10.Критерії міжнародної мови і мов з протилежним статусом, суспільна політика перекладів, статус діалекту чи міжнародної мови.
Ідея
створення міжнародної мови зародилася
в 17—18 вв.(століття) у результаті
поступового зменшення міжнародної ролі
латинської мови. Первинно це були
переважно проекти раціональної мови,
звільненої від логічної непослідовності
живих мов і заснованої на логічній
класифікації понять. Пізніше з'являються
проекти за зразком і матеріалам живих
мов. Першим таким проектом був волапюк,
створений в 1880 німецьким мовознавцем
І. Шлейером. Найбільш відомим з І. я.
став есперанто —
єдиний І. я., що набув широкого поширення
і що об'єднав довкола себе активні
прибічники міжнародної мови. На есперанто
існує значна перевідна і навіть
оригінальна художня література. З пізніх
І. я. найбільш відомі: окциденталь
(інтерлінгва), створений в 1922 Е. Валем
(Естонія), новіаль — в 1928 О. Есперсеном
(Данія), інтерлінгва, створений — а)
італійським математиком Дж. Пеано в
1908; би)«Международной асоціацією
допоміжної мови» в Нью-Йорку під
керівництвом А. Гоуда в 1950.
По
своїй структурі проекти міжнародного
І. я. можуть бути розділені на наступні
групи: 1) апріорні мови — на основі
логічних або емпіричних класифікацій
понять (ро, сольресоль), 2) змішані мови
— частково на основі слів, запозичених
з різних мов, частково на основі штучний
придуманих слів (волапюк), 3) мови
побудовані переважно на основі
інтернаціональної лексики (есперанто, ідо,
інтерлінгва і ін.).
7.Словесний
образ як категорія перекладознавства.
9.Одиниці
міжнародного лексикону та переклад.