2.4 Дані письмових джерел

Первісна ера є неписьменним періодом історії людства. Через нерівномірність історичного розвитку перехід до класового суспільства і пов'язаний з ним розвиток писемності у різних народів відбувалися не одночасно. Це дозволило народам, що раніше опанували писемність, залишити багаточисельні письмові свідоцтва : своїх сусідах, що ще не створили писемності.

Етнографічні дослідження лікування апополиварних первісних суспільств (тобто первісних суспільств докласової, ери) вельми утруднені я можливі лише на основі археологічних досліджень.

В той же час дослідження більш поздніх — синполітейних первісних суспільств (тобто первісних суспільств класової ери, сучасних вивчаючим їх ученим) дає багатий етнографічний матеріал про первісне лікування. Проте тут необхідно враховувати, що ще до епохи Великих географічних відкриттів класові суспільства вже надавали злиття на сучасні їм (синполітейні) первісні суспільства. Ось чому етнографічні дослідження синполітейних первісних суспільств не можуть бути використані для прямих історичних реконструкцій прадавніх апополітейних первісних суспільств

Розділ 3. Первісні лікарі

Первісні лікарі володіли також і прийомами оперативного лікування: обробляли рани ліками, приготованими з рослин, мінералів і частин тварин; застосовували «шини» при переломах; уміли робити кровопускання, використовуючи колючки і шип рослин, риб’ячу луску, кам'яні і кістяні ножі. У Новій Гвінеї, наприклад, первісні лікарі синполітейних племен розкривали вену за допомогою дрібних стріл, які вони пускали зблизька з туго натягнутого лука.

Проте емпіричні знання первісної людини, отримані в результаті практичного досвіду, були ще вельми обмеженими. Первісна людина не могла передбачати або пояснити причини стихійних лих, розуміти явища природи, що оточувала його. Його безсилля перед природою породжувало фантастичні і раціональні уявлення про навколишній світ. На цьому ґрунті вже в період ранньої родової общини почали зароджуватися перші релігійні вистави (тотемізм, фетишизм, анімізм, магія), які відбилися і на прийомах лікування.

Тотемізм— віра людини в існування тісного родинного зв'язку між його родом і певним виглядом тварини або рослини (наприклад, кенгуру або евкаліпт). Тотему не поклонялися, його вважали «батьком», «старшим братом», захисником від бід і хвороб. Тотемізм з'явився ідеологічним віддзеркаленням зв'язку роду з тією, що оточує його природним середовищем.

Фетишизм — віра в надприродні властивості неживих предметів. Спочатку ця віра поширювалася на знаряддя праці (наприклад, особливо вдалий спис), плодоносні дерева або корисні предмети ужитку,, тобто мала сповна матеріальну основу. Згодом фетиші стали вироблятись, спеціально як культові предмети і отримали ідеалістичне тлумачення. Так з'явилися амулети і талісмани.

Анімізм — віра в душі, духів і загальне одухотворення природи. Вважають, що ці. вистави пов'язані з ранніми формами культу померлих. Ритуали, присвячені мертвим, зустрічаються на островах Океанії, в Австралії, Америці і Африці.

Висновки

На сучасному світі оцінка первісного лікування не однозначна. З одного боку, його раціональні традиції і величезний емпіричний, досвід (не дивлячись на обмежений арсенал лікувальних засобів і прийомів) з'явилися одним з витоків традиційної медицини подальших епох в кінців — сучасної наукової медицини. З іншого боку — ірраціональні традиції первісного лікування виникли як закономірний результат мінливого світобачення і важких умов боротьби первісної людини з могутньою і незрозумілою природою; їх критична дія не повинна служити приводом для заперечення багатовікового раціонального досвіду первісного лікування в цілому.

Лікування в первісну еру не було примітивним для свого часу, і тому не може називатися примітивною медициною.

Список використаних джерел

1. Історія медицини. – К., 1986.

2. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.

3. Медична енциклопедія. – В 4-х томах.

4. Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества: Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1990.