2.2 Михайло Опанасович Драй–Хмара
Драй–Хмара Михайло Опанасович народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині – Чорнобаївський район Черкаської області) в козацькій родині. Він рано залишився без матері. Батько зміг дати синові добру освіту. Спершу Михайло закінчив Золотоніську школу, а згодом – Черкаську гімназію. 1906 року за конкурсом вступив до знаменитої Колегії Павла Ґалаґана в Києві, де вчився разом із П.Филиповичем. 1910 року став студентом історично–філологічного факультету Київського університету, після закінчення якого (1915) був залишений на кафедрі слов’янознавства для підготовки до професорського звання. 1913 року відряджений за кордон, де студіював фонди бібліотек та архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда і Бухареста. З початком першої світової війни як професорський стипендіат працював у Петроградському університеті, а 1917 року повернувся в Україну. В 1918–23 р.р. – професор Кам’янець–Подільського університету. З 1923 по 1929 рік – професор кафедри українознавства Київського медичного інституту, а в 1930–33 роках працював у Науково–дослідному інституті мовознавства при ВУАН.
Михайло Драй–Хмара належав до угруповання “неокласиків”, хоча до кінця не позбувся символістичних впливів. Його поетичній палітрі притаманні вкрай загострені ліричні емоції, його соковито–язичницька лексика наповнена неологізмами. До класичних форм сонета, яким віддавали перевагу «неоклассики», він звертається тільки наприкінці 20–х років. За життя Драй–Хмари вийшла друком лише одна книга поезій «Проростень» (1926). Дві інші («Сонячні марші» та «Залізний обрій») так і не побачили світу аж до 1969 року.
Як літературознавець, глибоко обізнаний із багатьма слов’янськими літературами, Драй–Хмара своїми розвідками добре прислужився розвиткові історико–порівняльного методу. Щоправда, йому вдалося видати лише монографію «Леся Українка» (1926).
Аналізуючи поетичні твори М. Драй–хмари, я звернула увагу на тенденцію використання у творчості метафори стичних зворотів. Вірші автора насичені метафорами, епітетами, усе це ми можемо виокремити в певну групу лексичних номінацій.
Наприклад :
«І знов обвугленими сірниками на сірих мурах сірі дні значу, і без кінця топчу тюремний камінь і туги напиваюсь досхочу. Напившись, запрягаю коні в шори і доганяю молоді літа, лечу в далекі голубі простори, де розцвітала юність золота.» ( «І знов обвугленими сірниками»)
У даному вірші автор використовує такі лексичні номінації як обвугленими сірниками, сірі дні, тюремний камінь, туги напиваюсь, молоді літа , тобто це є абстрактні поняття конструйовані людиною, для позначення певних ознак предметів чи явищ. За допомогою конструйованих метафори стичних понять автор намагається увиразнити художню мову твору, збагатити її певними значеннями та поняттями і лексичні номінації допомагають у цьому.
У наступному проаналізованому творі автор використовує пригнічену лексику. Він намагається передати стан своєї душі через призму цього вірша.
«Вона жива і нежива лежить у полі нерухомо. Не зранять сонячні слова передосінньої утоми. Над баштанами сонні оси, замовкли коники в стерні, і ледве чуть, як в гущині тече червоноките просо. І дві копи – плече в плече – над нею тужать злотомитрі, а літо бабине в повітрі комусь на смерть кошулю тче.» ( «Вона жива і нежива»)
Така лексична номінація як жива і нежива за рахунок протиставлення дає нам змогу задуматись над сутністю певних понять, над ознакою такого явища. Настрій вірша мінорний, який передають такі лексичні номінації як передосінньої утоми, сонні оси, замовкли коники , тужать злотомитрі. Дані поняття є метафористичними поєднаннями, які автор використовує у якості лексичних номінацій. Вони допомагають нам усвідомити усю сутність та перейти через ті почуття, які мав автор, пишучи даний вірш.
«Горять священні орифлями революційної весни. Ми ждем і вірим коло брами. Горять священні орифлями, і сонце в грудях і над нами, і сонцем заквітчались сни. Горять священні орифлями революційної весни.» ( «Горять священні орифлями»)
У даному вірші М. Драй – Хмара використовує сталі епітети священні орифлями ( прапори) та революційної весни. Вірш із розділу революційної лірики, тому автор ту використовує такі форми лексичних номінацій. Вони допомагають нам проникнути у сутність вірша, зрозуміти, що автор хоче підійняти дух народу, дати йому поштовх до отримання волі.
Отож, проаналізувавши твори Михайла Драй-Хмари, ми спостерігаємо, що він у своїх творах вживає лексику більш революційну. Лексичні номінації, які називають певні поняття чи явища (священні орифлями ( прапори) та революційної весни, тужать злото митрі, сонні оси) допомагають нам відчути настрої поета, його прагнення донести до нас емоційні налаштування людей тієї епохи.