2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психологія відчуттів, сприймання, уяви, мислення , емоційно-вольової сфери, психологічні особливості особистості
4.	Патологічна анатомія	Патологія головного мозку, яка призводить до психопатологічних порушень
5.	Неврологія	Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи, патологічні синдроми порушень лікворної системи

3. Організація змісту навчального матеріалу.

• Поняття психопатологічного симптому, синдрому та захворювання.

• Синдромологічна та нозологічна класифікація психічної патології

• Характеристика регістрів психічних розладів.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	10 хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з синдромальними психопатологічними порушеннями	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з психопатологічними порушеннями	15 хв.
7	Обхід та розбір хворих	20 хв.
10	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

Серед психопатологічних синдромів виділяють непсихотичні граничні синдроми (астенічний, апатико-абулічний, невротичний, психопатичний та психопатоподібний та ін.), психотичні синдроми (синдроми потьмарення свідомості,депресивний (психотичний варіант), синдром галюцинозу, синдром дереалізації і деперсоналізації, маніакальний, параноїдний, паранояльний, парафренний, гебефренічний, кататонічний) та дефектно-органічні синдроми (психоорганічний, синдром Корсакова, олігофренії, деменції).

Астенічний синдром виявляється вираженою фізичною і психічною стомлюваністю, що виникає вже після незначних навантажень. Хворим важко зосередитись і тому в таких осіб знижена функція запам’ятовування. Виникає емоційна нестриманість, лабільність, підвищується чутливість до звуків, світла, кольору. Сповільнюється темп мислення, хворі відчувають труднощі під час вирішення складних інтелектуальних завдань.

Апатико-абулічний синдром характеризується зменшенням сили емоцій, байдужістю до того, що відбувається навколо, і до самого себе в поєднанні з відсутністю спонукань до діяльності. Такі хворі звичайно лежать чи сидять, нічим не займаючись. Вони неохайні, безініціативні.

Невротичний синдром – симптомокомплекс, що включає явища нестійкості емоційної та вольової сфер із підвищеною психічною та фізичною виснажливістю, із критичним відношенням до свого стану і поведінки. Залежно від якостей особистості синдром може мати неврастенічний, істеричний чи обсесивно-фобічний характер.

Неврастенічний синдром (синдром дратівливої слабкості) характеризується з одного боку, підвищеною збудливістю, нетриманням афекту, схильністю до бурхливих афективних реакцій при вольовій нестійкості, з іншого боку, підвищеною виснажливістю, плаксивістю, безвільністю.

Істеричний синдром – характеризується підвищеною емоційною збудливістю та лабільністю, театральністю, схильністю до фантазування й облудності, до бурхливих афективних реакцій, істеричних нападів, функціональних паралічів та парезів тощо.

Синдром нав’язливості (обсесивний синдром) – проявляється нав’язливими думками, страхами (фобіями), бажаннями та діями. Явища нав’язливості виникають, як правило, раптово, не відповідають змісту думок хворого у цей момент; хворий відноситься критично до нав’язливих проявів та намагається подолати їх.

Дисморфофобічний синдром – хворі переоцінюють значення наявних у них фізичних недоліків, активно шукають допомогу у фахівців, вимагають проведення їм косметичних операцій. Найчастіше виникає в пубертатному віці за психогенним механізмом.

Депресивно-іпохондричний синдром – характеризуються появою у хворого думок про наявність якого-небудь важкого, навіть невиліковного захворювання, що супроводжується тужливим настроєм. Такі хворі активно шукають допомоги у лікарів, вимагають проведення різних обстежень, призначення медикаментозної терапії.

Психопатичні та психопатоподібні синдроми – симптомокомплекси емоційних та ефекторно-вольових порушень, що мають більш-менш стійкий характер та визначають основний тип нервово-психічної реакції і поведінки, звичайно недостатньо адекватних реальній ситуації. Симптомокомплекси містять у собі підвищену емоційну збудливість, неадекватність дій і вчинків, підвищене потурання інстинктивним потягам.

