього розміру. Зручно вишивати спеціальною голкою з подовженим овальним вушком і гладенькими краями. У таку голку легко заселяти потовщену нитку або кілька ниток „муліне".

Щоб досконало оволодіти технікою виконання лічильної гладі та інших видів швів, якими ти будеш вишивати створену тобою композицію, необхідно виконати практичні роботи, увалено читаючи описи технік та малюнки-схеми.

 Під час вишивання темними нитками на світлій тканині з розрідженою структурою, що іноді не сприяє щільному настелюванню гладі, можна вивести голку на місці одного стібка двічі.

Лічильну пряму гладь вишивають стібками різної довжини і навіть товщини. Стилізовані узори починають в одну нитку, а закінчують — у кілька ниток; його елементи можна вишивати в різні боки.