
- •23. Принципи демократичного влаштування суспільно-політичного життя.
- •24. Демократичні процедури. Вибори, виборчі системи.
- •25.Нація як етап соціально-політичної еволюції етносу, етно-національні процеси в сучасному світі.
- •26.Об'єктивні та суб'єктивні чинники формування нації.
- •27. Націоналізм, його різновиди.
- •28. Напрями етнополітики, загальнодемократичні принципи національної політики.
- •29.Типи міжнаціональних конфліктів та шляхи їх вирішення.
- •30. Панівна еліта: поняття і структура. Сучасні концепції політичних еліт.
- •31. Сутність, функції політичної еліти.
- •32.Типи та ознаки політичної еліти .
- •33. Соціальна природа, функції політичного лідерства.
- •34. Вимоги до політичних лідерів у демократичному суспільстві.
- •35. Типи політичного лідерства.
- •36. Поняття політичної свідомості, її функції.
- •37. Структура, типи і види політичної свідомості.
- •38. Поняття політичної культури, її функції.
- •39. Структура, типи політичної культури.
- •40. Поняття, функції, критерії класифікації політичних ідеологій.
- •41. Політична доктрина консерватизму.
- •42. Політична доктрина лібералізму.
- •43. Політична доктрина соціал-демократизму.
- •44. Політична доктрина комунізму.
- •56. Класифікація громадських організацій і рухів.
- •57. Соціально-політична сутність, функції політичних партій.
- •58. Типи політичних партій.
- •59. Типи партійних систем.
- •60. Партійна система в сучасній Україні.
- •61. Міжнародні відносини та їх суб'єкти:
- •62. Основні принципи сучасної міжнародної політики.
- •63. Україна в системі міжнародних відносин:
- •64. Поняття цивілізаційного розвитку людства. Типи та види цивілізацій.
- •65. Поняття глобальної політики. Глобальні проблеми людства та їх класифікація.
- •66. Соціально-політичні перспективи розвитку людства.
63. Україна в системі міжнародних відносин:
Сьогодні можливо констатувати, що, не взираючи на надзвичайну складність внутрішнього становища, багатьох прогалин у сфері зовнішньої політики, Україна досягла певних результатів на міжнародній арені. Як незалежну державу Україну визнали більш 150 країн, з них 141 установили дипломатичні відносини. У Києві відкрито 42 іноземних посольств, діють декілька консульських установ. Україна є членом багатьох міждержавних, міжнародних недержавних, регіональних та інших організацій. Вона приймає участь у роботі ООН, ЮНЕСКО, Раді Європи, Парламентській Асамблеї ОБСЄ, Міжнародній організації праці, Міжнародного валютного фонду, Міжнародній організації інтелектуальної власності та ін.
Згідно Конституції України, інших офіційних міжнародно-правових документів, Україна в своїй зовнішньополітичній діяльності вирішує наступні основні задачі:
підтримка і затвердження суверенітету, державної незалежності, самостійності України;
-збереження територіальної цілісності і непорушності кордонів;
-забезпечення економічної та інформаційної безпеки України;
-налагодження і розвиток всебічної взаємовигідної співпраці з усіма країнами світу;
-активна участь у різних міжнародних організаціях, виходячи зі своїх національних інтересів і для вирішення складних міжнародних проблем;
-пріоритетний розвиток взаємовигідної співпраці з країнами-сусідами і, насамперед, з Росією;
-захист прав і інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном;
-створення вигідних умов для підтримки контактів з українською діаспорою за кордоном, керуючись при цьому міжнародним правом;
-діяльність на міжнародній арені, як надійний і передбачений партнер.
Як одна з великих країн, яка розташована у центрі європейського континенту, Україна може і повинна грати роль важливого фактора миру і стабільності в Європі. У цьому напрямку Україна досягла значних успіхів: вона є членом ОБСЄ, Ради Європи, приймає активну участь у роботі Парламентської асамблеї Ради Європи та інших організацій. Але для того, щоб дійсно стати повноправним учасником інтеграційних процесів в Європі, Україні необхідно досягти стабільності і соціально-економічного процвітання.
Особливе місце у зовнішньополітичній діяльності України займають країни ”близького” зарубіжжя – з республіками колишнього Радянського Союзу, особливо з Росією, Білорусією та ін. Необхідно пам’ятати, що протягом багатьох десятиріч Україна знаходилась з незалежними державами в одній державі, та їх економіки являли собою єдиний народно-хазяйський комплекс. Складною і невід’ємною частиною політичної діяльності будь-якої держави є зовнішня політика, яка спрямована регулювати взаємовідносини між державами на міжнародній арені. Зміст і спрямованість зовнішньої політики будь-якої держави обумовлена природою її суспільного строю та існуючим політичним режимом. Інтернаціоналізація сучасних міжнародних відносин потребує збереження і зміцнення миру, безпеки і справедливості заради життя теперішнього і наступного поколінь. Головними цілями зовнішньої політики України є: забезпечення найбільш сприятливих умов для подальшої трансформації суспільства, його соціально-політичного, економічного і духовного розвитку, а також досягнення всеспільної безпеки, розвитку дружніх відносин і всебічної співпраці з іншими країнами світу, сприяння зміцненню і прогресу світового суспільства.