Маніакальний синдром – складається з характерної тріади: підвищеного, дуже гарного настрою, прискорення розумових процесів і надмірної рухової активності. Маніакальний синдром найчастіше супроводжується ідеями величі, однак вини рідко набувають характеру дійсного марення, найчастіше це тільки переоцінка своїх даних, своїх можливостей.

Депресивний синдром – складається з тріади, яка прямо протилежна маніакальній: різко знижений настрій, сповільненість мислення і рухів. Відзначається гнітюча безвихідна туга. Усе оточуюче сприймається в похмурому світлі, минуле розглядається як ланцюг помилок, сьогодення і майбутнє бачаться похмурими і безвихідними.

Галюциноз – стан безупинного галюцинування, обумовлений напливом переважно якого-небудь одного виду галюцинацій, що не супроводжується потьмаренням свідомості. Розвитку галюцинозу передують, як правило, стан тривоги, страх, занепокоєння. Галюциноз можуть супроводжувати маревні ідеї, ідентичні за фабулою змісту галюцинозу (галюцинаторні марення).

Паранояльний синдром може бути початковим етапом розвитку шизофренічного марення. На цьому етапі ще не буває галюцинацій і псевдогалюцинацій, немає явищ психотичного автоматизму. Паранояльним синдромом вичерпується психопатологічна симптоматика паранояльної психопатії, алкогольного параноїда.

Параноїдним синдромом визначають синдром марення, при якому колишня, що відповідає паранояльному маренню система помилкових умовиводів може зберігатися, але і виявляються ознаки її розпаду: безглуздості в поведінці і у висловлюваннях.

Синдром психічного автоматизму Кандинського –Клерамбо є частим випадком галюцинаторно-парноідного синдрому і включає псевдогалюцинації, явища відчуження психічних актів – автоматизми і марення впливу.

Автоматизми можуть бути: ідеаторними, сенсорними і моторними.

Хворий вважає, що його думками управляють, «роблять» їх паралельними, заставляють його подумки промовляти лайки, вкладають в його голову чужі думки, віднімають, читають їх. У цьому випадку мова йде про ідеаторний автоматизм.

Сенсорний автоматизм торкається більше порушень чуттєвого пізнання і відповідає висловлюванням хворих про зробленість почуттів («викликають» байдужість, млявість, відчуття злоби, тривогу) чи відчуттів («роблять» біль у різних частинах тіла, відчуття проходження електричного току, печіння, свербіж).

З розвитком моторного автоматизму у хворого виникає упевненість, що він втрачає здатність управляти своїми рухами і діями: за чужим бажанням на обличчі з’являється посмішка, рухаються кінцівки, скоюються складні дії, наприклад, суїцидальні.

Кататонічний синдром (кататонія) – симптомокомплекс психічних розладів, який проявляється у вигляді безглуздого і безтямного збудження чи ступора або періодичної зміни цих станів. Спостерігається у разі шизофренії, інфекційних та інших психозів.

Гебефренічний синдром – поєднання рухового і мовного збудження із пустотливістю і розірваністю мислення. Хворі ейфоричні, передражнюють оточуючих, пустотливі, катаються по підлозі, смикають за одяг тих, хто проходить мимо. Діяльність таких хворих нецілеспрямована та не продуктивна. Спостерігається переважно у разі шизофренії.

Дисморфоманічний синдромхарактеризується тріадою ознак: маревні ідеї фізичної вади, марення відношення, поганий настрій. Хворі активно прагнуть до усунення своїх недоліків. Коли їм відмовляють у проведенні операції, іноді самі намагаються виправити форму своїх частин тіла. Спостерігається у разі шизофренії.

