Каштанові грунти

На півдні Причорноморської низовини і в Степовому Криму поширені каштанові ґрунти. Вони розвинулись в умовах недостатньої кількості опадів і високої темпе­ратури на засолених материнських породах, що містять гіпс. Для них характерний достатньо потужний гумусовий горизонт сіро-каштанового кольору товщиною 15-25 см.

Перехідний горизонт (В) бурого кольору сягає глибини 60 см. Майже 50 % загальної площі займають солонці. У межах України з півночі на південь змінюються два підтипи каштанових ґрунтів:

темно-каштанові та каштанові. Вміст гумусу в них відповідно зменшується від 4 до 2 %.

Каштанові ґрунти часто зазнають вітрової ерозії. За хімічною реакцією вони слабо-лужні. За умов меліорації вони дають високі врожаї культурних рослин. Основними її заходами є зрошення в поєднанні із гіпсуванням та внесенням мінеральних добрив.

Коричневі червоно - бурі

На Південному березі Криму в умовах субтропічного клімату незначною сму­гою сформувались родючі коричневі та червоно-бурі ґрунти. Вони мають під лісо­вою підстилкою потужний (30-40 см) гумусовий горизонт коричневого кольору. Перехідний горизонт (В) яскраво-коричневого кольору заглиблюється до 90 см. Ґрунти сформувалися на вапняках.

Азональні грунти

В межах України, крім зональних типів ґрунтів, сформувалися азональні, тобто поширені в різних природних зонах у зв'язку зі специфічними природними умовами формування.

У заплавах річок значні площі займають лучні і дернові ґрунти.

У зоні мішаних лісів поширені болотні ґрунти, що утворилися в умовах надмірного зволожен­ня та високого рівня ґрунтових вод.

На півдні серед каштанових ґрунтів можна зустріти солончаки, солонці та солоді, які не мають властивого ґрунтам поділу на горизонти.

Висотна поясність

У горах спостерігається висотна поясність ґрунтів. Гірські ґрунти щебенюваті, з малим вмістом перегною і тому мало родючі.

В Українських Карпатах з висотою ґрунти змінюються від дерново-підзолистих до бурих лісових та гірсько-лучних.

У Кримських горах поширені бурі лісові, а на яйлах - лучні ґрунти.

Ґрунти України зазнають значних змін під впливом нерозумної господарської діяльності, внаслідок чого погіршується структура ґрунту, зменшується його родючість.

У результаті антропогенної діяльності загострюється проблема скорочення ор­них земель. Степова та лісостепова зони мають найбільший відсоток орних земель. Ґрунти знищуються під час видобутку корисних копалин (особливо кар'єрним спо­собом), прокладання шляхів сполучення, будівництва. Значної шкоди ґрунтам завдає поширення водної та вітрової ерозії, неправильний обробіток ґрунтів, невміле госпо­дарювання.

Від надмірного зрошення відбувається вторинне засолення і заболочування знач­них площ. Під дією гербіцидів у ґрунті різко зменшується кількість мікроорганізмів. Небезпечним є й надмірне застосування мінеральних добрив. Усе це потребує невідкладних заходів, що спрямовані на збереження та охорону ґрунтів України.