Земельні ресурси України

Земельні ресурси - одне з найбільших багатств України. До них належать усі ґрунти, які використовуються або можуть бути використані у господарській діяльності.

Земельний фонд держави - це всі її території, що вкриті ґрунтами. В Україні він становить 603,6 тис. км². Лише 0,1 тис. км² - це території, позбавлені ґрунтів: яри, незакріплені піски, кар'єри тощо.

Структура земельного фонду нашої держави дуже сприятлива для госпо­дарської діяльності. Залежно від призначення в Україні виділяють такі землі: сіль­ськогосподарські угіддя, лісовий фонд, водний фонд, антропогенну забудову, запо­відний фонд, інші землі.

На сільськогосподарських угіддях, які складають близько 70 % земельного фон­ду країни, розвивають різні галузі рослинництва та тваринництва. Частка орних зе­мель становить 56,9 % земельного фонду, що є одним із найвищих показників у світі.

На пасовища й сіножаті, які використовують для заготівлі кормів та випасу худоби, припадає відповідно 7,7% та 4% земельного фонду.

Землі під садівництвом та вино­градарством займають незначні площі (1,9 % земельного фонду).

Лісовий фонд України займає невеликі площі - 16,6 % території. Він включає природні лісові масиви Полісся, Лісостепу, Українських Карпат та Кримських гір, а та­кож штучні лісонасадження в межах степової зони (захисні лісосмуги).

Землі водного фонду (3,9 % площі) зайнято річками, озерами, болотами, штучни­ми водоймами, водогосподарчими спорудами. За рахунок будівництва водосховищ та каналів істотно збільшився водний фонд України, що в свою чергу призвело до вилучення з господарського використання значних площ земель.

Площі антропогенної забудови постійно зростають. До них належать землі під містами, промисловими об'єктами, наземними шляхами сполучення тощо.

На землях природоохоронного призначення (заповідний фонд - 4 %) розміщено біосферні та природні заповідники, природні національні парки, заказники, дендро­логічні парки, ботанічні сади, пам'ятки природи тощо. Ці землі мають природоохо­ронний режим, на них заборонена діяльність, яка призводить до зміни природних комплексів.

Також виділяють землі рекреаційного призначення, що використовуються для відпочинку та туризму.

Ґрунти - найважливіше природне багатство України. Більш як 65 % ґрунтового по­криву України припадає на чорноземи. Для підвищення родючості ґрунтів широко за­стосовують різні види меліоративних робіт: зрошення, осушення, хімізація, бороть­ба з негативними природними процесами та явищами (вітровою та водною ерозією, забрудненням, засоленням ґрунтів та ін.).

Водночас непродумане господарське вико­ристання ґрунтів призвело до негативних наслідків. У результаті погіршується струк­тура ґрунтів, зменшується їхня родючість. Усі землі України потребують дбайливого використання й охорони. Внаслідок антропогенної діяльності загострюється пробле­ма скорочення орних земель.

У результаті неправильних методів господарювання на значних площах поши­рюється прискорена ерозія ґрунтів.

Так, на 1/3 загальної площі сільськогосподарських угідь спостерігається водна ерозія, понад 1/2 земель зазнають впливу вітрової ерозії.

У зоні аварії на Чорно­бильській АЕС внаслідок радіоактивного забруднення майже 2 тис. км² земель вилучено з господарського використання.

У районах розробки корисних копалин відкритим способом ґрунтовий покрив знищується. Такі території, що позбавлені ґрунтів, називають «місяцевими ландшафтами». Вони потребують рекультивації - комплексу заходів, спрямованих на відновлення ґрунтів.

Від надмірного зрошення відбувається вторинне засолення і заболочування знач­них площ. Під дією гербіцидів у ґрунті різко зменшується кількість мікроорганізмів. Небезпечним є й надмірне застосування мінеральних добрив. Усе це потребує невідкладних заходів, що спрямовані на збереження та охорону ґрунтів України.

5