Ґрунтовий покрив та земельні ресурси :

Умови ґрунтоутворення

Ро­сійського вченого-засновника ґрунтознавства Василя Докучаева = книга «Російський чорнозем» стала початком наукового підходу до вивчення ґрунтів.

До грунту входять міне­ральні та органічні речовини.

Мінеральні речови­ни надходять в ґрунт з неживої природи = вода, повітря, мінеральні солі, пісок та глина. Органічними ре­човинами поповнюють ґрунт живі істоти = гумус (перегній), який являє собою від­мерлі рештки живих організмів. Саме гумус забезпечує головну властивість ґрунту - його родючість, тобто забезпечувати рослини мінеральними речовинами.

Ґрунти - це верхній пухкий родючий шар Землі.

Чинники грунтоутворення

1)Процес вивітрювання - руйнування та хімічної зміни гірських порід. Воно розпочинається з фізичного (під дією коливання температури) та хімічного (під дією повітря та розчинів води) вивітрюван­ня. Внаслідок цього в пухку породу можуть проникнути повітря та вода. Згодом на поверхню потрапляють бактерії, спори та насіння рослин, які продовжують органічне вивітрювання. Так утворюється шар пухких гірських порід - кора вивітрювання, яка є материнською породою для майбутнього ґрунту.

Ґрунтотвірні чинники

2) Живі організми. Провідну роль у формуванні ґрунтів відіграють рослини. Скидаючи листя, вони бе­руть участь у формуванні гумусу. Органічні речовини гумусу, що надходять у ґрунт, розкладають мікроорганізми, перетворюючи їх у доступні рослинам мінеральні ре­човини.

З тварин найбільшу роль у ґрунтоутворенні відіграють землерийні твари­ни. Вони розпушують ґрунти. А дощові черв'яки, поїдаючи рослинні рештки, сприя­ють їхньому швидкому подрібненню та перетворенню, а також створюють зернисту структуру ґрунтів, що сприяє кращому надходженню в них повітря та води.

3) Клімат = надмірне зволоження ґрунтів сприяє вимиванню з них вглиб поживних речовин, а також робить їх кислими.

Не­достатнє зволоження сприяє накопиченню поживних речовин у достатній кількості у шарі гумусу.

Бідне зволоження робить ґрунти лужними.

Крім того, клімат визначає широту зональності ґрунтів - їх зміну від екватора до полюсів.

4) склад материнських гірських по­рід,

5) рельєф місцевості,

6) ґрунтові води.

7) людина.

Процес ґрунтоутворення дуже тривалий: так, 1 см ґрунту залежно від природних умов певної території формується протягом 50-200 років.

Будова ґрунтів є результатом тривалої взаємодії всіх процесів ґрунтоутворення.

Ґрунти складаються з кількох шарів - горизонтів, які поступово переходять один у другий. Це й є ґрунтовий профіль. Василь Докучаєв ввів у науку назви ґрун­тових горизонтів і запропонував позначати їх латинськими літерами.

Часто на поверхні ґрунтів скупчується відмерла трава, листя, хвоя, гілки та кора дерев. У лісі цей шар називають лісовою підстилкою, у степу - степовою повстиною. Цей горизонт позначають літерою А₀.

Під ним формується гумусовий горизонт (А,). Він має темне, часто чорне забарв­лення. Кількість гумусу поступово зменшується зверху вниз і горизонт світлішає. За­лежно від чинників ґрунтоутворення товщина гумусового горизонту коливається від кількох сантиметрів до метра.

Глибше у ґрунтах за умови надмірного зволоження формується горизонт ви­мивання (А₂). Це освітлений шар, з якого вимиті опадами органічні та мінеральні речовини в більш глибокі шари ґрунтового профілю. Інколи вимивання буває таким інтенсивним, що залишається лише нерозчинний у воді кремній, який має сірий, як попіл, колір. Тому цей горизонт ще називають підзолистим. За умов недостатньогр зволожен­ня горизонт вимивання у ґрунтовому профілі не формується зовсім.

Ще нижче лежить перехідний горизонт (В), а під ним - материнська порода (С), на якій сфор­мувалися ґрунти. Для значної частини території України материнською породою для ґрунтів є лес - світло-жовта тонкозерниста суглинкова поро­да, яка залишилася після відступання давнього льодовика.

Ще у XIX ст. було встановлено, що розміщен­ня ґрунтів на рівнинах нашої планети підкоряєть­ся закону широтної зональності, тобто спостерігається їхня закономірна зміна від екватора до полюсів.

Типи ґрунтів, які змінюються в такому напрямку, називають зональними.

Крім зональних, зустрічаються азональні типи ґрунтів, які формуються вздовж річ­кових долин, на заболочених або засолених ділянках і т. п.

У горах ґрунти змінюються за законом висотної поясності, тобто від підніжжя до вершин.