3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Фармакологія	Фармакологічні властивості, механізми дії препаратів

3. Організація змісту навчального матеріалу.

5. Класифікація видів та принципів терапії.

6. Визначення принципів принципі експертизи психічних розладів.

4. План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	30хв.
4	Засвоєння методів лікування психічних захворювань	18 хв.
5	Засвоєння студентами методів експертизи психічно хворих	15 хв.
6	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО		80 хв.

I. Загальні принципи терапії психічно хворих.

1. Етіологічна терапія. Спрямована на причини, що викликали захворювання. У психіатрії використовується рідко. Все ж до етіологічної терапії належать заходи, спрямовані на усунення різних інфекційних, неврологічних захворювань, наслідків ЧМТ, що виступають у ролі причинного чинника, деякі види і методи психотерапії і соціально-психологічної корекції.

2. Патогенетична терапія. Спрямована на механізми виникнення і перебігу захворювання. Психофармакологічні препарати, а також загальнобіологічні методи впливу (інсулінокоматозна терапія, електросудомна терапія, пірогенна, розвантажувально-дієтична терапія, операції при епілепсії), які не прямо впливають на психологічні і психопатологічні феномени.

3. Компенсаторна терапія спрямована на формування пристосування до триваючому хворобливого процесу, призначена для стимуляції компенсаторних процесів. Для цього застосовують серцево-судинні, дегідратаційні, снодійні, седативні і стимулюючі засоби.

II. Терапія психотропними препаратами.

III. Загальнобіологічні методи лікування

IV. Психо-, трудо- реабіліційна терапія.

У психіатрії прийнято виділяти особливі види терапії в залежності від розв'язуваних завдань.

1. Терапія, що купірує, спрямована на швидке усунення гострих проявів психічних розладів (збудження, марення, галюцинації, і т.д.). З цією метою використовують парентеральне введення відносно великих доз психотропних засобів. Після копіювання загострення переходять на пероральний прийом тих же чи інших ліків.

2. Підтримуюча терапія застосовується після досягнення певного ефекту для його стабілізації та попередження рецидиву хвороби. В даному випадку використовують або зменшені дози або більш слабкі по дії препарати. Раптове припинення підтримуючої терапії зазвичай супроводжується погіршенням психічного стану, який настає не відразу, а через 2-3 тижні. Даний вид терапії може тривати протягом багатьох років. Щоб уникнути щоденного прийому медикаментів, практикують прийом препаратів пролонгованої дії (модитен-депо, піпортіл і т.д).

3. Коригуюча терапія спрямована на усунення побічних дій, які чинять деякі нейролептики. Для їх попередження застосовують, наприклад, такі антипаркінсонні засіби, як циклодол (паркопан).

Експертизу працездатності осіб з психічними розладами проводять лікарські консультативні комісії (ЛКК) психоневрологічних диспансерів, поліклінік, лікарень, центрів, клінік, інститутів, а також психіатричні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) при міських і обласних органах охорони здоров'я. Діяльність ЛКК і МСЕК регламентується відповідними нормативними актами.

Експертне рішення МСЕК не обмежується оцінкою втрати працездатності хворого, а ґрунтується на визначенні загального ступеня обмеження життєдіяльності за критеріями втрати чи зниження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, трудової діяльності.

Військово-лікарську експертизу забезпечують ЛКК психіатричних закладів за наказами органів охорони здоров'я. Експертизу призначають військово-лікарські комісії при військкоматах з метою визначення придатності до військової служби громадян, яких призивають на строкову військову службу. Придатність військовослужбовців за фахом визначають відповідні комісії військових формувань, якщо з'явився сумнів щодо стану психічного здоров'я або є скарги з боку осіб, котрі підлягають огляду чи призову.

Судово-психіатричну експертизу проводять судово-психіатричні експертні комісії чи судово-психіатричні експерти медичних або психіатричних установ, що підпорядковуються органам охорони здоров'я.

Головні завдання судово-психіатричної експертизи:

1. Визначення психічного стану і висновок щодо осудності осіб, котрих підозрюють, звинувачують або вони є підсудними, якщо в судово-слідчих органів виникають сумніви стосовно стану їхнього психічного здоров'я та здатності відповідати за власні дії і керувати своєю поведінкою.

2. Визначення психічного стану і дієздатності свідків, потерпілих, позивачів і відповідачів, коли у органів правосуддя чи слідства виникають сумніви щодо їхнього психічного здоров'я і здатності розуміти зміст своїх дій і вчинків.

Отже, поняття "осудність" включає два критерії:

• юридичний (неспроможність особи відповідати за власні дії і керувати своїми вчинками);

• медичний (наявність душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншої патології).

З огляду на це, неосудною визнається лише та особа, котра через психічні розлади не спроможна відповідати за свої дії і керувати ними. В усіх інших випадках особа вважається осудною і підлягає кримінальній відповідальності. Проте у разі визнання неосудності психічно хворої особи до неї судом застосовують заходи медичного характеру, тобто примусово лікують до одужання чи поліпшення стану психічного здоров'я з метою подальшого вирішення питання про відміну судом примусового лікування.