Деліріозний синдром– це етіологічно неспецифічний органічний церебральний синдром, який характеризується галюцинаторним затьмарення свідомості з переважаючими справжніми зоровими галюцинаціями та ілюзіями, образним марення, страхами, психомоторним збудженням, вегетовісцеральним симптомокомплексом. У пацієнтів порушено алопсихічне орієнтування і збережене аутопсихічне. Поведінка хворих визначається змістом галюцинаторних образів.

Онейроїдний синдром – потьмарення свідомості з напливом фантастичних уявлень, що виникають мимоволі та містять видозмінені фрагменти баченого, почутого, пережитого, прочитаного, котрі вигадливо переплітаються з перекручено сприйнятими деталями навколишнього; виникаючі картини – мрії – відрізняються сценоподібністю, схожі на сновидіння.

Синдром астенічної сплутаності– супроводжується мерехтінням ясності свідомості, вираженою виснажливістю психічних процесів, поглибленням потьмарення свідомості до вечора. Марення і галюцинації не спостерігаються. Синдром може розвиватися у разі інфекційних захворювань, частіше в дитячому та підлітковому віці. За несприятливого розвитку основного захворювання синдром астенічної сплутаності може трансформуватися в делірій чи аменцію.

Аментивний синдром- форма потьмарення свідомості із перевагою незв’язності мови, моторики та розгубленістю. Настрій хворих мінливий – то він пригнічено-тривожний, то байдужий, то трохи підвищений із рисами захоплення. Рухове збудження в разі аменції відбувається звичайно в межах ліжка, іноді може змінюватися на ступор. Словесне спілкування з хворим неможливе. Мислення нескладне. Тривалість аменції становить кілька тижнів. Період аментивного потьмарення свідомості цілком амнезується.

Сутінкове потьмарення свідомості– раптова втрата ясності свідомості з повною відчуженістю від навколишнього, що триває від декількох хвилин до декількох діб. За клінічними проявами підрозділяються на просту і психотичну форму, між якими немає чітких меж.

Психоорганічний синдром – стан загальної психічної безпомічності зі зниженням пам’яті, ослабленням розуміння, нетриманням афекту (слабкодухістю). Розвивається при органічних ураженнях головного мозку – травмі, інсульті, важких інтоксикаціях, гіпоксії, пухлини мозку. Динаміка синдрому виключно залежить від захворювання: може регресувати до повного відновлення психічних функцій, а може прогресувати, досягаючи ступеня недоумства.

Синдром Корсакова - амнестичний симптомокомплекс. Описаний С.С. Корсаковим в кінці ХIХ ст. При хронічному алкоголізмі, як самостійна хвороба (енцефалопатія). Деякі автори пропонують розглядати Корсаковський синдром як особливий самостійний різновид психоорганічного синдрому. Головний розлад при Корсаковському синдромі – фіксаційна амнезія: повна втрата пам’яті на поточні події при збереженні її на події минулого. В подальшому – конфабуляції, як правило, буденного змісту. При Косаковському синдромі хворі через порушення процесу запам’ятовування не орієнтуються у місці, часі, оточуючих, проте усе що відбувалося до захворювання зберігається у пам’яті, відтворюється правильно і точно. Синдром Корсакова буває при багатьох психічних захворюваннях.

При олігофренії (уродженому слабоумстві) наявне недорозвинення мозку в результаті внутрішньоутробних ушкоджень чи захворювань у ранньому дитячому віці (до 3-х років). При олігофренії спостерігається нездатність до абстрактного мислення, запас слів обмежений, мова часто недорозвинена, пам'ять, як правило, ослаблена, практичні навички здобуваються з великими труднощами, вищі емоції відсутні.

Слабоумство (деменція) – викликана патологічним процесом стійка, важко надолужувана втрата інтелектуальних здібностей, при якій завжди є ознаки загального збіднення психічної діяльності. Відбувається зниження інтелекту від набутого людиною протягом життя рівня, його зворотній розвиток, збідніння, що супроводжується ослабленням пізнавальних здібностей, збіднінням почуттів і зміною поведінки.